Недержавне пенсійне страхування в Україні

Введення

З липня 2003 року в Україні триває пенсійна реформа, якою передбачено трирівневу систему пенсійного забезпечення. Це система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, накопичувальна складова, ще не введена в дію, та недержавне пенсійне страхування. В поданій роботі я хочу розглянути саме третій рівень пенсійного забезпечення, схему накопичення внесків, їх зберігання та збільшення за рахунок інвестування коштів в підприємства промислової та інших галузей економіки. Розглянути також доцільність існування такого ступеню пенсійного забезпечення, як недержавне, та довести відповідність чи навпаки, невідповідність існуючих на даний момент недержавних пенсійних фондів (далі – НПФ) існуючому законодавству.

Згідно з законодавством, недержавне пенсійне забезпечення – це процес накопичення грошових коштів фізичними особами за рахунок відрахувань від заробітної плати або інших внесків на рахунках спеціальних фондів з метою їх подальшого збільшення та здійснення грошових виплат учасникам після досягнення ними пенсійного віку.

Станом на 1 жовтня 2004 року в Україні зареєстровано 26 недержавних пенсійних фондів, зокрема, 4 корпоративних, 2 професійних та 20 відкритих.

На Донбасі утворено 2 НПФ – 1 відкритий та 1 корпоративний.

Залучення коштів до фондів впроваджується на засадах добровільного перерахування коштів громадян за рахунок відрахувань від зарплати у пенсійні фонди. На даний момент використовуються різні ставки відрахувань на різних підприємствах. Зокрема, Законом України „Про недержавне пенсійне забезпечення” передбачено, що величина відрахувань не повинна перевищувати 10% від суми заробітної плати громадянина (вкладника фонду).

Недержавні пенсійні фонди є важливим чинником в економіці держави. Це стосується, зокрема, залучення коштів до розвитку підприємств та інвестування коштів у різні рівні економіки.

