Структура природного середовища

ЗМІСТ.

I. Вступ.

II. Структура природного середовища.

III. Джерела забруднення.

IV. Висновки.

V. Список використаної літератури.

I. ВСТУП.

Взаємовідносини між суспільством і природою, значно загострилися. Сталісність земної біосфери порушена, внаслідок екологічно непродуманої діяльності людства. Значна кількість природних, і переважна більшість екосистем, знаходяться в кризовому стані. Актуальними проблемами є: знищення лісів, виснаження родючих грунтів, опустелювання нових територій, знищення рибних ресурсів, забруднення повітря і води, що було підтверджено на конференціях ООН в Ріо-де-Жанейро (1992 р.), та Йоханесбурзі (2002 р.). Глобальний масштаб та світова значимість екологічних проблем, у наш час, загальновизнана. Загострення кризи може обернутись екологічною катастрофою, яка реально загрожує розвитку людства XXI ст. активна екологічна політика держави, усієї світової спільноти, спрямована на ліквідацію цієї загрози, та стабілізацію екологічної ситуації, є негайною потребою сучасності. На теперішній час, не одна країна не спроможна вирішити свої екологічні проблеми самостійно, або співпрацюючи з декількома країнами. Потрібні чіткі узгодження дій всіх країн, їх координація на міжнародно- правовій основі. Вирішення всіх цих проблем можливе лише на базі міжнародного співробітництва, що здійснюється на багатосторонній основі. Формами такого співробітництва є організація наукових та практичних зустрічей, створення міжнародних організацій, укладання офіційних договорів та угод, що координують спільні зусилля з охорони природи, а також діяльність міжнародних громадських партій та організацій, (“зелених”, “екологістів”).

Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища, займає одне з важливих місць у зовнішньо- політичному курсі України. Україна, як член ООН, є суверенною стороною багатьох міжнародних природоохоронних угод і разом з іншими країнами світу продовжує активно працювати над завданнями щодо врятування нашої планети від екологічного лиха. Отже, на сучасному етапі розвитку людства, в час надвисокого рівня впливу на довкілля, з незавжди передбачуваними наслідками, екологічна освіта, виховання і культура громадян, визначають не лише сутність держави, але й благополуччя та здоров”я нації.

Аналіз стану навколишнього середовища свідчить про те, що в останні роки суттєвих позитивних зрушень в екологічній обстановці не сталося, а подекуди вона навіть погіршилась.

Певна тенденція до зменшення викидів в атмосферу, досягнута за рахунок зупинки деяких виробництв, що сталося в основному з економічних причин . Водночас, за данними спостереженнь Держкомгідромету до списку міст з найвищими рівнями забруднення повітря включені 13 міст України. Це Донецьк, Одеса, Запоріжжя, Макіївка, Маріуполь, Дніпропетровськ, Горлівка, Єнакієве, Кривий Ріг, Слов’янськ, Дзержинськ, Ялта, Луганськ.

В одному лише Кривому Розі від стаціонарних джерел щорічно викидається в повітря 1,2 млн. т. забруднюючих речовин – десята частина всіх викидів в Україні; а загалом шкідливі викиди в атмосферу в Донецькій та в Дніпропетровській областях складають більше ніж половину від загального їх об’єму.

Одночасно в здоров’ї населення України в останні роки намітилася низка негативних тенденцій, багато з яких значною мірою пов’язані з незадовільною екологічною ситуацією.

За останні 15 років відзначається зростання захворюваності населення на злоякісні новоутворення тиреотоксикоз, цукровий діабет, психічні розлади, бронхіальну астму, виразку шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічний бронхіт, серцево – судинні хвороби. Однією з головних причин такого зростання є, за науковими даними, катастрофічне погіршення екологічної ситуації в Україні.

II. СТРУКТУРА ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА.

Забруднення навколишнього середовища призвело до появи раніше маловідомих або нових гострих та хронічних захворювань людини ,в основі яких лежать хімічні та фізичні антропогенні впливи.

