Студентська молодь

Зміст

Вступ

1. Джерела формування української студентської молоді

2. Роль студентства в сучасному українському суспільств

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Соціологія студентської молоді є окремою спеціально соціологічною галуззю знання і в процесі свого інституціонального оформлення спирається на сучасне розуміння соціології та її предмета. Відповідно до загальної соціально-філософської гуманістичної орієнтації української соціології, потреб сучасного суспільного розвитку і досягнутого рівня соціологічного знання як центральне поняття і головна соціологічна категорія нині на перший план висувається сфера суб'єкта.

Перш ніж перейти до безпосереднього аналізу результатів досліджень, необхідно зупинитися на характеристиці деяких особливостей студентства як соціальної групи. Це доцільно зробити, оскільки при оцінці характерних рис студентської молоді часто виникають протиріччя. Деякі дослідники схильні характеризувати її як здебільшого інфантильну групу (не вийшла з періоду дитинства з усіма звичками, що із цього випливають, поведінкою і т. д.) з невисоким рівнем соціальної відповідальності, багато в чому залежну від ви-кладачів і батьків. Інші, навпаки, підкреслюють її високу соціальну актив-ність, мобільність, високий рівень розкутості мислення. Нерідко у висновках спостерігається певного роду залежність: від того, який, песимістичний або оптимістичний, висновок щодо соціальної поведінки студентства (і молоді в цілому) робить дослідник таку сторону поведінкових особливостей даної соціальної групи він і характеризує. Безумовно, нема рації ставати на кожну із крайніх точок зору.

Молодь ні прогресивна, ні консервативна за своєю природою, вона -потенція, готова до будь-якого починання. При аналізі студентства як соці-альної групи необхідно з самого початку виходити із суперечливості її положення й суперечливості її соціальних проявів.

Для досягнення успіху треба ставити цілі трохи вище, ніж ті, які в цей час можуть бути досягнені.

1. Джерела формування української студентської молоді.

Українська студентська молодь також є складовою частиною світової спільноти молоді - тієї рушійної сили, що тяжіє до перетворень усталеного порядку, є провідником соціальних змін та інновацій в усіх сферах суспіль-ного життя - від економіки до культури. Соціологія студентської молоді нині є однією з найважливіших складників соціологічного знання. Процес перехо-ду від тоталітарного до відкритого, демократичного суспільства передбачає активну участь у ньому насамперед молодого покоління, бо саме його пред-ставникам належить будувати якісно нове суспільство і жити в ньому. Наскільки сучасна молодь здатна виконати цю благородну місію побудови нового, якою мірою вона підготована (фахово і морально) до участі у держа-вотворчих процесах, які розгортаються нині в Україні, що необхідно зробити в галузі державної молодіжної політики, аби забезпечити належні умови для реалізації високих потенційних можливостей підростаючого покоління, для гармонізації відносин між суспільством і молоддю, - всі ці питання в сучасних умовах постають з особливою силою та гостротою. З’ясуванням їх, а також розробкою основ державної молодіжної політики й покликана займатися соціологія молоді.

Сьогодні дедалі міцнішим стає переконання, що необхідно докорінно переосмислити традиційні підходи до студентської молоді та її проблем, котрі склалися під час панування командно-адміністративної системи в СРСР і які знайшли віддзеркалення в радянській соціології. Сьогодні настала потреба у виробленні нової концептуальної схеми соціології молоді, в якій молодь виступатиме не як пасивний об'єкт, а як активний дієвий суб'єкт суспільних перетворень, що відбуваються на всьому пострадянському просторі.

Соціологія студентської молоді належить до спеціальних соціологічних теорій, що досліджують закономірності розвитку окремих соціальних спіль-нот, з яких утворюється суспільство. Соціологія молоді в СРСР почала розви-ватися ще у 20-ті роки, але інтерес до цих досліджень швидко згас, оскільки молодь, згідно з марксистською наукою, не входила до числа основних елементів соціальної структури радянського суспільства, на яких переважно зосереджувалась увага науковців. Уже в ті часи молодь розглядалася передусім як джерело поповнення робітничого класу, колгоспного селянства та радянської інтелігенції. Новий етап у соціологічних дослідженнях проблем молоді розпочався у часи хрущовської “відлиги” - в 60-х роках, але й тоді соціологів цікавили передусім проблеми підготовки робочої сили для соціалістичного народного господарства, підвищення продуктивності праці серед молоді, її виховання в дусі комуністичних ідеалів. Тобто дослідників цікавила не молодь сама по собі, її інтереси, потреби і прагнення, а можливість використання молодого покоління для вирішення прагматичних завдань соціалістичного будівництва.

