Поняття здійснення цивільних прав. Способи здійснення цивільних прав і виконання обов'язків

Чинний ЦК України здійснення цивіль­них прав тісно пов'язує з охороною цих прав. Так, ст. 5 ЦК передбачає, що циві­льні права охороняються законом, за ви­нятком випадків, коли їх здійснення су­перечить їхньому призначенню. Отже, суб'єкт цивільного правовідношення мо­же і має здійснювати свої права лише так, щоб не суперечити призначенню цих прав. Дещо інакше розуміється здійснення цивільних прав у проекті нового ЦК України. У п. 1 ст. 12 проекту зазначено, що особи здійснюють свої цивільні права на власний розсуд. Якщо така редакція цієї статті буде прийнята, то це означа­тиме, що всі питання, пов'язані з вико­ристанням суб'єктивних цивільних прав, будуть вирішуватись уповноваженою осо­бою на свій розсуд. При цьому відмова від здійснення (нездійснення) особами своїх цивільних прав не буде підставою для їх припинення, крім випадків, перед­бачених законом (п. 2 ст. 12 проекту ЦК). Наприклад, громадянин, що про­живає в державній квартирі, не привати­зує її, це не означатиме, що він втратить право на її приватизацію у майбутньому, за умови, що в законі не буде передбачено кінцевого строку приватизації державних житлових приміщень.

На перший погляд, формулювання п. 1 ст. 12 проек­ту ЦК є найбільш демократичне і повністю відповідає статусу особистості в правовій державі та гарантує її права з боку держави. Але при цьому необхідно звернути увагу на такі обставини.

По-перше, деякі суб'єктивні цивільні права водночас виступають і обов'язками. Опікун не тільки має право укладати угоди від імені недієздатної особи, а й зо­бов'язаний укладати такі угоди. Це один із прикладів того, що в житті матимуть місце випадки, коли здійс­нення суб'єктивних цивільних прав залежатиме не лише від волі уповноваженої особи, а й від приписів закону.

По-друге, правило, передбачене п. 1 ст. 12 проекту ЦК, повинно буде застосовуватись при здійсненні конк­ретних суб'єктивних прав, іншими словами, тих прав, яких громадянин уже набув. Що ж до самообмеження цивільної право- чи дієздатності, то це питання регулює­ться іншою статтею проекту ЦК. Так, ст. 27 названого проекту передбачає, що правочини, а також інші акти органів виконавчої влади та органів місцевого самовря­дування, що обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законами цивільні права й обов'язки, є недійсними.

На нашу думку, така категоричність основного циві­льного закону може негативно вплинути на здійснення цивільних прав і виконання обов'язків. Адже і людина повинна бути вільною у виборі способу життя, покла­данні на себе тих чи інших обов'язків. Через це було б бажаним доповнити названу статтю проекту ЦК України такими словами " . за винятком випадків, коли такі дії допускаються законом". Якщо, наприклад, законом до­пускається, що особа може йти в ченці до монастиря, відмовляючись при цьому від деяких цивільних прав, то така відмова повинна мати певні юридичні наслідки.

Необхідно звернути увагу й на те, що особа, здійс­нюючи свої цивільні права і виконуючи обов'язки, по­винна додержуватись певних принципів, закріплених у Цивільному законодавстві.

Одним із таких принципів є принцип законності. Цей принцип відображений у багатьох статтях ЦК України (5, 45, 48, 197 та ін.)- Так, у ч. 2 ст. 5 зазначено, що при здійсненні прав і виконанні обов'язків громадя­ни та організації повинні дотримуватись законів.

Наступним принципом здійснення цивільних прав є принцип поваги до правил співжиття і моральних основ суспільства. Цей принцип закріплений у ст. ст. 5, 7, 440, 528 та деяких інших ЦК України. Він відображений і в інших законодавчих актах. Так, у п. 5 ст. 4 Закону України "Про власність" записано, що власник при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків зобов'я­заний додержуватись моральних засад суспільства. Право на відшкодування завданої моральної шкоди теж свід­чить про наявність у законодавстві цього принципу.

Законом передбачено також принцип здійснення циві­льних прав відповідно до їх призначення. Під призначенням суб'єктивних цивільних прав розуміється мета, для до­сягнення якої ці права набувались. Так, ст. 41 Консти­туції України встановила, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності гро­мадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

При здійсненні цивільних прав і виконанні обов'язків застосовуються й інші принципи. Наприклад, принципи товариського співробітництва та економічної доцільності.

Носій суб'єктивного цивільного права може його здійснювати будь-яким дозволеним законом способом. Кожна особа, здійснюючи свої цивільні права і викону­ючи обов'язки, має право вибору такого способу здійс­нення цивільних прав, який, на її думку, найбільш доці­льний за даних умов. Саме такі дії уповноваженої особи і називаються способом здійснення цивільних прав та вико­нання обов'язків.

