Дослідження нервово-психічної напруги

Зміст

Вступ

1. Нервово-психічна напруга, емоційний стрес

1.1. Сутність та причини виникнення стресу й НПН

1.2. Місце й роль стресових ситуацій в навчальному процесі

2. Проведення експерементально-психологічного дослідження психічної напруги та зниження настрою

2.1. Вступне зауваження

2.2. Дослід №1

2.3. Дослід №2

2.4. Протокол заняття

2.5. Результат дослідження

Додатки

Висновки

ВСТУП

Все більше поширення нервово-психічних розладів, порушень, захворювань привертає сьогодні пильну увагу не лише спеціалістів а й широких прошарків населення. Фахівці в галузі психології, психіатрії занепокоєні станом психічного здоров‘я нації, особливо гостро це питання постало на протязі останнього десятиріччя, що зумовлено насамперед скрутним соціально-економічним становищем. Тож дослідження стану емоційної сфери людини займає не останнє місце серед галузей психології.

Обсяг даної роботи не дозволяє осягнути увесь процес стресового напруження. Її завдання – дослідження виникнення нервово-психічної напруги, емоційного стресу зниження настрою людини. Зокрема виникнення вищеперерахованих станів безпосередньо перед виконанням складного, відповідального завдання. Для цього передбачається проведення експериментально-психологічного дослідження психічної напруги, зниження настрою серед групи учнів безпосередньо перед виконанням контрольної роботи (за 30 – 45 хвилин). При цьому будуть застосовані методики Т.А. Нємчина та В.Зунга.

Встановлено, що в критичній ситуації (загроза, виконання складного, відповідального завдання і т.д.) в людини підвищується рівень нервово-психічної напруги. Існує безліч випадків, коли прояви стресового стану організму людини були зареєстровані. Наприклад, перед виходом на орбіту серце у американського астронавта Е. Бормана билось з частотою 130 ударів на хвилину, а в момент висадки на поверхню місяця у Е. Армстронга пульс сягнув 156 ударів на хвилину замість звичних 77. У льотчиків в момент дозаправки літака в повітрі пульс зростає до 186 ударів на хвилину. Подібні фізіологічні зміни викликає не лише небезпека, але й ситуації, пов‘язні з високим рівнем відповідальності, за діяльність, що виконується. Наприклад, під час спуску радянського місяцеходу з посадочної площадки на поверхню місяця частота пульсу у членів наземного екіпажу різко зросла і сягла 130 –135 ударів на хвилину, хоча не існувало ніякої загрози їх життю. Тож в більшості випадків причиною нервово-психічної напруги являються певні умови середовища. Але й фактор особистості відіграє не останню роль (подекуди він являється першочерговим). Приміром, у системі “людина-середовище” рівень емоційної напруженості зростає в міру збільшення розходжень між умовами, у яких формуються механізми суб'єкта, і умовами що виникають. Таким чином, ті чи інші умови викликають емоційне напруження не в силу їхньої абсолютної жорсткості, а в результаті невідповідності цим умовам емоційного механізму індивіда. При будь-якім порушенні збалансованості “людина-середовище” недостатність психічних чи фізичних ресурсів індивідуума для задоволення актуальних потреб чи неузгодженість самої системи потреб є джерелом тривоги.

Отже, метою даної роботи є встановлення ступеню нервово-психічної напруги, що виникає в людини перед виконанням відповідального завдання зокрема ступеню тривоги, що виникає в молодої людини в зв‘язку з особливостями навчального процесу. Для цього, крім проведення експериментально-психологічного дослідження слід більш детально розглянути ще такі питання:

1) Сутність та причини виникнення в людини стресу й нервово-психічної напруги;

2) Місце й роль стресових ситуацій в навчальному процесі.

1. НЕРВОВО-ПСИХІЧНА НАПРУГА, ЕМОЦІЙНИЙ СТРЕС

1.1. Сутність та причини виникнення стресу й НПН

Нервово-психічна напруга являє собою особливий різновид психічного стану, що розвивається в людини в складних умовах її життєдіяльності. Вона протікає як системний процес, що включає в себе різні рівні нервово-психічної й соматофізіологічної організації людини, супроводжується як позитивними так і негативними переживаннями, суттєвими зсувами в організмі людини й змінами в її працездатності[1]. Нервово-психічна напруга являється причиною і в той же час одним із функціональних проявів емоційного стресу.