У вузькому розумінні екологічні (екозалежні) хвороби – наслідок перетвореного людиною навколишнього середовища. В більш широкому значенні термін “екологічна хвороба” включає і географічну патологію і професійні захворювання у нашому “домі”, який ми змінили нашою ж діяльністю.

Будь-які ксенобіотики, потрапляючи в організм можуть включитися в обмін і призводити до більш чи менш тяжких наслідків. Сюди відносяться усі варіанти пошкодження мембран клітини, а також дистрофічні зміни. Зараз вже відомо, в яких субклітинних структурах концентруються ті чи інші мікроелементи: ядро – цинк, залізо, нікель; мітохондрії – залізо, цинк, фтор, магній; лізосоми – кадмій, ртуть, свинець; ядерце і центріолі – нікель; рибосоми – фтор, магній, нікель.

Існують певні труднощі у розшифруванні екологічних хвороб, особливо при тривалому, непостійному, змішаному та прихованому впливі ксенобіотиків.

Подальший розвиток цивілізації може відбуватися лише в поєднанні з законами природи, при усвідомленні людиною своєї справжньої ролі. Перед людством постало дуже нелегке завдання- сформувати і добровільно прийняти обмеження та заборони, що вимагає, в свою чергу, зміни багатьох стереотипів поведінки, механізмів економіки і соціального розвитку. На Землі мешкає понад 2 млн. видів живих організмів, які пристосувались до різноманітних умов існування. в будь-якому районі нашої планети, організми, які там мешкають, зазвичай взаємодіють з певними умовами існування: сприймають вплив середовища на себе та відповідно реагують на будь-які його зміни. Можна тільки дивуватися надзвичайній здатності організмів пристосовуватися до найекстремальніших умов життя на суходолі, у воді, під землею, у високогіррі чи в повітрі.

Широко вживаним є поняття “природне середовище”. Середовище- одно з основних екологічних понять. Воно охоплює весь комплекс природних тіл та явищ, з якими організм перебуває в безпосередніх чи непрямих взаємозв”язках. Природне середовище- вся сукупність природних та змінених діяльністю людини факторів живої та неживої природи, які можуть проявляти вплив на організм. Усі сили та явища природи, походження яких не пов”язане із життєдіяльністю сучасних організмів, становлять абіотичне середовище. Ті самі явища та сили природи, які своїм походженням забов”язані життєдіяльності нині наявних організмів, відносять до біотичного середовища.

Середовище, яке оточує живі істоти, складається з багатьох елементів. Вони по різному впливають на життєдіяльність організмів. Останні неоднаково реагують на різні фактори середовища. Окремі елементи середовища, що взаємодіють з організмами, називають екологічними факторами. Умови існування- це сукупність життєво необхідних факторів середовища, без яких живі організми не можуть існувати. Щодо організмів, вони виступають як екологічні фактори (світло, тепло, волога, повітря, грунти, навколишні організми та інше). Усі екологічні фактори класифікують на групи: абіотичне та біотичне. До абіотичних факторів належать усі елементи неживої природи, що діють на живий організм.

Таблиця 1. Основні види абіотичних факторів.

Організми, які живуть на нашій планеті, потребують не тільки абіотичних умов для свого життя, вони взаємодіють між собою і часто дуже залежать один від одного. Сукупність факторів органічного світу, що впливають на організми прямо, або опосередковано, називають біотичними факторами. Біотичні фактори досить різноманітні, але незважаючи на це, вони також мають свою класифікацію. Відповідно до найпростішої класифікації, біотичні фактори поділяють на три групи: рослини, тварини та мікроорганізми.

Завдяки сонячній енергії, внутрішній енергії Землі, в природі відбуваються безперервні процеси утворення, трансформації та розпаду багатьох хімічних сполук, а також переносу речовин у межах планети. Сукупність таких явищ В.І.Вернадський назвав геохімічними процесами. Одні й ті самі хімічні елементи, в межах історичного минулого Землі, входили до складу певних сполук, що зазнавали змін, перетворень та переносу. Цей закономірний процес багаторазової участі хімічних елементів та речовин в явищах, що відбуваються, називають- кругообігом речовин. Залежно від того, чи беруть участь у кругообігу живі організми чи ні, розрізняють абіотичні та біотичні кругообіги.