Існування НПФ до впровадження Закону

Відомо, що у кожної справи є свій початок, є своя історія. Отже і у впровадження в нашій державі недержавного пенсійного забезпечення також є своя так би мовити, передмова. Ще до розробки та впровадження Закону в нашій державі до створення пенсійних фондів за кошти громадян удавалися різноманітні установи, найчастіше – банки. Згідно доповіді А. А. Рибальченка, директора департаменту нагляду за недержавними пенсійними фондами, до набуття чинності Законом в Україні вже існувало 55 організацій, що були зареєстровані, як недержавні пенсійні фонди. В цих організаціях, згідно з діючим законодавством, було утворено фонди для накопичення та подальшої виплати так званої додаткової пенсії. Для впровадження Закону потрібно було провести перевірку фінансової діяльності цих установ. Виявилося, що на момент перевірки припинили своє існування з тих чи інших причин 8 з них. То ж залишилося лише 47 фондів, в яких і було проведено перевірку фінансової діяльності.За результатами перевірки було отримано наступну інформацію.22 з зареєстрованих фондів дійсно займаються безпосередньо недержавним пенсійним забезпеченням, тобто розміщують кошти з метою отримання прибутку для себе та задля збільшення вкладів вкладників.Місцезнаходження 12 фондів з’ясувати не вдалося.9 установ не здійснювали фінансово-господарської діяльності.А 4 з них взагалі провадили діяльність не пов’язану з недержавним пенсійним забезпеченням.За результатами перевірки була складена інформаційна база по працюючих фондах.Загальний обсяг активів, залучених до фондів складав 16 млн. гривень, причому майже 90% коштів було акумульовано чотирма найбільшими фондами:- ТОВ "Народний пенсійний фонд Україна", зареєстровано в 1995 р., м. Київ - 7,8 млн. грн.- ТОВ НПФ "Укоопспілка", зареєстровано в 1996 р., м. Київ - 3,6 млн. грн.- ТОВ НПФ "Кримспоживспілка", зареєстровано в 1997 р., м. Сімферополь - 1,6 млн. грн.- ТОВ Український НПФ "Добробут", зареєстровано в 1998 р., м. Київ - 1,2 млн. грн.Загальна сума – 14,2 млн. гривень. Загальна кількість громадян, що приймають участь в недержавному пенсійному забезпеченні, - приблизно 31 тис. осіб. При цьому 72% загальної кількості учасників залучені до 4 фондів. По кількості громадян, залучених до участі у фондах, виділено також чотири найбільших:- ТОВ "Народний пенсійний фонд Україна", м. Київ - 14 тис. осіб- ТОВ НПФ "Кримспоживспілка", м. Сімферополь - 3,2 тис. осіб- Перший український недержавний фонд, м. Київ - 3,1 тис. осіб- ТОВ НПФ "Укоопспілка", м. Київ - 1,4 тис. осібЗагалом: 21,7 тис. осіб. В середньому на одного учасника фонду припадає 1132 грн. активів фонду.Щомісячний розмір пенсійних виплат учасникам пенсійних фондів коливається від 8 грн. до 750 грн., в середньому ця сума складає 40-50 грн. на місяць. Слід відзначити, що 7 з 22 організацій, що провадять додаткове пенсійне забезпечення, ще не проводили пенсійних виплат своїм учасникам. Це обумовлено тим, що ними встановлений мінімальний термін початку виплат після першого внеску три роки.Найбільша кількість діючих недержавних пенсійних фондів розташована в м. Києві - 7 з 22. Решта розміщена в обласних центрах (Вінниця - 1, Дніпропетровськ - 2, Житомир - 1, Львів - 1, Миколаїв - 1, Одеса - 1, Рівне - 1, Сімферополь - 1, Тернопіль - 1, Ужгород - 1, Харків - 1, Херсон - 1, Черкаси - 1, Чернігів - 1).Накопичення коштів здійснюється за рахунок трьох джерел:1. Власних коштів вкладників, які вони перераховують на власні рахунки вкладників (відрахування від заробітної плати)2. Коштів підприємства, які воно перераховує на рахунки працівників з власного прибутку після відрахування податків та інших платежів.3. Інвестиційного фонду, накопиченого за рахунок обороту пенсійних активів вкладників Кошти фондів розміщуються на банківських депозитах зі ставкою від 14 до 21 %. При цьому фонди утримують на свою користь від 15 до 20% інвестиційного прибутку, як винагороду за свої послуги.Вкладник є власником коштів, що є на його особистому пенсійному рахунку, і може вільно розпоряджатися ними - дарувати, заповідати пенсійні накопичення або пенсійні виплати третій особі. У випадку смерті учасника до початку пенсійних виплат чи після початку пенсійних виплат залишок коштів на пенсійних рахунках померлого виплачується спадкоємцям або переоформляється право власності на них згідно з чинним законодавством.Щодо подальшого існування цих фондів після набуття чинності Законом України „Про недержавне пенсійне забезпечення”, то їх діяльність повинна оформлятися та здійснюватися згідно з цим Законом. Фонди мають право на подальше існування, але тільки в межах Закону.Недержавне пенсійне забезпечення отримало розвиток та підтримку з боку влади в нашій державі. З часом спостерігалося лише збільшення учасників фондів (до 30 відсотків за рік) та збільшення внесків вкладників, що здійснювалося в основному за рахунок осіб віком 45 – 50 років, які є найбільш незахищеним шаром населення після прийняття Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне державне страхування”.

Регуляторний акт використання коштів фонду

Основним регулятором діяльності у сфері недержавного пенсійного забезпечення є Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг України. Саме на цей орган покладено завдання створення нормативно-правової бази для регулювання належного функціонування та розвитку системи НПФ. І хоча на сьогодні більшість нормативно-правових положень вже прийнято, однак коло питань щодо розвитку добровільної пенсійної системи залишається досить широким.

Згідно Закону, додатково опрацьовуються та виходять регуляторні акти, що повинні регулювати дію самого Закону та забезпечувати контроль за його виконанням. Зокрема, на виконання вимог п.2 статті 42 Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення” та з метою державного регулювання в частині сплати винагороди за здійснення діяльності з управління активами вийшов один з таких регуляторних актів.

