Рента

ЗМІСТ.

I. Вступ. Ринок землі.

II. Рента. Ціноутворення ренти. Монопольна рента.

III. Диференціальна рента.

IV. Абсолютна рента.

V. Висновки.

VI. Список використаної літератури.

І. ВСТУП. РИНОК ЗЕМЛІ.

Земля, як фактор виробництва, являє собою природні ресурси- родючість грунтів, корисні копалини, ресурси морів, ліси, які можуть бути використані у процесі виробництва. Запас природних ресурсів визначається самою природою. Обсяг потоку послуг природних ресурсів визначається людським вибором.

Земля може використовуватись більш-менш інтенсивно. Наприклад, сільськогосподарські угіддя можуть оброблятись з використанням, чи без використання добрив, зрошування, сільськогосподарської техніки. Одну і ту ж саму площу може займати одноповерховий будинок. Але інтенсивність не впливає на пропозицію землі. Вона залежить від того, як сполучається з іншим фактором виробництва- капіталом.

Вирішальним чинником ринку землі є попит на землю, який визначається цінністю землі для фірм- користувачів. Існує сільськогосподарський попит і несільськогосподарський попит (на землю для житлового будівництва, для промислового використання тощо):

ü На цінність землі сільськогосподарського призначення, впливає якість грунтів, клімат, віддаленість від місць реалізації сільськогосподарської продукції (хоча вплив цього чинника послаблюється в наслідок удосконалення засобів зберігання продукції та її транспортування).Сільськогосподарський попит є вторинним по відношенню до попита на продовольство, який вважається низькоеластичним. Отже, чинники, які визначають попит на продовольство і рівноваги на цьому ринку і безпосередньо впливають на сільськогосподарський попит.

ü На цінність земель сільськогосподарського призначення головним чином впливає їх розміщення: цінність землі порівняно вища у містах, ніж у сільській місцевості, вища у центрі великих міст порівняно з околицями; меншою мірою на цінність землі впливає її якість, придатність для житлового будівництва чи промислового використання. Крива попиту на землю є спадним, тому при збільшенні обсягів використання земельних ресурсів доводиться залучати все менш дохідні ділянки землі, тут спостерігається дія закону спадної віддачі факторів виробництва.

При аналізі ринків праці і капіталу необхідно розрізняти терміни “послери землі” та “земля”. Перший з них пов”язаний визначенням земельної ренти, або орендної плати (ці два поняття часто використовуються як синоніми). Другий- з визначення ціни землі як капітального активу. За феодалізму рента, як економічна форма реалізації власності феодала на землю, виступала спочатку як панщина, пізніше- оброк, на зміну якому, в період розпаду цього ладу, прийшла грошова форма. Відносини на землі сільськогосподарського призначення і на землі несільськогосподарського призначення, найповніше відображаються у формах земельної ренти: диференціальна і монопольна та абсолютна рента.

Важливою умовою існування земельної ренти є обмеженість пропозиції землі, адже її кількість- фіксована величина.

ІІ. РЕНТА. ЦІНОУТВОРЕННЯ РЕНТИ. МОНОПОЛЬНА РЕНТА.

Рента є економічною формою реалізації власності, тому із зміною відносин власності, з”являються нові форми земельної ренти.

Земельна рента (за капіталізму)- орендна плата землевласнику, за тимчасове користування землею, орендарем та відносини економічної власності, які при цьому розвиваються.

Якщо на цій землі є споруди (склади, іригаційна система тощо), то орендар додатково платить за користування ними. У цьому разі орендна плата більша за ренту.

Слід зазначити, що економічна рента- це дохід від будь-якого фактора виробництва, пропозиція якого нееластична. Тому економічною рентою називають дохід не менше від сільськогосподарської землі, а й дохід від будь-якого ресурсу, пропозиція якого нееластична. Інакше кажучи, економічна рента- це дохід, який перевищує альтернативну цінність ресурсу. Але, слід мати на увазі, що земля- це фактор, який не має альтернативної цінності для суспільства.