Під стресом розуміють неспецифічну відповідь організму на зовнішні чи внутрішні вимоги, що йому пред‘являються. При цьому в перервах між впливом на організм й його відповіддю проходять певні процеси. Ці процеси були описані в класичних дослідженнях Г. Сельє, в яких доводиться , що стадії стресу характерні для любого адаптаційного процесу. Таким чином, стрес виникає тоді, коли організм змушений адаптуватися. Сутність стресу полягає в “підготовчому” збудженні й активізації організму, що необхідно для готовності до фізичного напруження. При цьому стрес не може бути представленим як негативне явище, адже тільки завдячуючи йому можлива адаптація. Основні фази стресу за Г. Сельє:

1) Фаза тривоги – здійснюється мобілізація захисних сил організму, при цьому організм функціонує з великою напруженістю.

2) Фаза стабілізації – фаза максимально ефективної адаптації, всі параметри, що вийшли з рівноваги в першій фазі закріплюются на одному рівні.

3) Фаза виснаження – виникає при довготривалому чи інтенсивному стресі, коли подальше пристосування здійснюється за рахунок непоповнюваємих енергетичних ресурсів організму, що неминуче призводить до виснаження.

Серед якостей особистості, що зумовлюють можливість виникнення стресу, чільне місце займає тривога. Роль тривоги в адаптаційному процесі може суттєво змінюватись в залежності від її інтенсивності й вимог, пред‘явлених до адаптаційних механізмів особистості. Якщо неузгодженість

В системі “людина-середовище” не досягає суттєвого ступеню й рівень тривоги не перевищує середніх значень, то на перший план виступає її мотиваційна роль, при цьому тривога обумовлює активізацію цілеспрямованої поведінки. При яскраво вираженому порушенні в системі “людина-середовище”, тривога значно зростає, що суттєво знижує ефективність психічної адаптації. Слід відмітити також, що звичайно ж не кожен вплив викликає стрес. Він виникає лише тоді, коли вплив стресора[2] перевищує звичайні пристосувальні можливості індивіда.

Отже, можна зазначити, що стрес є корисним і позитивним явищем до “певного моменту”, в разі перенапруження адаптивні реакції поступаються місцем функціональним розладам в роботі органів і систем організму. Такий, вкрай негативний прояв стресу в науковій літературі отримав назву – дистрес.

1.2. Місце й роль стресових ситуацій в навчальному процесі

Звичайно ж як і в ході будь-якої діяльності в навчальному процесі має місце явище психічної напруги, емоційного стресу, що виникає в певних ситуаціях (екзамени, заліки, контрольні роботи і т. д.). Тож в даному випадку слід говорити про специфіку стресових ситуацій, пов‘язаних з особливостями процесу навчання (стан постійної звітності, наприклад). Адже стресорами в даному випадку виступають: достатність інтелектуального й фізичного рівню порівняно з вимогами навчального закладу, процес оцінювання, подекуди тиск з боку сім‘ї щодо навчання а також багато інших факторів індивідуального характеру.

Як відомо, незначне нервове напруження, виконуючи адаптивну роль, здійснює функцію мобілізації, нервово-психічне перенапруження в свою чергу погіршує функціональний стан організму, що негативно позначується на працездатності й самопочутті людини. З цього приводу доречним буде виділити позитивну і негативну ролі, що їх відіграє стрес в процесі навчальної діяльності (в залежності від ступеню нервово-психічної напруги, що виникає).

⇨ Позитивна роль – мобілізація (покращення пам‘яті, мови, розумової діяльності і т.д.), що позитивно впливає на результат виконуваної роботи, підвищує настрій, викликає відчуття “підйому”, бажання працювати “з віддачею”.

⇨ Негативна роль – нервове перенапруження, погіршення функціонального стану організму, виснаження, виникнення депресії, дистресу, що негативно впливає не тільки на результат виконуваної роботи, а й на увесь процес життєдіяльності індивіда.

Але, слід зазначити, що за умов тривалості стану напруження мобілізація може перерости в стан перенапруження, особливо це являється актуальним для нестійкої психіки підлітка. Таким чином, стає зрозумілим що при організації навчально-виховної діяльності доцільним було б приділяти особливу увагу саме емоційному стану учнів, як запоруці більш якісної реалізації завдань навчального процесу.

Нижче приводиться експерементально-психологічне дослідження присвячене саме вимірюванню рівня нервово-психічної напруги, що ймовірно може виникати в учня безпосередньо перед виконанням контрольної роботи, а також дослідженню змін в настрої, пов‘язаних з вищевказаною ситуацією.