Абіотичний- (великий або геологічний) кругообіг, існує в межах геологічних оболонок Землі і здійснюється за рахунок безпосереднього впливу енергії Землі на речовини. Нерівномірний розподіл енергії в оболонках Землі, спричиняє перенесення речовин, їхню циркуляцію. Розтріскування гірських порід внаслідок нагрівання та охолодження, течії повітря та води, перенесення цими течіями різних речовин, вивітрювання, вимивання водою різних хімічних елементів- усе це складові частини великого кругообігу речовин у природі. Найяскравішим прикладом абіотичного кругообігу, є циркуляція води в природі (випаровування води, перенесення повітряними течіями водяної пари, конденсація її та атмосферні опади). Зрозуміло, що абіотичний кругообіг існував задовго до виникнення життя на нашій планеті та утворення біосфери.

Населення і народне господарство України щорічно використовують близько 30млрд. метрів кубічних води. Головними користувачами є: енергетика, металургія, сільське та комунальне господарства.

В Україні 3/4 питного водопостачання – з поверхневих водних джерел. Якість води в більшості з них відноситься до брудних чи дуже брудних тому, що в них скидають неочищені чи частково очищені стоки близько 2800 об’єктів. Очищення стічних вод до нормативних вимог забезпечується тільки на чверть.

Недостатньо очищені або зовсім неочищені стоки промислових підприємств, а також комунальних та сільськогосподарських об’єктів, вимивання з грунту залишків мінеральних та органічних добрив і отрутохімікатів забруднюють природні води.

В 1996 р. в поверхневі водні об’єкти скинуто 13,2 км кубічних стічних вод, з них – забруднених стоків – 4,1 км кубічних. Без очистки скидають стічні води житлово-комунальні господарства – 5%, промисловість – 57%, сільське господарство – 27%.

Тому зараз в 40 річках та 7 водосховищах України за якістю відсутня чиста вода. Найбільша кількість забруднюючих речовин (21%) потрапило в басейн Дніпра. А, як відомо, саме Дніпро – головний постачальник питної води переважної кількості населення Києва і України. Значна частина населення України використовує недоброякісну воду, що загрожує здоров’ю нації.

Неякісна питна вода загострила епідеміологічну ситуацію з таких небезпечних хвороб як холера, дизентерія, черевний тиф та інші. Відмічена висока зараженість поверхневих вод гельмінитами – збудниками паразитарних захворювань. Велике занепокоєння екологів та медиків викликає забруднення поверхневих вод пестицидами. Використання забрудненої дніпровської води для питних цілей становить реальну загрозу для населення, оскільки нині не існує ефективних способів її очищення від пестицидів. Хлорування та азонування, що застосовують у технології очищення води, ще більш ускладнюють ситуацію, оскільки при цьому утворюються ще більш токсичні сполуки. Міграція радіонуклідів із поверхневим стоком у подальшому може бути одним із чинників забруднення вод Дніпра та його притоків.

В аварійний період (1986-1987рр.) основними джерелами надходження радіонуклідів в Дніпровську систему служили викиди і скиди ЧАЕС у момент аварії та потрапляння через зливну каналізацію у місцях інтенсивних дезактиваційних робіт. З цього моменту відбувається перерозподіл радіонуклідів у донних відкладеннях Дніпровського каскаду водосховищ. У заплаві та на першій надзаплавній терасі р.Прип’яті є значна кількість радіоактивних відкладень, які являють собою реальну загрозу в період повноводень Винесені з площі водозабору радіонукліди будуть переховуватись у донних відкладеннях і постійно переноситись у гирлову частину Дніпрово-Бузького лиману. Нині привнесення радіоактивних речовин у Каховське водосховище та Дніпрово-Бузький лиман пов’язане в основному з перенесенням фітопланктону та завислих частин у період повені. Таким чином, відкладання каскаду водосховищ є своєрідним депо радіоактивного забруднення всієї системи.