Умовою існування земельної ренти є обмеженість пропозиції землі, адже її кількість- фіксована величина. Принцип встановлення земельної ренти (чи орендної плати) як рівноважної ціни на ринку земельних ресурсів, такий самий, як і на інших ринках факторів виробництва. Через обмеженість земельних ресурсів, пропозиція землі вважається абсолютно нееластичною, а крива пропозиції S землі є вертикальною лінією (графік 1). Сукупна пропозиція землі не може бути внаслідок індивідуальних рішень. Звичайно, окремі домогосподарства можуть змінювати обсяг землі, що перебуває у їхній власності, але не впливає на її сукупний обсяг.

Графік 1. Рівновага на ринку послуг землі.

земельна

рента S

R1

R2

R3

0 Q

Q кількість землі

S- крива пропозиції послуг землі

D- крива попиту на послуги землі

т.Е- це рівень земельної ренти, яка урівноважує попит і пропозицію послуг землі

Якщо рівень земельної ренти піднімається і перевищить показник т.Е, тоді пропозиція послуг землі (хоча вона і незмінна) перевищить попит на неї. За таких умов землевласники матимуть проблеми з передачею землі в оренду і будуть вимушені знизити ставки земельної ренти. Припустимо, що рівень земельної ренти знизиться (нижче т.Е), то попит на землю перевищуватиме її пропозицію. Землевласники використовуючи високий попит на послуги землі, підвищуватимуть земельну ренту. От же, лише в т.Е попит і пропозиція послуг землі будуть однаковими.

При абсолютно нееластичній пропозиції послуг землі, земельна рента визначається виключно попитом на послуги землі. Чим вище розміщена крива, тим вищий і рівень земельної ренти.

З рентними відносинами тісно пов”язана ціна землі. Земля в багатьох країнах світу є об”єктом купівлі- продажу, внаслідок узаконеної приватної власності на землю. Земля- особливий товар, оскільки вона є продуктом природи і на неї початково не затрачена праця. Згодом витрати праці на поліпшення якості землі постійно зростають. Якщо абстрагуватись від таких витрат, то ціна землі зумовлена не вартістю, а величиною доходу, який вона приносить своєму власнику- рентою. Власник може продати землю за умови, що отримана сума буде не меншою, ніж дохід у формі відсотка, отриманий від вкладання цієї суми в банку. Ціна землі- це капіталізована земельна рента, яка визначається за формулою:

За підрахунками економістів, в ріллі, в областях зрошуваного землеробства в Україні, визначена на основі принципу капіталізації земельної ренти за 20 років, становить на немеліорованих землях у: Дніпропетровській області 3260 дол. За 1 га. (на зрошуваних- 9748), у Кіровоградській- 3278 (8638), у Кримській- 2548 (8312), у Миколаївській- 2670 (11209), в Одеській- 2664 (7899) дол. За 1 га.

В умовах тотального зубожіння населення, різкої популяризації суспільства України, земля не повинна бути товаром. Купити 1 га. землі більш як за 3000 дол. Нині спроможна лише кланово- номенклатурна еліта. Загалом, навіть ці ціни є заниженими, оскільки на початку ХХст. одна десятина землі продавалась у Східній Європі за 190 крб., а отже значно дорожче. За оцінкою зарубіжних експертів, вартість 1 га. Українських чорноземів становить від 20 до 25тис. дол. Незважаючи на заборону продажу землі до 2010р., в Україні за 2000-2003р.р. було продано понад 500тис. земельних паїв, за вартістю від 100-250 дол. За сучасних умов різкої популяризації суспільства в Україні урядовим структурам слід виважено розв’язувати проблему власності на землю.

Земельна ділянка, в умовах ринкової економіки, купується і продається як капітальний актив, тому земельну ділянку розглядають як капітальне благо, що приносить потік доходів. Адже в економічній теорії всі активи, що приносять потік доходів, розглядаються як капітал. Власник певної суми грошей, може покласти її в банк і отримувати дохід у вигляді відсотка. Але він може витрати ці гроші на придбання ділянки. Наприклад, якщо щорічний дохід у вигляді ренти становить 1000 грн., ставка банківського відсотка- 5%, то ціна землі становить:

З цієї формули видно, що ціна землі зростатиме, якщо збільшуватиметься розмір ренти і буде знижуватись, якщо підвищується процентна ставка.