У спадок від минулого соціологія молоді отримала парадоксальну ситуацію: наявність величезної кількості публікацій про молоде покоління, з одного боку, і брак достовірного наукового знання про цю специфічну соціальну спільноту, про закономірності й тенденції сучасного розвитку та відтворення цієї групи суспільства - з другого.

Десятиріччями вважалося, що юнаки та дівчата повинні лише ретельно виконувати настанови партії та уряду; всі рішення, які ухвалювалися нагорі, вказівки господарських органів були для молоді обов’язковими для виконання. Від молоді очікували проявів ініціативи - у суворо регламент-тованих формах, активності - у межах окреслених завдань, ентузіазму - у чітко визначеному просоціалістичному спрямуванні. Ті ж негативні явища, які виходили за межі суспільних сподівань, оголошувались або “залишками минулого”, або “наслідками розбещувального впливу Заходу”.

Революційні зміни в сучасному суспільстві особливо позначилися на студентській молоді: вона прокинулася, підвела голову і почала діяти. І виявилося, що суспільство не чекало такої сильної і могутньої ходи молодого покоління, строкатості, суперечливості й непередбачуваності його мислення і поведінки. У короткий час з'ясувалося, що студентська молодь - одна з найбільш соціально занедбаних і найменш соціально захищених спільнот нашої країни, що молодіжне середовище роздирається різнополюсними проблемами, що питома вага цих проблем, існування яких часто-густо ігнорувалося, вже давно перевищила критичну масу і загрожує соціальними вибухами.

Розглядаючи другу групу чинників, слід зазначити, що спрощене трактування молоді, уявлення про безпроблемність її існування із соціальної практики перейшли й укорінилися в радянському суспільствознавстві взагалі і в соціології молоді зокрема. У молодіжному наукознавстві дедалі виразні-шою була вузька спеціалізація наукових сил; вирізняли й розробляли переважно окремі напрями молодіжної проблематики, і водночас велике коло питань випадало з поля зору науковців. Чільне місце посідали праці про студентську молодь, учнів середніх шкіл, подекуди про робітничу молодь, тоді як інші соціальні групи молоді залишалися поза сферою зацікавлення вчених. Дотепер, наприклад, бракує ґрунтовних досліджень про молодь, яка залишилася без роботи, про велику групу молоді, зайняту в приватному секторі та в комерційних структурах, про молодих людей - ударну силу злочинних угруповань - або про молодь, що проходить службу в армії. Тільки тепер починають набирати сили наукові розвідки про девіантну поведінку молоді, зловживання наркотиками і токсичними речовинами тощо. Майже не розробляються питання про суїциди (тобто самогубства) у молодіжному середовищі, хоча кількість таких спроб серед юнаків і дівчат постійно зростає і перевищує питому вагу інших вікових груп у вчиненні самогубств.

Нині завдання полягає у виробленні власних теоретичних засад соціології студентської молоді, необхідності визначення центрального поняття і похідних категорій, у з'ясуванні основних базових положень і принципів емпіричних досліджень. Ідеться про переосмислення ролі молоді в історичному процесі взагалі та процесах національного відродження й державотворення в Україні, подолання споживацького ставлення до неї з боку суспільства та його соціальних інститутів, а також про можливість і необхідність розробки нових підходів до аналізу молоді та її проблем. Вони повинні передбачати відмову від віджилих стереотипів та ідеологічних штампів минулого, дослідження впливу нових соціальних реалій сьогодення на духовний світ і поведінку юнаків і дівчат.

Студентська молодь виступає також важливою складовою державної молодіжної політики. За змістом державна молодіжна політика є, по-перше, системою ідей, теоретичних положень про місце й роль молодого покоління в суспільстві; по-друге, практичною діяльністю держави, громадських організацій та інших соціальних інститутів з реалізації цих положень, ідей та принципів з метою формування й розвитку молоді. Іншими словами, державна молодіжна політика як система певних заходів щодо сприяння соціальному становленню і розвитку студентської молоді, повинна базуватися на глибокому, об'єктивному аналізі реального стану молоді, здійснюваному різними науками. Соціологія молоді в системі цих наук посідає провідне місце. Воно зумовлене насамперед тим, що саме соціологія молоді досліджує процеси соціалізації молодого покоління, його входження у доросле життя в умовах, які блискавично змінюються, тобто має пріоритетне значення в суспільному, практично-політичному плані, даючи вихідні дані для соціальної політики держави, яка забезпечує вирішення проблем молоді з обов'язковим врахуванням її інтересів, потреб і здібностей.

