Економіка малих та середніх країн Західної Європи

Бенілюкс – економічний союз трьох держав (Бельгія, Нідерланди, Люксембург), який виник з Митного союзу Бенілюкс. Торговельна угода та створення Митного союзу відбулось 1 січня 1948 р. З 11 листопада 1960 р. Митний союз перетворився в економічний союз і став першою ланкою на шляху до створення Європейського економічного співтовариства і Європейського Союзу. В межах економічного союзу Бенілюкс існує універсальна сітка митних тарифів по відношенню до третіх країн. При цьому тарифи на внутрішню торгівлю між країнами-членами скасовані. Цей економічний блок створює ринок із 25 млн споживачів і є четвертим за розміром економічним блоком Західної Європи.

Бельгія. ВВП країни складає приблизно 59,4 млн євро. Характерною ознакою бельгійської економіки є імпортування іноземної сировини для переробки та подальшого експорту. Переважна частина бельгійської промисловості, в т.ч. сталеварна, вугільна, хімічна і нафтопереробна, контролюється шістьма трастовими компаніями. Бельгія є індустріальною країною, яка при цьому має надзвичайно розвинене сільське господарство. В сільському господарстві переважає мясо-молочне виробництво, на потреби яких культивується буряк, картопля, ячмінь. Сільське господарство на 95% забезпечує потребу в зернових та мясо-молочних продуктах країни. Будучи однією з найбільш промислово розвинених країн Західної Європи, в країні за останні 50 років постійно спостерігалось економічне зростання, яке було уповільнене лише від початку 50-х на 90-х рр. (?). Але в обох випадках відновлення темпів росту до 2-2,5% було повязано з подальшими інтеграційними процесамив Європі в 1957 р. (3,2% зростання ВВП, 1998 – 2,9%, 1999 – 1,8%, 2000 – 2,7%). Бельгія знаходиться серед лідерів у виробництві заліза та сталі, 50% цієї продукції йде на експорт. В структурі експорту товарів переважають наступні:

1) ювелірні алмази

2) залізо та сталь

3) текстиль

4) продукція машинобудування

5) транспортне обладнання

6) харчова продукція та продукти сільського господарства

Бельгія імпортує продукцію машинобудівної галузі та транспорт, хімічну продукцію. Головними торгівельними партнерами Бельгії є Франція, Німечина та Нідерланди.

Зовнішньо-торгівельна діяльність Бельгії здійснюється спільно і сумісно з Люксембургом. Ця традиція започаткована у 1921 р. із створенням Бельгійсько-Люксембурзького економічного Союзу. До того ж, бельгійський франк є законним платіжним засобом у Люксембурзі.

Ісландія. Республіка Ісландія. Площа – 103 тис. км2. Населення – 268 тис. чол. З 1918 року – незалежна держава. Найстаріший парламент у світі – альтинг. 23 графства і 14 незалежних міст. Основні природні багатства: продукти довколишніх морів, гідро - і термальна енергія (вулкани, гейзери), м’який клімат влітку (сонячне і вологе літо). ВВП – 6,7 млрд. дол. (на душу населення – 24950 дол. США). Основні галузі: рибальство і рибопереробка, вівчарство, оранжерейне господарство, гідро - і термальна енергетика, виробництво алюмінію, феросплавів, азотних добрив, 24 аеропорти з постійними рейсами, туризм. Експорт: рибопродукти, метали, вовна. Імпорт: с/г продукція, високотехнологічна і капіталомістка продукція. Основні торгівельні партнери: Норвегія, Данія, країни ЄС.