Тому важливо визначити, що покупець земельної ділянки прагне придбати її не заради грунту, як такого, а заради її ренти, того постійного щорічного доходу, який приносить земля. Купується право на отримання регулярного доходу, протягом невизначено тривалого періоду. Частина земель розташовується у сприятливих грунтово- кліматичних зонах. Розміщені тут господарства вирощують рідкісні фрукти- цитрусові, цінні сорти винограду тощо. Оскільки попит на цю продукцію, як правило, перевищує пропозицію, то на них встановлюють вищі від вартості, або монопольні ціни. Внаслідок цього утворюється надприбуток, який набуває форми монопольної ренти і привласнюється землевласником. Її джерелом є частка доходів покупців, які купують на ринку цю продукцію. Тому рентні платежі, плата за землю повинні бути вищими на цих ділянках.

Земельна ділянка- це капітальне благо, що приносить дохід у вигляді ренти і буде виплачуватись власнику землі не протягом декількох років, а надзвичайно тривалий період.

ІІІ. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА РЕНТА.

Економістами (А.Сміт, Д.Рікардо, К.Маркс, А.Маршалл- різних теоретичних шкіл) досліджувалась проблема диференціальної земельної ренти. Незважаючи на відмінності концептуального підходу, економісти підкреслюють якості земельних ділянок. Це означає, що продуктивність землі, як фактора виробництва, буде різною, залежно від її родючості, а також місця розташування, тоб-то наближеність до ринку збуту сільськогосподарської продукції.

Диференціальна земельна рента функціонує у формі диференціальної ренти І і диференціальної ренти ІІ.

Диференціальна рента І виникає за умов обмеженості площ земель кращої та середньої якості, що змушує залучити в сільськогосподарський оборот гірші за якістю ділянки землі. Аналогічно складається ситуація з ділянками, розташованими на різних відстанях від ринку. Внаслідок цього, суспільна вартість, а отже ціни на сільськогосподарську продукцію, встановлюються залежно від умов виробництва на гірших або найвіддаленіших від ринку землях (у промисловості- середніх умов). Інакше втрачається інтерес землевласника і орендаря до ведення сільського господарства на гірших землях, на них не буде забезпечені нормальні умови для середніх і кращих земель, утворюється додатковий чистий дохід, який є надлишком над середнім прибутком і набирає форми диференціальної ренти І. Отже, умовно виникнення цієї форми ренти є різниця в родючості та місцерозташування земель. Джерело диференціальної ренти І- праця сільськогосподарського найманих працівників або фермерів.

Господарства, розташовані на кращих на кращих та середніх за якістю землі, витрачають на одиницю продукції менше праці, отримуючи при цьому кращі врожаї сільськогосподарської продукції. Внаслідок цього диференціальна рента І в умовах суспільної власності на землю повинна вилучатись державою. В умовах капіталізму її привласнює землевласник у формі орендної плати.

Диференціальна рента ІІ утворюється внаслідок інтенсивного ведення господарства, тобто використання кращих сільськогосподарських машин, насіння, поліпшення культури землеробства і тваринництва, за рахунок додаткових капіталовкладень. Це дає змогу підвищувати продуктивність праці й отримувати більше продукції з кожного гектара землі. Отже, природна родючість землі, доповнюється і все більше замінюється економічною родючістю. За умов раціонального сільськогосподарського виробництва, додаткові капіталовкладення забезпечують не тільки окупність цих витрат, а й отримання надлишкового доходу, який набуває форми диференціальної ренти ІІ. Цю ренту привласнює фермер або орендар землі, протягом дії орендного договору. При укладанні нового договору землевласник, як правило, враховує зроблені в попередні роки орендарем додаткові капіталовкладення, вищу родючість землі й збільшує плату за землю. Тому орендар зацікавлений, щоб договір оренди землі укладався на тривалий термін, а землевласник- навпаки.

У колишньому СРСР диференціальну ренту І вилучала держава через механізм найнижчих закупівельних цін у найсприятливіших для ведення сільського господарства умовах і систему обов’язкових поставок сільськогосподарської продукції за цими цінами. Диференціальна рента ІІ, переважно залишалась в господарствах і використовувалась для розвитку виробництва й, частково, для додаткового стимулювання працівників колгоспів та радгоспів.