Прийняттям такого акту передбачається виплата винагороди за здійснення управління активами фонду. Передбачається, що це буде стимулювати адміністраторів фондів до найбільш вдалого розміщення активів фонду, бо розмір винагороди залежить від об’єму зростання коштів. Тобто, чим вигідніше розмістив кошти та чим більший прибуток одержав фонд, тим більшу винагороду отримає адміністратор – особа, що розміщує активи фонду.

Цим же актом передбачений розмір винагороди та порядок її нарахування.

Це, можна сказати, тільки одна мета, яку буде досягнено в результаті прийняття та впровадження акту. Окрім цього, акт сприятиме більш прозорому контролю за коштами фонду за рахунок того, що адміністратори, що розміщують активи фонду, зобов’язані звітувати про виконання взятих на себе зобов’язань та результати розміщення коштів.

Результати впливу акту передбачається порівнювати щорічно та за результатами порівняння робити висновки щодо доцільності його застосування.

Окрім цього акту Державною Комісією з цінних паперів та фондового ринку було затверджено „Положення про здійснення діяльності зберігача недержавного пенсійного фонду щодо операцій з активами недержавного пенсійного фонду, порядок обчислення тарифів за послуги зберігача та їх граничний розмір”.

Згідно з цим Положенням, затверджується порядок здійснення діяльності зберігача недержавного пенсійного фонду щодо операцій з активами пенсійного фонду, визначається перелік активів, щодо операцій з якими укладено договір, встановлюється порядок обчислення та граничний розмір тарифів щодо оплати послуг зберігача.

Недоліки

При досконалому вивченні Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення” та матеріалів по ньому можна знайти й численні недоліки, „огріхи” в документі, що стосуються використання коштів вкладників. Наприклад, використання 40% активів фонду на вкладення в українські підприємства, передбачене статтею 49, підпунктом 1.9 при нестабільності економіки та коливанні курсів акцій українських підприємств може призвести до значних втрат коштів вкладників і взагалі до руйнації фонду.

Далі. Згідно Закону, дозволяється інвестування 10% активів фонду в об’єкти нерухомості. Але при нинішньому коливанні цін на нерухомість в Україні це також є досить ризикованим. Це ще одна „дірка”, якою можуть користуватися фінансові шахраї. При нестабільному зростанні цін на нерухомість не може бути впевненості в майбутньому вкладених коштів. А при падінні ціни на житло та іншу нерухомість більшість вкладників втрачають свої кошти.

Поясню докладніше дію механізму „витягання” коштів таким чином.

Адміністратор коштів фонду розміщує активи фонду, вкладаючи їх у нерухомість, наприклад, купуючи житло. При раптовому зниженні цін на житло за певних умов нерухомість продається, але за ціною вже набагато нижчою за ціну купівлі. Житло купує певна особа та утримує його до стабілізації ситуації на ринку нерухомості. При цьому, зрозуміло, що фонд несе збитки, продавши об’єкт за ціну меншу, ніж ціна купівлі. Особа ж, що купила це житло, протримавши його певний час (до підвищення цін) продає його та отримує прибуток, який хоч і обкладається податком, але все ж отриманий фактично шляхом відбирання у пенсіонерів їх коштів через операцію купівлі нерухомості. Це, власне, такий собі узаконений метод витягання грошей з кишеней пенсіонерів.

Точнісінько така ж схема працює й при купівлі та продажу акцій українських підприємств. Причому відсотки вкладених коштів тут вже набагато більші, тому й втрати вкладників будуть набагато більшими.

Згідно статті 49, підпункт 1.4. адміністратор має право розміщувати активи фонду на рахунках банків. Причому відсоток активів чималенький – 40%, 10% з них в межах одного банку. Вважаю, що тут також є недолік. До банків, що будуть приймати участь в цих операціях мають бути пред’явлені особливі умови по збереженню та використанню вкладених коштів. А також це мають бути не будь-які банки, а такі, що зарекомендували себе, як стабільні суб’єкти економіки держави.