З виникненням життя на Землі, та з утворенням у межах її геологічних оболонок біосфери, на планеті кругообіг речовин прискорився в наслідок життєдіяльності живих організмів. Завдяки створеним трофічним ланцюгам та мережам, виник біотичний кругообіг речовин (це явище безперервного циклічного, але неравномірного в часі та просторі, закономірного перерозподілу речовини, енергії та інформації в межах екологічних систем різного рівня організації- від біогеценозу до біосфери). Біотичний кругообіг речовин, називають ще біосферним, або малим, через те, що він відбувається ще в меншому просторі, ніж абіотичний- у біосфері. Час, необхідний для проходження повного циклу обігу речовин у біотичному кругообігу, набагато менший, ніж абіотичному.

Живі організми в біотичному кругообігу виступають своєрідними каталізаторами, які швидко синтезують нові, трансформують та руйнують наявні органічні сполуки. Через біотичний кругообіг проходить велика кількість речовин та хімічних елементів. Але найбільш важливими є біогенні елементи(С,Н,О,Р,N,S), з яких синтезуються органічні сполуки. кругообіг вуглецю та води, від яких залежить майбутня доля людства.

III. ДЖЕРЕЛА ЗАБРУДНЕННЯ.

Поряд з виснаженнями природних ресурсів, збільшення численності населення планети, створює небезпеку глобального забруднення середовища мешкання, яке призводить до непередбачуваних катаклізмів: епідемій, погіршення якості води, їжі та життя в цілому. Яка ж основна причина і хто головний винуватець забруднення?

На жаль, забруднення стало звичайним, часто вживаним словом в нашому житті. Забруднення- внесення в навколишнє середовище, або виникнення в ньому нових, зазвичай не характерних фізичних чинників, хімічних і біологічних речовин, які шкодять природним екосистемам та людині. Розрізняють: природне забруднення, фізичне забруднення, хімічне забруднення, біологічне забруднення, також забруднювач.

Забруднювач- будь-який фізичний чинник, хімічна речовина або біологічний вид (головним чином мікроорганізми), який потрапляє в навколишнє середовище або виникає в ньому, в кількості, більшу за звичайну, і викликає забруднення середовища. Забруднювачі бувають: природні й антропогенні, а також первинні (безпосередньо з джерела забруднення) і вторинні (в наслідок розкладу первинних або хімічних реакцій). Ще виділяють забруднювачі- стійки (ті, що не розкладаються), які акумулюються в трофічних ланцюгах. Проникнення різних забруднювачів у природне середовище може мати небажані наслідки:

ü Завдання шкоди рослинності і тваринному світу (зниження продуктивності лісів і культурних рослин, вимирання тварин)

ü Порушення стійкості природних біогеоценозів

ü Завдання шкоди майну (корозія металів, руйнування архітектурних споруд тощо)

ü Шкода здоров”ю людини (оксид карбону, вуглець, оксиди сірки, оксиди нітрогену, вуглеводні: бензин, метан, пентан, гексан, свинець тощо)

Багато забруднювачів (пестициди, поліхродіфеніли, пластмаси) украй повільно розкладаються в природних умовах, а токсичні сполуки (ртуть, свинець) взагалі не знешкоджуються. У 40-х р.р. ХХст. домінували натуральні продукти (бавовна, шовк, вовна, каучук, мило, їжа без добавок), то в наш час у промислово розвинутих країнах, вони замінені синтетичними, які важко розкладаються і забруднюють навколишнє середовище.

Природне забруднення, яке виникає внаслідок потужних природних процесів (виверження вулканів, лісові пожежі, вивітрювання тощо) без будь-якого впливу людини, і антропогенне, яке є результатом діяльності людини й інколи за масштабами впливу переважає природне. Різні типи забруднення можна розділити на три основні: фізичне, хімічне та біологічне.

Таблиця 2. Основні типи забруднення навколишнього середовища.