Нині диференціальна рента в Україні повинна вилучатись через механізм рентних платежів, плати за землю, розмір яких залежатиме від якості землі. Оцінка якості землі (її родючість, забезпеченість вологою, теплом, а також місцерозташування ділянок, їх конфігурація тощо) подана в Державному земельному кадастрі. У 2001р. загальна сума такої ренти становила 17млрд. грн., але держава отримала менше 5млрд. грн.

В умовах ринкової економіки, ранжирування земельних ділянок може здійснюватись і за місцем розташування по відношенню до ринку збуту сільськогосподарської продукції: в місті- за місцем розташування, залежно від відстані до центру міста тощо. У цьому разі йдеться про диференціальну земельну ренту за місцем розташування.

Утворення диференціальної земельної ренти за родючістю, можна уявити, використовуючи науковий апарат кривих середніх і граничних витрат. За умови, що сільськогосподарські підприємства функціонують на ринку досконалої конкуренції, лінія попиту кожного господарства буде горизонтальною. Нехай існує три однакові, за площею, ділянки- А,Б,В- з різною родючістю (найбільша- на ділянці А, найменша- на ділянці В).

Графік 2. Підприємство А.

Р. грн. за 1ц. Мс Ас

1000

Q урожай, ц.

З графіка 2, підприємство А, де найвища родючість землі (найбільша урожайність при однакових на всіх трьох підприємствах затратах, всіх факторів виробництва, середні витрати найнижчі). Це означає, що підприємство А отримує диференціальну ренту, розмір якої дорівнює площі заштрихованого прямокутника.

Графік 3. Підприємство Б.

Мс Ас

1000

2000 Q

Підприємство Б (графік 3), маючи вищі середні витрати, отримує меншу величину ренти.

Графік 4. Підприємство В.

Р

Мс

1000

1500 Q

Підприємство В лише відшкодовує свої витрати, а розмір диференціальної ренти на його ділянці дорівнює нулю.

Якщо ж ринкова ціна на сільськогосподарську продукцію стане нижчою за 1000 грн. за центнер, то підприємство В буде змушене вийти з ринку, оскільки не зможе компенсувати своїх витрат (враховуючи нормальний прибуток).

Отримання диференціальної ренти сільськогосподарське підприємство на ділянці А досить стійке, оскільки кількість земель з високою родючістю обмежена і не може розширюватись у близький перспективі.

Механізм диференціальної земельної ренти утворен графічно (графіки 2,3,4), лише тепер розмір середніх витрат буде визначатись не родючістю землі, а місцем розташування по відношенню до ринку збуту і тому транспортними витратами підприємства.

Отже, диференціальна рента- це дохід, отриманий в результаті використання ресурсів з нееластичною пропозицією і вищою продуктивністю в ситуації ранжування цих ресурсів.

IV. АБСОЛЮТНА РЕНТА.

Така рента є економічною формою реалізації монополії приватної власності на землю.

Абсолютна рента- в умовах капіталізму форма земельної ренти, яку необхідно сплачувати власникові за будь-яку ділянку землі, незалежно від її родючості й місця розташування.

Її джерелом є надлишок додаткової вартості над середнім прибутком (різниця між ринковою вартістю сільськогосподарської продукції та суспільною ціною виробництва), а умовою виникнення- значно нижча органічна будова капіталу в сільському господарстві. Коли фермер або капіталіст- фермер сам є власником землі, зникає причина існування абсолютної ренти.

Внаслідок розгортання НТР в сільському господарстві (впровадження біотехнологій, електроніки, комп’ютерної техніки тощо), монополізації агробізнесу, інтеграції сільського господарства з переробними галузями промисловості, формування АПК відбувається постерове збільшення органічної будови капіталу сільського господарства з промисловістю, що зумовлює дію тенденції до зменшення абсолютної ренти.

Повному вирівнюванню органічної будови капіталу сільського господарства з промисловістю перешкоджає сезонний характер виробництва, а отже, сезонний характер використання сільськогосподарської техніки, значна віддаленість багатьох ферм від ринків збуту, що спричинює зростання питомої ваги транспортних засобів серед знарядь праці. Крім того, НТР ще не охопила більшості країн або охопила їх далеко не повною мірою. Тому органічна будова капіталу в сільському господарстві таких країн нижча, ніж промисловості, що зумовлює існування у них абсолютної ренти.