Згідно статті 49 підпункту 1.10 дозволяється розміщувати активи фонду (до 20%) у вигляди інвестувань у цінні папери іноземних емітентів. Звідси взагалі виходить плутанина. Позичаємо гроші за кордоном для того, щоб потім вкласти їх в ті ж самі іноземні підприємства та іноземну економіку.

Аваль про Закон

Сьогодні до системи недержавного пенсійного забезпечення додаються численні фінансові установи держави, такі як банки, приватні та з часткою приватної власності. Я знайшов декілька прикладів роботи банків з коштами недержавних пенсійних фондів. Точніше, самі банки створювали ці фонди та ставали розпорядниками цих коштів. Одним з таких банків є банк „Аваль”.

Банк „Аваль” є одним з перших суб’єктів української економіки, що удалися до ризику створити фонд приватного пенсійного забезпечення. Створення таких фондів стало першими кроками на шляху пенсійної реформи в Україні.

Розповідає Президент АППБ „Аваль” Федір Іванович Шпиг:

„Я б назвав початок реєстрації дуже важливим етапом, якщо хочете — історичною віхою у реформуванні системи пенсійного забезпечення України в цілому. Всім нам добре відомо, що діюча в нашій державі до останнього часу пенсійна система далека від справедливості та була не здатна захистити людей похилого віку від бідності. Тому ще в перші роки незалежності України було прийнято документи з концептуальних засад пенсійної реформи, а в липні 2003 року Верховна Рада вже прийняла спеціальні закони, зокрема «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що вже вирішив багато проблемних питань. І перш за все — питання соціальної справедливості. Адже пов’язати стаж роботи, заробітну плату і сплачені внески з пенсійними виплатами було давнішньою мрією більшості наших громадян.

Ми завжди йшли і йдемо сьогодні у фарватері всіх подій, що відбуваються в країні у галузі пенсійного забезпечення. Починаючи з 1994 року наш банк розпочав комплексне обслуговування рахунків Пенсійного фонду, потім отримав статус уповноваженого банку фонду з виплати пенсій і грошової допомоги українським громадянам у всіх регіонах України. Тобто вже багато років він виплачує пенсії сотням тисяч наших співвітчизників, загальна кількість рахунків яких у системі Банку „Аваль” скоро, гадаю, досягне, 1 млн. І весь цей час банк можливо як ніхто інший знав про недоліки вітчизняної системи пенсійного забезпечення, усвідомлював діючі та потенційні механізми управління та використання пенсійних коштів та ін.

Тому не дивно, що з появою у Верховній Раді України першого законопроекту з недержавного пенсійного забезпечення ми зайняли активну позицію щодо його обговорення на конференціях, семінарах, виступах у засобах масової інформації. Багато наших пропозицій лягло в основу доопрацьованого і прийнятого на сьогодні Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення». У банку було створено спеціальний підрозділ, що сьогодні займається розробкою внутрішніх документів для суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення”.

Зрозуміло, що створення недержавних пенсійних фондів – це ще один крок уперед на шляху Пенсійної реформи в Україні. Керівництво банків розуміє це і розуміє, що певною мірою на банках саме з приватною формою власності лежить велика частина навантаження, яке буде покладено на фінансову частину життя держави при введенні нових форм пенсійного забезпечення.

На шляху Пенсійної реформи планується зробити багато кроків назустріч людям, назустріч пересічному громадянинові, який має бажання забезпечити своє майбутнє, свою старість.

Багато вже зроблено, але ще більше належить зробити в майбутньому, зокрема і втілити у життя ідею недержавного пенсійного забезпечення.

В нашій країні досить важка демографічна ситуація, зокрема співвідношення пенсіонерів та працездатних громадян не дозволяє створити умови для отримання належних пенсій, які б задовольнили всі потреби наших співвітчизників. Встановити достойний розмір пенсій – це одне з найважливіших завдань, які стоять перед державою.

Створення державних накопичу вальних фондів є ще одним кроком на шляху реформування пенсійної системи в Україні, але до цього кроку державі ще досить далеко. Створення таких фондів заплановано тільки на 2007 рік. А ось недержавні пенсійні фонди цю проблему вирішують вже зараз за допомогою власних засобів.