Одним з принципових наслідків співпраці соціологів і урядовців є зміна акцентів у ставленні до молоді. Раніше вважалося, що молодь є переважно об'єктом державної молодіжної політики, об'єктом соціального впливу. Особливості сучасного становища молоді полягають у тому, що вона є насамперед суб'єктом суспільного життя, який разом із тим перебуває у процесі свого становлення. Звідси у державній молодіжній політиці рівноправними партнерами повинні бути і молодь, і суспільство.

В Україні стратегічні цілі державної молодіжної політики означені низкою нормативно-законодавчих актів, котрі, як виявила практика попередніх років, не потребують значного уточнення чи доповнення. Державна молодіжна політика, відповідно до нових реалій, визначена в Україні пріоритетним і специфічним напрямом системної діяльності держави у відносинах із молоддю і молодіжним рухом, яка здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і становить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу і у власних інтересах, і в інтересах суспільства. Об'єктом державної молодіжної політики є студентська молодь віком від 16 до 25 років, що живе в Україні.

Серед головних засад державної молодіжної політики слід назвати такі: а) повага до поглядів молоді та її переконань; б) надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики і програм, що стосуються суспільства взагалі й молоді зокрема; в) сприяння ініціативі й активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства; г) зміцнення зв'язків між поколіннями на основі засвоєння кращих, передових ідей світової цивілізації тощо.

2. Роль студентства в сучасному українському суспільстві.

Студентство одночасно сполучає в собі особливості (риси) як “дитячості”, так і “дорослості” у поведінці. З одного боку, у більшості студентів менша, ніж в інших вікових категоріях обтяженість життєвими Умовами; відсутній життєвий досвід, що робить представників старших поколінь більше обачними, а найчастіше і більше консервативними в думках і вчинках; у студентства, безсумнівно, більша відкритість і схильність до сприйняття свіжих ідей, і разом з тим - висока (іноді завищена) самооцінка. Викладачі вищих навчальних закладів, батьки нерідко підкреслюють, що студенти - майбутня еліта країни, її надія й перспектива. І вони звикають розглядати себе із цих позицій.

З іншого боку, відсутні предметні навички самостійної соціально відповідальної поведінки й твердих життєвих позицій, регламентація діяльності студентської молоді (державна й батьківська опіка) через різні види залежності (фінансово-економічна, морально-психологічна, статусна). Іншими словами сьогодні у вузи найчастіше приходять “улюблені діти улюблених батьків”, до того ж абсолютна більшість з них не мають стажу роботи. І це, безумовно, накладає свій відбиток на характер студентського середовища, підсилюючи докази тих, хто говорить про панування інфантильних настроїв серед студентства.

Про те, що багато студентів інертні, не готові до серйозних “дорослих” вчинків соціологи заговорили вже давно. Ще двадцять років тому харківські дослідники на підставі даних всеукраїнських опитувань відзначали певну недооцінку студентами 80-х у порівнянні зі студентами 20-х і 30-х років значення розвитку вольових якостей; В ієрархії якостей вольові зусилля посіли тоді одне з останніх місць. Висновок був відповідний – “студенти не орієнтовані на подолання труднощів, на розвиток соціальної активності”.

Однак ці ж “начитані діти” здебільшого вважають себе найбільш перспективно мислячими, найбільш грамотними й гідними, відповідно до тих умов, які їм пропонує держава. Студентство взагалі, як давно відомо, ефективно використовується в ролі політичного “детонатора”, “масового ініціатора” соціальних зрушень тощо.

Тільки постійний облік цих суперечливих рис, їхня взаємозумовленість і взаємовпливовість, як нам здається, позбавить нас від відтворення й тиражування чергових міфів із приводу студентської молоді й наблизить до реальної оцінки ситуації.

І останнє уточнення. Будь-яка мала соціальна група несе в собі як специфічні, характерні тільки для неї риси, так і відбиває значною мірою більшість домінуючих у даному суспільстві характеристик. Усталилося (майже аксіоматичне) положення, що саме студентські колективи більш рельєфно фокусують у собі багато принципових характеристик того чи іншого соціуму, виступаючи своєрідним “лакмусовим середовищем”, що відображає як рівень його можливої прогресії, так і ступінь відсталості.

Закінчення середньої школи й пошук себе через професійний вибір - це один з тих принципових життєвих порогів, які людська пам’ять не стирає ніколи. “Емпіричні дані підтверджують, - писав майже третину століття тому соціолог Тітма, - що шістнадцятирічний підліток виходить при оцінці своїх можливостей у професійному самовизначенні із ситуації вибору, а не просто віддає перевагу якійсь професії. У цьому віці вже розуміють, що вибір про-фесії означає визначення свого майбутнього місця в суспільстві. Формуються цінності, які відображають соціальне значення тієї або іншої професійної діяльності. Виникають і життєві цілі, з якими зв'язується майбутнє. Але основою вибору виступають тут переважно суб'єктивні критерії і у виборі бачать засіб втілення в життя своїх бажань.