Як правило, свої цивільні права уповноважена особа здійснює шляхом власних активних дій. Так, власник може сам користуватись належним йому майном, може передати його в оренду, продати, подарувати або знищити. В усіх названих випадках носій суб'єктивних прав, здійснюючи їх, діє активно.

Не виключена можливість і пасивних дій носія су­б'єктивних прав. Власник фруктових дерев, наприклад, не збирає тих плодів своїх дерев, що впали за огорожу садиби, цим самим він дозволяє іншим особам зібрати ці плоди. Держава, як суб'єкт цивільного правовідношення, надавши право кожному громадянинові відпові­дно до законодавства України користуватись природни­ми об'єктами для задоволення власних потреб (п. 4 ст. 10 Закону України "Про власність"), діє теж пасивно, здійснюючи належне їй право власності.

Необхідно звернути увагу й на те, що хоча вибір спо­собу здійснення цивільних прав і виконання обов'язків належить уповноваженій особі, але в багатьох випадках на поведінку носія суб'єктивних прав впливають різні фактори, під впливом яких він обмежується в такому виборі. Наприклад, під впливом хвороби, що призвела до непрацездатності, він вимушений укладати договір довічного утримання (ст. 425 ЦК України). Для по­м'якшення наслідків дії непереборної сили власник ви­мушений витрачати кошти, які б він за інших умов не витрачав би. Вибір способу здійснення цивільних прав залежить також від стихії ринкових відносин. Часто спо­сіб здійснення цивільних прав і виконання обов'язків встановлюється законом. Так, ст. 548 ЦК України не допускає прийняття спадщини під умовою, або із засте­реженнями. Можна назвати й інші фактори, які обме­жують уповноважену особу у виборі способу здійснення цивільних прав.

Отже, при здійсненні цивільних прав встановлюють­ся певні межі. Ці межі визначаються законодавчими ак­тами, принципами здійснення цивільних прав та іншими факторами, з якими уповноважена особа повинна раху­ватись у разі вибору способу здійснення своїх прав.

Суб'єктивне цивільне право може здійснюватись як Уповноваженою особою безпосередньо, так і з допомо­гою представника. Представник може діяти .на підставі закону, а також на підставі договору. Незалежно від того що є підставою представництва, представник завжди Повинен діяти в інтересах особи, яку він представляє, бо він реалізує не своє право, а право цієї особи.

Здійснення суб'єктивних прав нерозривно пов'язане з виконанням обов'язків. Якщо кредитор, вимагаючи повернення боргу, здійснює своє право, то боржник, повертаючи борг, виконує свій обов'язок.

Виконувати обов'язки можна як активно, так і паси­вно. Шляхом активної поведінки виконується обов'язок зобов'язаної особи у відносних правовідносинах. Напри­клад, продавець передає річ покупцеві, він діє активно. Щодо абсолютних правовідносин, то виконання обов'яз­ку зобов'язаної особи відбувається шляхом пасивних дій. Всі особи, які не є власниками певного майна, зо­бов'язані не чинити перепон власникові у володінні, ко­ристуванні чи розпорядженні належним йому майном.

При порушенні уповноваженою особою встановле­них законом, договором, моральними принципами меж здійснення своїх прав можна говорити про зловживання правом. Наймач використовує найняте майно не за при­значенням; підрядчик при виготовленні речі не виконує вказівок замовника; власник, придбавши собаку, не до­держується правил її утримання, від чого потерпають сусіди та інші громадяни, - все це приклади зловживан­ня правом.

Зловживання правом - це особливе цивільне право­порушення. Специфіка його в тому, що дії порушника випливають з належних йому прав, але при цьому пору­шують права й охоронювані законом інтереси інших осіб. Відомі випадки, коли особа використовує свої пра­ва виключно з метою заподіяти шкоду іншій особі (такі дії порушника називаються шиканою). Шикана може бу­ти як матеріального, так і процесуального характеру.

Навмисне знищення власником належного йому майна з тим, щоб таким чином отримати вигідні страхо­ві виплати, — це шикана в матеріальному розумінні.

Позивач, аби "насолити" відповідачеві, звертається до суду з позовом про відшкодування йому моральної шкоди, наперед знаючи про безперспективність такого позову. Адже доводити свою невинуватість повинен відповідач (ч. 1 ст. 440 ЦК), а це, як відомо, несе для нього багато незручностей майнового й морального характеру-Це приклад процесуальної шикани.

Виходячи з викладеного, можна дати таке визначен­ня поняття зловживання цивільним правом. Це таке циві­льне правопорушення, яке чиниться уповноваженою особою при здійсненні нею належного їй права та виконанні обов'язку шляхом використання недозволених конкретних форм поведінки.

Від зловживання правом необхідно відрізняти пору­шення чужого права. Якщо хтось заволодіє чужим май­ном, не маючи на це права, то він діє протиправно, В наведеному прикладі особа не здійснює свого права, а відтак і не зловживає ним.