За допомогою створення фондів недержавного пенсійного страхування є можливість вирішення таких проблем як збільшення розмірів пенсій, забезпечення заможної старості та залучення додаткових коштів в економіку держави та для розвитку вітчизняного виробництва.

Щодо майбутнього розвитку системи недержавного пенсійного страхування, то він залежить від декількох факторів.

По-перше, це моральна готовність суспільства турбуватись про свою старість та готовність забезпечити самому собі краще майбутнє.

По-друге, розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення залежить від готовності суб’єктів фінансових інституцій держави приймати активну участь у розбудові нового виду діяльності.

Однак перепоною на шляху саме відрахувань до фондів стає оподаткування їх, що жахає деяких платників і відштовхує від перспективи вкладень в фонди. Вирішенням цього питання, я вважаю, може стати пільгове оподаткування відрахувань, що сприятиме перерахуванню коштів до фондів, бо саме пільгове оподаткування відрахувань є стимулом для їх здійснення у багатьох країнах світу. Роботодавці зацікавлені в забезпеченні гідного майбутнього своїх працівників, бо це є для них вигідним.

Корпоративні пенсійні програми Корпоративна пенсійна програма являє собою затверджуваний роботодавцем (чи вкладником та засновником НПФ) і погоджений з фондом документ, що визначає: умови недержавного пенсійного забезпечення персоналу, порядок фінансування і розрахунку розмірів недержавних пенсій працівників-учасників фонду, регламент взаємин між вкладником, фондом та його учасниками щодо призначення недержавних пенсій і виплати сум пенсійних накопичень.Корпоративні пенсійні програми дозволяють вирішити чимало проблем, що виникають при створенні та існуванні недержавних пенсійних фондів. Зокрема, вони допомагають в керуванні персоналом, підвищенні якості, мобільності та закріпленні кадрів; утворенні внутрішнього джерела довгострокових недорогих інвестиційних ресурсів для реалізації програм розвитку компанії і модернізації виробництва; удосконаленні інструментів корпоративного управління, захисту та перерозподілу власності; підвищенні іміджу власників та рейтингу підприємства; оптимізації витрат на реалізацію соціальних програм для співробітників і розвиток бізнесу за рахунок можливих податкових пільг, наданих вкладникам та учасникам корпоративних пенсійних систем.Джерелами для фінансування Корпоративних програм можуть бути пенсійні внески підприємств, що приймають участь в корпорації, внески працівників цих підприємств та інвестиційний прибуток від інвестування коштів у підприємства України.Тобто джерела наповнення фондів у корпораціях ті ж, що і в звичайних фондах, різниця лише в формі організації та звітності перед державою. Окрім того, загальновідомо, що корпорація – це об’єднання, а об’єднання допомагає виживати в скрутному становищі. Тому в корпораціях я бачу ще й своєрідний спосіб захистити свої права та кошти від несприятливих умов економіки у разі їх утворення. Тим паче, що в розвинених країнах, зокрема, США та Канаді, такі форми об’єднань вже набули поширення та розвитку.Оцінюючи ефективність створення корпорацій, необхідно визначити позитиви в їх створенні. При створенні корпорації створюється Рада управління корпорацією, яка контролює надходження та використання коштів.Крім того, Рада визначає: умови і порядок недержавного пенсійного забезпечення (пенсійні схеми своїх працівників), інвестиційну політику фонду, склад, структуру і напрями розміщення пенсійних активів, встановлює розміри відрахувань пенсійних внесків. Крім того, рада фонду укладає договір з адміністратором, що керує активами та банком-зберігачем НПФ.Структура корпорації передбачає: засновників фонду; вкладників фонду – юридичних осіб; учасників (фізичних осіб, на користь яких здійснюються внески в НПФ); безпосередньо сам НПФ; його раду, адміністратора, компанію з управління активами та банк-зберігач НПФ.Дослідження Пенсійної системи розвинених країн доводить, що корпорації є найбільш поширеним способом існування НПФ, а загальна сума коштів, що знаходяться у використанні фондів складає 100% ВВП цих країн. Так, послугами НПФ користуються 25% європейських працівників. В управлінні цих фондів перебувають активи загальною вартістю 2,5 трлн. євро, що дорівнює 29% ВВП ЄС.Щодо перспектив розвитку корпорацій, необхідно сказати, що найбільш перспективним є створення корпорацій НПФ на базі самих підприємств, працівники яких роблять внески у фонди. Крім того, підприємству вигідно, аби його працівники розміщували кошти саме в його фонді, саме таким чином створюються корпорації НПФ.