Норвегія. Королівство Норвегія. Площа – 324 тис. км2. Населення – 4,3 млн. чол. ВВП– 136,1 млрд. дол. (на душу населення – 31250 дол. США). Основні природні багатства: нафта та газ на шельфі Північного моря, ліси, гідроресурси, морепродукти. Працездатне населення складає 2 млн. чол. (7% – с/г, 25% – промисловість, 67% – послуги). Країна має 48 аеропортів, розвинутий туризм. Доля с/г у ВВП складає 7%, обробної промисловості – 15%, послуг – 60%. Традиційні галузі: мореплавство, суднобудування, лісопереробна, рибальство, гідроенергетика, електрохімія, нафтогазове виробництво. Сільське господарство: тваринництво, рослинництво, рибальство. Обробна промисловість: виробництво сталі – 0,5 млн. т., алюмінію – 0,9 млн. т., феросплави – 0,9 млн. т. Виробництво паперу – 2 млн. т. Нафта – 130 млн. т. Природний газ – 31 млрд. м3. Експорт: нафта, природний газ, готові вироби. Імпорт: продовольство, споживчі товари.

Швейцарія. Швейцарія – федеративна парламентська республіка (20 кантонів, 6 півкантонів). Площа – 40 тис. км2. Населення – 7 млн. чол. У 1848 році було прийнято конституцію, яка заклала основи Швейцарської федерації. У країні 2 релігії, 2 права, 4 мови (німецька, італійська, французька, ретороманська). У кінці 18 століття Швейцарія вже мала ознаки нейтральності і була пристанищем для волелюбних та інакомислячих. 12 квітня 1798 року була проголошена “єдина і неподільна Гельветична республіка”.

Суднобудування – головними виробникаим у регіоні є: Норвегія, Греція, Швеція, Великобританія, Німеччина. Після досягнення угоди між головними країнами ОЕСР (1994р.) 1 січня 1998 р. Європейською Радою було прийнято наказ, за яким суднобудівництву надані сприятливі умови у промисловій стратегії ЄС.

Легка промисловість – знаходиться у кризовому стані. Особливо чутливими у цій галузі є синтетичні тканини та текстильна промисловість. Галузь не витримує конкуренції з боку країн Азії, зокрема Японії, тому забезпечує регіон власною продукцією на 40%.

ЕКОНОМІКА МЕНШ РОЗВИНУТИХ КРАЇН ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ.

Іспанія. Підтримка фермерства є постійною складовою державних програм сприяння розвитку економіки. Іспанське фермерство – один з ключових реципієнтів с/г субсидій ЄС. Хоча головними продуктами іспанського с/г залишаються овочі та фрукти, Іспанія не поступається жодній із Західноєвропейських країн за поголів’ям худоби на 1 тис. громадян. Не можна не згадати й про багату гірничу промисловість Іспанії. Іспанія – одна з небагатьох Західноєвропейських країн, де ще видобувають вугілля. Також в країні видобувається цинк, свинець, сира нафта. Поблизу Більбао видобувається залізна руда. В Андалузії знаходяться поклади ртуті та міді. Слід також зазначити, що в Іспанії видобувають рідкісні мінерали: калій, марганець, флюорит, олово, вольфрам, в тому числі і порошковий вольфрам, вісмут, сурму, кобальт та кам’яну сіль. У 1996 році безробіття в країні склало 20%. Промисловість Іспанії порівняно слабка. Головними галузями спеціалізації є текстиль, металургія (чорна і кольорова), автомобілебудування, придбане італійським автогігантом – Fiat, хімічна промисловість, виробництво одягу та взуття, кораблебудування, переробка нафтопродуктів. Чи не єдиною сферою виробництва, де Іспанія тримається у п’ятірці світових лідерів, – є виноробство.