Оскільки органічна будова капіталу у сільському господарстві розвинутих країн піднялась до рівня промисловості й навіть перевищила його, то деякі економісти ще майже чотири десятиріччя тому, почали стверджувати про зникнення цієї форми земельної ренти. Другою умовою її зникнення, деякі з науковців вважають значні дотації держави сільськогосподарським товаровиробникам та істотну модифікацію внаслідок цього процесу ціноутворення. Такий підхід до проблем наявності абсолютної земельної ренти є однобічним, некомплексним, оскільки враховує лише окремі умови її виникнення, а не причину, яка є вагомішим чинником, ніж умова. Крім того, цей підхід ігнорує наявність орендної плати за землю. Так, у США вона становить до 10% її ринкової вартості або, в середньому, 350-400дол. За гектар; у Канаді на оплату оренди витрачається 40-45% вирощеного врожаю; у Франції- 1/3 врожаю. Внаслідок цього ціни на сільськогосподарську продукцію є, як правило, вищим за її вартість. Тому аграрна політика в розвинутих країнах передбачає поступове перетворення фермерів- орендарів на власників землі через механізм викупу, що, у свою чергу, призведе до зменшення державних дотацій в сільському господарстві, до зниження цін на продукцію.

У разі приватизації землі в Україні, перетворення її на товар, істотний вплив на процес ціноутворення матиме орендна плата. Це призведе до значного зростання цін на сільськогосподарську продукцію.

Дотації сільськогосподарському виробництву надаються з державного бюджету, податкової системи, тоді як земельна рента є результатом реалізації власності на землю. І лише коли власником землі є держава, одержана нею земельна рента, може використовуватись для надання дотації землекористувачам. В усіх інших випадках вона привласнюється землевласниками. При цьому дотації, як правило, повинні отримувати землекористувачи, а не землевласники, що ще раз свідчить про принципову відмінність цих видів доходів.

Загалом процес перетворення землі на товар має позитивні наслідки. Позитивними є: формування повноцінного господаря землі (фермер не боятиметься споруджувати сільськогосподарські будівлі на землі, намагатиметься поліпшувати якість землі, не маючи спадкоємців, зможе продати її, вийшовши на пенсію, й забезпечити собі належний рівень життя), створення додаткових стимулів для іноземних інвестицій в економіку країни тощо. Ці позитивні ознаки значною мірою зберігаються за наявності довготермінової оренди.

Негативними наслідками перетворення землі на товар в Україні може стати концентрація її значної частини в руках кланово- тіньових структур і навіть іноземного капіталу (через підставних осіб), які спекулюватимуть земельними ділянками. Такий шлях сприятиме капіталізації аграрних відносин, що суперечить прогресивній тенденції у цій сфері- подоланню відчуження працівників від власності (на землю, інші залоги виробництва і створений продукт), утруднення внаслідок поділу землі на дрібні фермерські ділянки, використання переваг сівозміни, меліорації та деяких інших чинників зростання сільськогосподарського виробництва, відсутність гарантій стосовно того, що приватні власники, які діятимуть в умовах ринкового господарювання, вживатимуть заходів щодо постійного поліпшення якості земель: реалізації програм консервування земель, виводу з обороту високоеродованих земель та інших методів збереження грунтів.

Абсолютна рента існує при умові: НТР ще не охопила більшості країн або охопила їх далеко не повною мірою.

V. ВИСНОВКИ.

1. Земля, як фактор виробництва являє собою природні ресурси- родючість грунтів, корисні копалини, ресурси морів, ліси, які можуть бути використані у процесі виробництва, тому обсяг потоку послуг природних ресурсів визначається людським вибором.

ü Попит на землю є вирішальним чинником земельної ренти.

ü Важлива умова існування земельної ренти є обмеженість пропозиції землі, адже її кількість- фіксована величина.

2. Власність на землю з її природними ресурсами і нерухомим майном, у вигляді побудованих споруд, дає підставу для отримання чистої (абсолютної ренти), монопольної, диференціальної ренти у вигляді орендної плати.

VI. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. Рудий М.М., Михайлов С.І. “Мікроекономіка” Київ 2005р.

2. Мочерний С.В., Устенко О.А. “Основи економічної теорії” Київ 20005р.

3. Руженський М.М. “Мікроекономіка” Київ 2005р.