Фізичне забруднення пов”язано із змінами фізичних, температурно-енергетичних, хвильових і радіаційних параметрів зовнішнього середовища. Зокрема, тепловий вплив проявляється в погіршенні режиму земної поверхні та умов життя. Джерелами теплового забруднення в межах міських територій є: підземні газопроводи промислових підприємств (140-160 С), теплотраси (50-150 С), збірні колектори і комунікації (35-45 С) тощо. До фізичного забруднення відносять вплив шуму та електромагнітне випромінювання, джерелами якого є високовольтні лінії електропередач, електропідстанції, антени радіо і телекомунікаційних станцій, а також деякі побутові електроприлади. Встановлено, що при тривалому впливі електромагнітних полів навіть у здорових людей спостерігається перевтома, головна біль, почуття апатії тощо.

Хімічне забруднення- збільшення кількості хімічних компонентів певного середовища, а також проникнення (введення) в нього хімічних речовин, не притаманних йому або в концентраціях, котрі перевищують норму. Найнебезпечнішим для природних екосистем і людини, є саме хімічне забруднення, яке отруює навколишнє середовище різними токсинами (см. таблицю 1). За підрахунками спеціалістів, у природному середовищі міститься 7-9 млн. хімічних речовин, причому їхня кількість щорічно збільшується на 250 тис. нових сполук.

Біологічне забруднення- випадкове, чи пов”язане з діяльністю людини проникнення в екосистему, не притаманних їм рослин, тварин і мікроорганізмів (бактеріологічне), часто справляє негативний вплив при масовому розмноженні нових видів.

Особливо забруднюють середовище підприємства, які виробляють антибіотики, ферменти, вакцини, сироватки, кормовий білок, біоконцентрати тощо, тобто підприємства промислового біосинтезу, в викидах якого наявні живи клітини мікроорганізмів. До біологічного забруднення можна віднести надмірну експансію живих організмів. Наприклад, у містах наявність звалищ, несвоєчасне прибирання побутових відходів, призвели до значного збільшення синатропних тварин: щурів, комах, голубів, ворон та ін.

За статистикою основні джерела антропогенного забруднення, на першому місті- автомобільний транспорт (відпрацьовані гази автотранспорту- до 70% усіх хвороб), на другому місці – викиди теплових електростанцій, на третьому місці – хімічна промисловість, металургія, сільськогосподарська діяльність, целюлозно- паперова промисловість, електронна промисловість. Сьогодні автомобіль- основне джерело шуму та забруднення атмосфери. Його викиди містять близько 20 канцерогенних речовин та більш ніж 120 токсичних сполук. У викидних газах автомобілів наявні: оксид карбону, двооксид нітрогену, свинець, токсичні вуглеводи (бензол, толуол, ксилол та ін.). взаємодія вуглеводів та оксидів нітрогену при високій температурі призводить до утворення озону. Якщо в шарі атмосфери, в цілому (особливо на висоті 20-30 км.) досить високий вміст озону вкрай необхідний для захисту органічного життя від жорсткого ультрафіолетового випромінювання, то біля земної поверхні, підвищений вміст озону, викликає пригнічення рослинності, подразнення дихальних шляхів і ураження легенів. Джерелом підвищеної небезпеки для навколишнього середовища став не тільки сам автомобіль, але й траси (смуга забруднення вздовж автошляхів становить до 300 метрів), системи обслуговування (мийки, СТО тощо). У деяких країнах (Франція, Італія, США, Японія та ін.) кількість автомобілів вже можна зіставити з числом жителів. У США, на 200 млн. населення припадає 104 млн. авто. Відомо, що на кожні 1000 км. Пробігу автомобіль споживає річну норму кисню однієї людини. Основні проблеми пов”язані з використанням транспорту, об”єднують в такі групи:

ü Транспорт- споживач палива

ü Транспорт- джерело хімічного забруднення повітря

ü Транспорт- джерело шумового забруднення.

У місті Києві основним джерелом забруднення атмосферного повітря залишається автотранспорт, на частку якого припадає понад 80% усіх забруднень. Найбільш забрудненими викидами автотранспорту залишаються центральні райони міста. Так, у районі вул. Хрещатик – Майдан Незалежності – бульвар Шевченка концентрації діоксиду азоту перевищували гранично допустимі у 3,2 – 9,1 раз, пилу – у 5,0 – 14,3 рази, свинцю у 1,3 – 1,9 рази, сірчистого газу – у 1,4 – 2,8 рази, бензолу – у 10,7 – 19,4 рази, формальдегіду – у 3,2 – 8,5 рази.