Португалія. ВВП Португалії не набагато вище 90 млрд. дол. Це найменш розвинута на сьогодні країна – член Європейського Союзу. Це виключно аграрна країна. В с/г Португалії зайнято більше населення ніж в Іспанії – 20%, і за цим показником вона поступається тільки Греції, де у с/г працює 24-25% населення. У с/г Португалії створюється 10% ВВП країни. Структура продукції с/г нагадує іспанську модель с/г. Фермери вирощують зернові культури, насіння, картоплю, виноград, помідори, пшеницю, кукурудзу та оливи. Як і Іспанія, Португалія відома у світі як експортер вина та оливок. Однією з вагомих статей доходів країни є видобування мінеральної сировини, а саме мідно-залізний колчедан, каолін, вольфрам, чиста мідь, золото, срібло та олово. З 1980 року Португалія постачає у великі Західноєвропейські країни уранову руду. Хоча рівень безробіття в Португалії незагрозливий і коливається час від часу у межах 7-10%, уряд постійно піклується про зайнятість. Оскільки у промисловості Португалії зайнято лише 23-25% населення, уряд підтримує промислові підприємства і вважає, що зростання промисловості зможе значно зменшити кількість безробітних. Головними галузями виробництва Португалії є: харчова промисловість, текстильна, машинобудівна промисловість, хімічна та деревообробна промисловість, виробництво скла і кераміки, переробка нафтопродуктів і виробництво будівельних матеріалів. У Португалії відчувається постійний дефіцит по зовнішньоторговельним операціям, який компенсується лише за рахунок туристичних послуг, які приносять більше 2 млрд. чистого доходу.

Греція. З усіх аграрних країн Західної Європи Греція є найбільш аграрною. Промисловість країни була зруйнована другою світовою і громадянською війною, з промислових сфер залишилось лише кораблебудування, що було продиктоване сприятливим положенням Греції у Середземноморському басейні та високій прибутковості транзитних, транспортних і торгівельних операцій. Промисловість Греції розвивається дуже повільно, оскільки країні бракує власних джерел пального. Тому, як вже було сказано, 24-25% населення зайнято в с/г, а також туристичних послугах. Головні надії уряду, що стосуються розвитку промисловості покладаються на видобування знайденої у 80-х роках сирої нафти в басейні Егейського моря. Уряд сподівається, що активізація виробничих галузей допоможе полегшити проблему хронічного дефіциту бюджету країни, що складав у 1990-1996 рр. до 12% ВВП, і лише допомога ЄС, який хотів бачити у євро-зоні грецьку економіку, дозволила знизити дефіцит до 7,5% у 1996 р. і вже до 2,4-2,1% у 1998-1999рр. Сільське господарство в Греції є дрібним і спирається на велику кількість малих фермерських господарств. Специфіка сухого ґрунту дозволяє найбільш рентабельно його використовувати для вирощування тютюну, який утворює понад 3% доходів країни від експорту. Крім того, вирощується пшениця, помідори, цитрусові та інші види фруктів, оливки, що перероблюються в оливкове масло, картопля і бавовна. Велике поголів’я худоби, що не поступається Іспанії, дозволяє грецьким фермерам експортувати сир і спеціалізуватись на м’ясо-молочній продукції. Як і в Португалії, гірнича промисловість Греції дозволяє врівноважити зовнішній товарообіг країни. Мінеральна сировина Греції важлива не стільки для власного виробництва, скільки для експорту. В Греції видобувається такий рідкісний мінерал, як буре вугілля, видобуваються боксити, залізна руда, магнезит і звичайно відомий грецький мармур. Серед інших мінеральних ресурсів видобуваються нафта, сіль, хром, срібло, цинк і свинець. Промисловість Греції утворює 18% ВВП країни і утримує 20% робочої сили. Ключовими галузями є металургійна, харчова, виробництво напоїв і вин, тютюнових виробів, текстильна промисловість, одяг, взуття, хімічна продукція. Баланс торгівлі Греції постійно негативний. Як і в Португалії, дефіцит покривається завдяки туристичним і транспортним послугам. В Греції дуже високий рівень сполучення, а морський торговий флот (понад 2000 човнів, тоннаж більше 22 млн. тон) є одним з п’яти найбільших у світі. Це дозволяє отримувати стабільні прибутки від транспортних послуг. Також не можна залишити поза увагою туризм у Греції. Щорічно Грецію відвідують більше 10 млн. туристів (це лише в 4 рази менше ніж в Італії, ВВП якої у 15 разів більше ніж у Греції). Це результат цілеспрямованої політики і заощаджень на розвиток туризму з початку 70-х рр. Доходи країни від туризму складають 4 млрд. доларів і утворюють до 5%