Оподаткування коштів фондів Оподаткування коштів недержавних пенсійних фондів здійснюється у трьох напрямах:1. Пенсійні внески до НПФ, що здійснюються роботодавцем та/або працівником (вкладники НПФ); страхові платежі за договорами страхування довічної пенсії; внески на банківські пенсійні депозитні рахунки.2. Інвестиційний прибуток або прибуток від капіталу в результаті управління пенсійними активами, що здійснюється НПФ, страховиком або банком.3. Пенсійні виплати на користь учасників НПФ, страхувальників, вкладників банку.У більшості країн внески працівника або роботодавця до пенсійного фонду (страхової організації) вираховуються з бази оподаткування, так само як внески роботодавця не вважаються доходом працівника (проте, як правило, встановлюються максимальні розміри, у яких внески не оподатковуються). Також, переважно, звільняються від оподаткування будь-які доходи від інвестицій або капіталу, отримані фондом (хоча у деяких країнах існують окремі непрямі форми оподаткування, напр. оподаткування активів, що знаходяться в управлінні). Разом з тим, виплати оподатковуються у будь-якому вигляді (цілою сумою, періодичні виплати), хоча й за різними ставками та можливими пільгами.Таким чином, ми маємо три схеми оподаткування коштів, що знаходяться у фондах (згідно розділення коштів на види – див. вище):1. оподаткування – оподаткування – звільнення2. звільнення – звільнення – оподаткування3. оподаткування – звільнення – звільненняНаведені схеми спробую роз’яснити іншим чином.Перша схема пропонує так зване оподаткування доходу, при якому оподатковуються пенсійні внески та інвестиційний прибуток і прибуток з капіталу. Звільняються ж від оподаткування пенсійні виплати. Ця схема діє задля заохочення людей до пенсійних внесків, бо ж при внесенні коштів людина менше звертає уваги на оподаткування, а при виплаті коштів оподаткування не відбувається.Інша запропонована схема має назву оподаткування споживання. При використанні цієї схеми звільняються від оподаткування внески та інвестиційний прибуток і прибуток з капіталу. Ця схема не бути мати успіху в країнах з низьким рівнем життя населення, проте вона стимулює адміністраторів коштів до більш вдалого розміщення коштів.Остання, третя схема пропонує комбінаційний варіант, на мій погляд, найбільш вигідний для України, коли оподатковуються лише внески до фонду, а інвестиційні прибутки та виплати звільняються від оподаткування. Це буде заохоченням як для вкладників коштів, так і для адміністраторів фондів.На жаль, рішенням Верховної Ради України, схвалено другу схему оподаткування, але з деякими змінами та доповненнями, зокрема визначена зменшена ставка оподаткування та визначено пільги для окремих категорій громадян.

Перспективи розвитку фондів Щодо перспектив розвитку недержавного пенсійного страхування, то необхідно відзначити, що вже станом на 14 травня 2004 року в Україні було зареєстровано 22 недержавних пенсійних фонди, участь в яких приймають у ролі вкладників більше 31 тисячі осіб. Створено Національну Асоціацію Адміністраторів Недержавних Пенсійних Фондів (НААНПФ). Контроль за діяльністю фондів забезпечується не тільки державними установами, але й іноземними спостерігачами за розвитком пенсійної реформи в Україні, а також журналістами, що також ретельно відстежують розвиток цієї нової для нашої держави справи.В перспективі також передбачається створення центрів громадського контролю за надходженням, використанням та сплаті коштів фонду. Це, на мою думку, дуже потрібний, навіть необхідний крок в умовах нашої економіки. Бо це забезпечить прозорість та доцільність використання коштів фондів, неможливість їх тіньового використання.