Близько 20% забруднюючих промислових речовин є мутагенами, які загрожують спадковості людини. За рік в повітря Південно – Східного регіону потрапляє 483 кг шкідливих домішок на одну людину. В цілому в нашій країні на людину припадає по 285 кг шкідливих речовин за рік. І як наслідок – підвищується кількість захворювань (серцево-судинних, онкологічних та інших).

Найбільший вклад у забруднення природного середовища вносять теплові електростанції. На частку теплових електростанцій припадає 35% сумарного забруднення води промисловістю і 46% повітря. Вони викидають сполуки сульфіду, карбону і нітрогену, споживають велику кількість води (50% і більше водогону), для отримання 1кВт.години енергії, теплові електростанції витрачають 3л. води (атомні- ще більше, 6-8л.). Стічні води теплових електростанцій забруднені і мають високу температуру, що створює не тільки хімічне, але й теплове забруднення водоймищ.

Найбільш небезпечним у хімічній промисловості є виробництво аміаку, кислот, анілінових фарб, фосфорних добрив, хлору, пестицидів, синтетичного каучуку, каустичної соди, ртуті, карбіду кальцію, фтору тощо. Антропогенна міграція хімічних елементів, стала основним чинником змін у навколишньому середовищі. Природне надходження хімічних елементів з надр, ледве досягає 1% від антропогенних надходжень. Якщо приріст світового виробництва сталі залишиться на сучасному рівні (близько 5% на рік), то вміст оксидів заліза в грунті та воді через 50 років подвоїться. За цей час, за відсутності регулювальних заходів, концентрація свинцю в навколишньому середовищі зросте у 10 разів, ртуті у 100 разів, миш”яку у 250 разів. Зазначено, що вміст свинцю в кістках сучасної людини, приблизно в 50 разів вищий, ніж у рештках наших давніх пращурів, а концентрація ртуті в сьогоднішніх організмах у 100-200 разів перевищує її вміст у грунті, природних водах і повітрі.

Металургійні підприємства характеризуються високим рівнем споживання ресурсів і великою кількістю відходів. Серед них: пил, оксид вуглецю, сірчаний ангідрид, коксовий газ, фенол, сірководень, вуглеводні (зокрема бензпірін). Металургійна промисловість використовує багато води, яка забруднюється в процесі виробництва.

Дуже велика кількість забруднюючих речовин потрапляє в природне середовище в процесі сільськогосподарської діяльності. Найбільшу шкоду приносить використання пестицидів-щорічно їх у світі застосовується 4 млн. тон, але врешті- решт, тільки 1% досягає мети, тобто безпосередньо впливає на шкідників сільськогосподарських культур. Решта шкодить іншим організмам, вимиває грунт і водойми, вивітрюється. Ефективність використання пестицидів постійно знижується через звикання шкідників до них, і для того, щоб досягнути попередніх результатів, потрібна ще більша їх кількість. До того ж, пестициди, які пригнічують розмноження комах одних видів, нерідко викликають інтенсивне розмноження популяцій комах, які мали до цього малу численність, через те, що отрутохімікати сильніше впливають на ворогів шкідників, ніж на них самих. При розкладанні пестицидів у грунті, воді й рослинах, часто утворюються ще більш стійкі токсичні метаболіти. Пестициди та їхні метаболіти, ефективно переносяться по харчовим ланцюгам, накопичуючись у кінцевих частинах. У наслідок цього, щорічно в світі фіксується 0,5 млн. випадків отруєння пестицидами. Значне забруднення грунтів, а потім і сільськогосподарських культур, пов”язано з використанням мінеральних добрив, гіпсу і фосфоритів. Значні локальні забруднення дають великі тваринницькі комплекси: в навколишнє середовище потрапляють гній, залишки силосу і кормових добавок, в яких часто містяться сальмонели та яйця гельмінтів.