2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО – ПСИХОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НЕРВОВО-ПСИХІЧНОЇ НАПРУГИ ТА ЗНИЖЕННЯ НАСТРОЮ

2.1. Вступне зауваження

Завдання присвячене викладенню психологічних методів якісно-кількісної оцінки показників психічних станів, що найчастіше зустрічаються в роботі психолога-практика. Прикладне значення запропонованих методів заключається в тому, що продуктивність діяльності людини залежить від характеру й ступеню вираженості того психічного стану, на фоні якого проходить діяльність. Завдання включає методики вимірювання ступеню вираженості нервово-психічної напруги (НПН) та шкалу стану зниженого настрою (ШЗНС).

2.2. Дослід №1

Ціль досліду. Вимірювання рівня вираженості стану нервово-психічної напруги.

Оснащення досліду. Опитувальний лист нервово-психічної напруги (НПН), запропонований Т.А. Нємчіним[3] (див. дод. 2.2.1). Опитувальний лист являє собою перелік основних ознак нервово-психічної напруги, укладений за даними клініко-психологічного спостереження, і включає 30 характеристик цього стану, поділених на три ступені вираженості.

Порядок роботи. Дослідження проводиться в групі, за допомогою індивідуальних тестових бланків, виданих кожному випробуваному окремо.

Інструкція випробуваному: “Заповніть, будь-ласка, праву частину бланку, відмічаючи знаком плюс ті рядки, зміст котрих відповідає особливостям вашого стану на даний момент”.

Опрацювання результатів. Після заповнення бланку проводиться підрахунок набраних випробуваними балів шляхом їх підсумовування. При цьому за відмітку “+”, поставлену навпроти пункту “а” начисляється 1 бал, навпроти пункту “b” – 2 бали, навпроти пункту “c” – 3 бали. Мінімальна кількість можливо набраних балів – 30, максимальна – 90.

Діапазон рівня нервово-психічної напруги:

1) 30 – 50 балів – слабий, детензивний рівень;

2) 51 – 70 балів – помірний, чи інтенсивний рівень;

3) 71 – 90 балів – надмірний, чи екстенсивний рівень, дистрес.

2.3. Дослід №2

Ціль досліду. Вимірювання рівня зниженого настрою людини, субдепресії.

Оснащення досліду. Шкала зниженого настрою – субдепресії (ШЗНС), заснована на опитувальному листі В.Зунга та адаптована Т.Н. Балашовою (див. дод. 2.3.1). Шкала включає в себе 20 тверджень, що характеризують прояви зниженого настрою – субдепресії.

Порядок роботи. Умови проведення досліду аналогічні умовам досліду №1.

Інструкція випробуваному. “Уважно прочитайте кожне з приведених нижче тверджень і поставте знак “+” в одну з чотирьох граф справа, в залежності від того, як ви почуваєтесь на даний момент”.

Обробка результатів. Після заповнення тестового бланку проводиться підрахунок балів. В опитувальному листі знаходиться 10 “прямих” (1,3,4,7,8,9,10,13,15,19) та 10 “зворотніх” питань (2,5,6,11,12,14,16,17,18,20).

Кожна відповідь оцінюється від 1 до 4 балів. “Зворотні” відповіді підраховуються окремо за допомогою спеціального шаблону з прорізами (див. дод. 2.3.2), що накладається на заповнений випробуваним бланк, при цьому оцінки з відповідями знаходяться над прорізами. Потім бали, набрані випробуваним по “прямим” та “зворотнім” відповідям, підсумовуються, й отримана таким чином “сира” оцінка переводиться в шкальну за допомогою формули:

О‘ = 80 ·100. (2.3.1)

Весь діапазон шкальних оцінок поділяється на 4 зони:

1) нижче 50 балів – люди, що не мають на даний момент досвіду зниженого настрою;

2) 51 – 59 балів – незначне, але чітко виражене зниження настрою;

3) 60 – 69 балів – значне зниження настрою;

4) більше 70 балів – глибоке зниження настрою (субдепресія чи депресія).

2.4. Протокол заняття

Дані, отримані в ході обох попередніх дослідів заносяться до індивідуального протоколу (див. дод. 2.4.1). В кінці протоколу приводиться стислий аналіз даних, отриманих за допомоги вищеперерахованих методик, з урахуванням інших психологічних характеристик випробуваного а також рекомендації щодо регуляції нервово-психічного стану, методів ліквідації перенапруження і т ін.

2.5. Обробка результатів даного дослідження

В результаті дослідження, проведеного в групі учнів були отримані дані, що свідчать про виникнення нервово-психічної напруги в людини перед виконанням відповідального завдання, зокрема в школярів перед виконанням контрольної роботи. Результати також свідчать про достатньо високий рівень зниженння настрою в учнів. Бали отримані випробуваними в ході досліду приводяться нижче (див. табл 2.5.1).