Таким чином, до цього часу відбуваються два принципові зрушення в підході молоді до професійного самовизначення. По-перше, усвідомлюється соціальна значимість вибору. По-друге, замість переваги якогось конкретно-го виду праці увага переноситься на ситуацію вибору взагалі. Сама об'єктив-на ситуація вибору змушує особистість оцінювати й враховувати її в пошуках майбутньої професії. Дотепер проблема вибору стояла абстрактно, без чіткого усвідомлення необхідності її реалізації. Тепер уже усвідомлюється той аспект професійного самовизначення, що конкретний вибір обмежує всі інші варіанти”.

Суперечливі дані отримані при з'ясуванні впливу на професійний вибір суто матеріального фактора. При проведенні опитувань серед варіантів від-повіді була включена ознака “гарна оплата праці фахівців даного профілю”. Загальні дані (без диференціації спеціальностей за ступенем престижності) показали, що кількість респондентів, мотивованих на навчання, у тому числі із даної причини, становить у середньому 40-48%. Цілком закономірно, що орієнтація на гарну заробітну плату, як одну із причин вибору конкретної спеціальності, істотно збільшується зі зростанням її “котировок” на ринку праці. Серед студентів, що навчаються на перспективних спеціальностях, відсоток тих, хто розраховує на гарну матеріальну винагороду своєї професійної діяльності, збільшується до 55 - 60%.

Не тільки абітурієнти, але й багато студентів схильні розглядати оплату як ключовий критерій при визначенні місця своєї майбутньої професійної діяльності. При відповідях на питання: “На що б Ви переважно орієнтувалися при виборі місця роботи?” варіант “рівень оплати” незмінно із загальною тенденцією до зростання із більшим відривом від інших позицій посідав перше місце. За час опитувань його вагомість зросла з 71% до 82%. Хара-ктерно, що на рівень оплати як пріоритетного критерію при визначенні сфери зайнятості вказували представники фактично всіх спеціальностей без якої-небудь істотної різниці в показниках. Таким чином, на шкоду творчості й інтересу, що може надати майбутня робота значній кількості студентів, вибір робиться на користь того, в якому ступені фінансово буде оцінюватися праця.

Висновки

Студентська молодь - це суспільно диференційована соціально-демо-графічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні і властивості та інші властивості. Студентська молодь тому і є специфічною спільнотою, що її суттєві характеристики і риси на відміну від представників старших поколінь і вікових груп перебувають у стані формування і становлення.

Нині в соціології студентської молоді відбувається науковий пошук в напрямі виокремлення її сутнісних характеристик як особливої соціальної спільноти. Він може бути плідним у тому разі, якщо піддати науковому аналізу провідні сфери життєдіяльності молоді й у кожній з них визначити найхарактерніші риси. Тепер на перший план, крім зазначених характеристик молоді, висуваються форми ЇЇ життєдіяльності, спосіб життя, зміст спільніс-ної та групової свідомості, а також діяльність соціальних інститутів, котрі покликані не лише здійснювати функцію контролю й управління процесами в молодіжному середовищі, а й передовсім визначати запити, потреби, інтереси молоді та сприяти створенню належних умов для її ефективного соціального старту.

В Україні соціологія студентської молоді як науковий напрям до часів незалежності ледве жевріла і не мала вагомого практичного значення. Однак від 1991 р. ситуація суттєво змінилася. З'явилася низка загальних і спеціаль-них дослідницькім центрів та осередків із вивчення загальносоціальних і молодіжних проблем (і в межах академічної науки, і при державних органах), що зрушило з місця справу наукового аналізу тенденцій у молодіжному середовищі та вироблення науково обґрунтованих рекомендацій, скерованих на вирішення молодіжних проблем з урахуванням інтересів і молоді, і держа-ви. У справі вироблення ефективної молодіжної політики велику роль відіграє з'ясування суті й змісту процесів життєвого самовизначення молодої людини.

Список використаної літератури:

1. Молодь в українському суспільстві: Бібліографічний покажчик. Вип.2 / Уклад. В. Кагамлик. – К.: б/в, 2003.– 44 с.

2. Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв'язання. – К.: Укр. НДІ проблем молоді, 1993.– 208 с.

3. Нагорний Б.Г., Яковенко М.Л., Яковенко А.В. Студентство і сучасність. – К.: Арістей, 2005. – 164 с.

4. Савченко Л. Вивчення ціннісних орієнтацій сучасної студентської молоді // Безпека життєдіяльності.-2006.-№1.– С.30-33.

5. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2003. – 540 с.