Грунти є основним чинником збереження та кумуляції в природі стійких у навколишньому середовищі токсичних сполук. Останні можуть брати участь у кругообігу речовин у природі, надходячі з грунту в рослини, підземні води, відкриті водоймища, з рибою, водою та рослинами – до організму тварин і людини.

Присутність в угноєному грунті здатних до розмноження мікроорганізмів може бути шкідливою для людини. Бактеріальні, паразитарні та вірусні захворювання можуть виникати і поширюватися внаслідок стікання або просочування рідкого гною, побутових стічних вод на поверхню води, або фільтрації їх у водні пласти. Через грунт можуть поширюватись збудники холери, сальмонельозу, дизентерії, черевного тифу, лептоспірозу, ботулізму та інші.

Дуже небезпечним джерелом забруднення грунтів є забруднення радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС. Радіонуклідами забруднено понад 4,6 млн. га грунтів у 74 районах 11 областей, у тому числі 3,1 млн. га орних земель, 3,5 млн. га лісів. Найбільші площі радіоактивного забруднення цезієм – 137 в Житомирській області (70%) та в північних районах Київської області (15%). Зараз основний внесок у радіоактивне забруднення створює цезій – 137. Високий рівень забруднення стронцієм – 90 та плутонієм – 239 зафіксовано, в основному, вмежах 30-кілометрової зони ЧАЕС, хоча є відомості про наявність окремих “плям” різної конфігурації і розміру за її межами.

Значні забруднення дає целюлозно- паперова промисловість. За об”ємом забруднених стоків вона займає перше місце (більше 15%). Питомі витрати води становлять 300-500 куб.м. на 1т. продукції. У стічних водах підприємств цієї промисловості нараховується більше 500 компонентів, причому ГДК визначено лише для 55. Найбільшу небезпеку становлять сполуки сульфуру, хлору, розчинна органіка.

Нові заводи електронної промисловості виробляють таку продукцію, для отримання якої, потрібна особливо чиста сировина. Чистота виробів також повинна бути дуже високою. Це робить необхідним багаторазове очищення сировини, а повторне використання води, стає неможливим. Не випадково в 1984р. Агенція з охорони навколишнього середовища США, включила території 19-ти найбільш наукових компаній у список у список найбільш забруднених місць у країні. Першим у ньому зазначено район Силіконової долини (південне узбережжя затоки Сан-Францисько), де зосереджено центри електронної й аерокосмічної промисловості.

Наприклад,виробництво комп”ютерів потребує енергії і води. Особливо енерго- і водомістким є виробництво силіконових напівпровідників, з яких виготовляють комп”ютерні чіпи. Один великий завод з виробництва напівпровідників, який виготовляє 5000 8-дюймових платна тиждень, може споживати стільки ж електроенергії і води, як невелике місто.

Ще одна екологічна проблема виникає внаслідок ускладнення конструкції машин. Вони виготовляються з тисяч деталей, з різних компонентів: чорних і кольорових металів, пластмас і деревини, гуми, скловолокна, композитивних матеріалів. Це ускладнює їхню утилізацію після закінчення терміна служби. Строк служби стає все коротшим, у зв”язку з прискореним розвитком техніки, що викликає швидке моральне старіння машин. Унаслідок цього, все частіше вироби і матеріали, ще придатні за своїми технічними якостями, опиняються на звалищах. Наприклад: Корпорація мікроелектроніки і комп”ютерних технологій, проаналізувала відходи, які утворюються під час виробництва типової комп”ютерної робочої станції. Це дослідження виявило, що при виробництві 25кг. Комп”ютера, створюється 63кг. Відходів, 22кг. з яких токсичні.

Досить несподівані екологічні наслідки виникають через розвиток виробництва, які, на перший погляд, ніби не становлять небезпеки щодо екології, але насправді створюють екологічні проблеми.

IV. ВИСНОВКИ.

1. Природа, поки ще, багата й щедра. При розумному природовикористанні, вона може не тільки не витрачати, а й нарощувати своє багатство, але для цього не слід вбачати в природі лише джерело ресурсів для життя та виробництва.важливим напрямком у поліпшенні охорони природи і використання природних ресурсів, є визначення адекватної ціни, або економічної оцінки природних послуг. Реальні ціни природних ресурсів, можуть стати ефективним важелем в ринковому механізмі. Їхнє неврахування , при нераціональному природокористуванні на підприємствах, призведе до погіршення виробничих показників.