Таблиця 2.5.1

Таким чином в ході проведеного досліду були одержані такі результати

1) Слабий, детензивний рівень НПН спостерігається у 11 з 30 учнів;

2) Помірний, чи інтенсивний рівень – у 13;

3) Надмірний, чи екстенсивний рівень – у 6.

Щодо зниженого настрою маємо такі показники:

1) Відсутність ознак зниженого настрою мають 10 випробуваних;

2) Незначне, але чітко виражене зниження настрою спостерігається у 6 випробуваних;

3) Значне зниження настрою – у 7;

4) Глибоке зниження настрою – у 5 чоловік.

Отже, можна зробити висновок, що лише третя частина випробуваних знаходиться у відносно спокійному стані перед виконанням контрольної роботи. А як мінімум у 5 чоловік спостерігається стан субдепресії чи навіть депресії, що звичайно ж не може пояснюватись лише хвилюванням з приводу успіхів у навчанні, але не слід ігнорувати впливу шкільних проблем на емоційний стан підлітка. Подібна ситуація спостерігається й щодо зниження настрою. Середня величина індексу зниження настрою даного досліду – 57,6 балу, тоді як нормативні дані отримані на 200 здорових чоловік – 40,25 балу. Тож спостерігається значне відхилення в сторону зниженого настрою, що також свідчить про перевагу сильного нервово-психічного напруження серед випробуваних.

Тож можна впевнено зробити висновок про те, що в більшості випадків заходи перевірки знань, що запроваджуються в навчальному закладі мають по відношенню до учня стресовий характер. За результатами досліду, що був представлений вище – лише третя частина випробуваних не мала суттєвих ознак нервової напруги, чи зниженого настрою. Про особистісні причини такого стану речей було говорено вище, щодо зовнішніх чинників, то в даному випадку основним являється недостатність якісної організації навчальної діяльності, що призводить до виникнення подібних реакцій.

ВИСНОВКИ

Отже, підсумовуючи результати даної роботи, присвяченої дослідженню нервово-психічної напруги й оцінці емоційного стану людини можна зробити такі висновки:

1) Нервово-психічна напруга являється захисною реакцією організму й виконує адаптивну функцію.

2) Нервово-психічна напруга виникає при наявності впливу зовнішніх (загроза, виникнення несподіваної ситуації, виконання відповідального завдання і т.д.) і внутрішніх (особистісних) факторів. Домінування одного типу факторів залежить від ситуації.

3) В разі перенапруження адаптивні реакції поступаються місцем функціональним розладам в роботі органів і систем організму, що суттєво знижує ефективність психічної адаптації.

4) Дослідно перевірено, що особливості навчального процесу, що пов‘язані зі звітністю (контрольні роботи, заліки, екзамени і т.д.) являються причиною виникнення достатньо високого рівня нервово-психічної напруги й зниження настрою в учнів. Основні причини такого стану речей:

a) Внутрішні (особистісні) – страх оцінювання, непевність у самовизначенні, недостатність інтелектуального й фізичного рівню порівняно з вимогами навчального закладу, хвилювання за результат і т.ін.

б) Зовнішні – недоліки домашнього виховання, низький рівень організації навчально-виховного процесу.

ДОДАТКИ

Додаток 2.2.1

Опитувальний лист нервово-психічної напруги (НПН)

Додаток 2.3.1

Шкала зниженого настрою – субдепресії (ШЗНС)

Додаток 2.3.2

Шаблон для підрахунку балів за зворотніми відповідями

Додаток 2.4.1

ПРОТОКОЛ ЗАНЯТТЯ

П.І.Б.[4]_ _ Дата _

Характеристика ситуації _(звичайна нестресова, перед виконанням відповідального завдання,, після виконання завдання і т. д.) _

Оцінка психічного стану

Висновок та рекомендації: _

[1] Балин В. Д., Гайда В.К., Гербачевский и др. Под общей ред. А.А Крылва, С.А. Маничева. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии. – СПб.: Питер, 2003, стр 415.

[2] Стресор – незвичний для людини об‘єкт, явище чи будь який інший фактор зовнішнього середовища (за А.Г. Маклаковим).

[3] Балин В. Д., Гайда В.К., Гербачевский и др. Под общей ред. А.А Крылва, С.А. Маничева. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии. – СПб.: Питер, 2003, стр 415.

[4] В даному випадку надається можливість ананімності, отже має місце порядковий номер.