2. Активна екологічна політика держав, усієї світової спільноти, повинна бути спрямована на ліквідацію загрози і стабілізацію екологічної ситуації. Екологічна політика кожної держави здатна вирішувати екологічні завдання різного масштабу, дотримуватися принципів:

ü Поважне ставлення до природи і турбота про її збереження

ü Збереження тваринного і рослинного світів

ü Підвищення якості життя

ü Мінімальне вживання невідновних ресурсів

ü Діяльність людини, в рамках здатності природи перенести її вплив без збитку

ü Удосконалення діяльності щодо навколишнього середовища

3. Для з”ясування ефективності дій влади і громадськості, щодо впровадження Концепції сталого розвитку суспільства (1992р. Ріо-де-Жанейро, конференція ООН). Основними принципами Конференції є:

ü “задоволення потреб”- який передбачає приділення найбільшої уваги задоволенню потреб жителів найбідніших країн світу

ü “встановлення обмежень”- який передбачає накладення обмежень на стан технологій та розвиток людства задля збереження довкілля, з врахуванням спроможності біосфери, ліквідувати наслідки діяльності людства.

Документ передбачає чіткі методи реалізації концепції й сталого розвитку:

ü фінансові ресурси і механізми

ü поширення екологічно обгрунтованих теорій

ü міжнародна співпраця

ü міжнародні угоди і правові механізми.

Наслідком впливу негативних екологічних факторів є зменшення рівня здоров’я населення, збільшення кількості захворювань і смертності. За останні роки 73,5% чоловіків і 77,7% жінок працездатного віку мають нижчий за середній та низький рівень здоров’я.

Так по Києву загальна смертність населення працездатного віку зросла з 1990р. до 1996р. на 28,1%, а смертність чоловіків працездатного віку на 52,7%. З 12,7% в 1990р. до 14, 7% в 1995р. Зросла дитяча смертність. При цьому по роках невпинно знижувалася народжуваність в Києві та в Україні. За прогнозами демографів у 2000 році в Україні природний приріст населення стане ще більш від’ємним ( -10,5% ).

Погіршення екологічно ситуації, масова дія на населення у сукупності несприятливих факторів навколишнього середовища призвели до практичної вичерпності адаптивних можливостей людей і обумовили негативний прогноз стану здоров’я населення, поставили на порядок денний необхідність проведення глибокого екологічного моніторінгу.

В 1999р. в Лондоні відбулася Третя Європейська урядова конференція з питаннь довкілля та здорв’я населення.

Уряди європейських країн, включаючи Україну, окреслили основні проблеми на шляху досягнення мети «Здоров’я для всіх» напередодні XXI – го сторіччя. Однією з найголовніших проблем є забезпечення активної участі населення в реалізації програм з питань покращення якості навколишнього середовища та здоров’я.

В Україні в 1999р. прийнято Національний план дій з гігієни довкілля. Метою цього плану є поліпшення суспільного здоров’я за рахунок попередження впливу деяких негативних чинників навколишнього середовища на захворюваність населення.

За цим планом пріоритетом №1 для України слід вважати здоров’я нації та її природного середовища.

Фахівці – екологи, медики вважають за необхідне проведення невідкладних заходів по екологічному оздоровленню територій Києва і всієї України.

Не менш важливим є також профілактика екозалежних захворювань населення.

V. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1.Сердюк А.М. Навколишнє середовище і населення України. Довкілля та здоров’я. №4, 1998р.

2.Н.М.Заверуха, В.В.Серебряков, Ю.А.Скиба “Основи екології”,видавництво “Каравела”2006р.

3.М.І. Хижняк., А.М. Нагорна. “Здоров’я людини та екологія.” Київ, Здоров’я, 1995р.

4.”Чорнобиль і здоров’я України”. Зелений світ.,№4, №5, 1996 р.