Дерево сміху

Міжнародна асоціація дослідників з економічної психології (МАДЕП) на основі синтезу різноманітних історичних і національ­них підходів дала таке визначення економічної психології: «економічна психологія — це дисципліна, яка досліджує економічні механізми і процеси, що зумовлюють споживання та інші види економічної поведінки. Вона характеризує переваги, вибір, рішення і фактори, що на них впливають, як і наслідки рішень і вибору у відповідності із задоволенням потреб. У подальшому вона аналізує впливи зов­нішніх економічних феноменів на поведінку людини і її самопочуття. Відповідні дослідження будуються за різними рівнями спільноти: від споживання індивіда і сім'ї до макрорівня цілої нації».

Феномени економічної психології — когнітивні й афективні ха­рактеристики економічної поведінки, атитьюди, мотивація, вплив соціуму на економічну поведінку, і навпаки. Головне — ці феномени пов'язуються з реаліями економічного життя: прийняттям госпо­дарських рішень, маркетингом, податковими проблемами, стратегією досягнення прибутку тощо.

Сучасна економічна свідомість характеризується парадоксальною двоїстістю, що виявляється в розриві між відображенням відносин виробництва, розподілу і споживання. Свідомість ця переважно па­сивна, дискретна і донаукова. Оскільки когнітивна структура цієї свідомості грунтується на принципі примітивної рівності, остільки стає зрозумілим, що вона має розвинуті несвідому і підсвідому сфери, викликані пригніченими потягами й безперервним дисба­лансом уявлень про цінності і виробництва, і споживання.

Серед проблем, що вимагають подальшого дослідження — питан­ня місця особистості, людини в структурі продуктивних сил, струк­тури економічної свідомості і проблем її формування; вивчення ставлення людини до різних форм власності; психологічні проблеми розподілу і споживання; проблеми потреб людини, їхні кількісні та якісні характеристики, закономірності їх зародження, розвитку, задоволення і відтворення; умови ефективного функціонування гос­подарського механізму; психологічні умови ефективності плануван­ня; розробка на основі психологічних досліджень концепцій і прак­тичних рекомендацій, здатних вплинути на подальше підвищення ефективності економіки.

Політична психологія. Демократизація життя несе з собою не тільки права і свободи, а й складніші, ніж раніше, вимоги до гро­мадянина. Передусім це необхідність оволодіння нормами політич­ної культури, якими визначається участь громадян у різноманітних політичних процесах. І хоча демократія — це влада народу, все ж це — влада, а будь-яка влада здійснюється за допомогою норматив­ного регулювання.

Політична психологія — галузь психологічної науки, що вивчає закономірності засвоєння норм демократичного суспільства, стиму­ляції активного ставлення до своїх політичних і громадянських прав, участі в розвитку культури законодавчої діяльності.

Політична психологія як наука охоплює таке коло проблем: пси­хологічні механізми та закономірності політичної соціалізації особистості; політична культура людини і суспільства як соціально-психологічний феномен; особистість політичного лідера і його імідж; психологія влади; соціально-психологічні детермінанти політичної свідомості та поведінки мас і організацій (партій, рухів тощо); ма-совидні психічні явища як фактор розвитку політичних процесів; .етнопсихологічні чинники політичного життя суспільства; психо­логія політичної активності й екстремізму; соціально-психологічні чинники прийняття політичних рішень; психологія політичного кон­флікту; політико-психологічний аналіз процесів масової комунікації; психологічні закономірності політичної пропаганди та реклами; пси­хологія зовнішньої політики та міжнародних відносин; психологічні засади моделювання та прогнозування політичних процесів; техно­логії психологічної підготовки політиків, їх консультування та на­вчання.

Психологія релігії. Психологія релігійної свідомості — галузь пси­хологічної науки, яка вивчає релігію як психологічний та соціо-культурний феномен, механізми процесів творення релігійних цін­ностей, соціально-психологічні умови формування релігійних уяв­лень, світосприймання, світорозуміння.

Основні напрями досліджень даної науки — психологічні законо­мірності формування релігійної свідомості; релігійність як соціально-психологічний феномен; етнопсихологічні чинники релігійної свідо­мості суспільства; психологія релігійної активності; масовидні релі­гійні психічні явища релігійного екстазу; особистість релігійного лідера, його вплив на свідомість членів певного релігійного осередку; психологічні засади моделювання та прогнозування релігійних про­цесів у суспільстві; психологічний аналіз впливу на суспільну сві­домість різних релігійних напрямів та конфесій, психологічні зако­номірності релігійної пропаганди та реклами; релігієзнавство як навчальна дисципліна.

Юридична психологія. Юридична психологія — галузь психоло­гічної науки, що вивчає психологію державно-правових явищ як цілісність, в якій органічно поєднується психологічне і юридичне і виділяються юридична й психологічна підсистеми, що перебувають у русі, розвитку й нерозривному зв'язку.

Юридична психологія вивчає також закономірності особистості та її діяльності у сфері правових відносин.

Перші лабораторні дослідження в галузі юридичної психології під впливом експериментальної психології були проведені напри­кінці XIX — на початку XX ст. Основні зусилля були спрямовані на вивчення психології слідчих показань і допиту (А. Біне, Г. Тросе, К. Марбе, В. Штерн та ін.), «діагностики причетності» до злочину (К. Юнг та ін.), судової та слідчої роботи, психологічних основ професійного відбору й навчання юристів (Г. Мюнстерберг).

Система юридичної психології складається із загальної та окремої частин.

У загальній частині вивчається її предмет, метод, зв'язки з ін­шими науками; проводиться психологічний аналіз ситуацій право­вого регулювання соціальної поведінки людини, досліджується пра­восвідомість людини на суспільному й особистісному рівнях; роз­глядається психологія юридичної діяльності, зокрема психологічний профіль юриста, професіограми юридичних професій, проблеми профвідбору та профорієнтації осіб відповідно до вимог юридичної діяльності.

Окрема частина юридичної психології аналізує психологічні зако­номірності різних стадій провадження правосуддя; вивчає особис­тість злочинця, формування злочинної мотивації, соціально-психо­логічні особливості злочинних груп. До структури цієї частини вхо­дять: кримінальна психологія; слідча психологія, психологія потер­пілого; виправно-трудова психологія.

Психологія управління. Психологія управління — галузь науки, яка вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності, психологічні основи добору та навчання управлінських кадрів.

Предмет досліджень: психологічні аспекти змісту та структури управлінської діяльності; психологічні особливості управління у сфе­рі виробництва, бізнесу, освіти, культури; психологічні особливості стилів управління; психологічні основи прийняття управлінських рішень; закономірності взаємодії та ділового спілкування керівника з підлеглими; психологічні умови попередження та розв'язання кон­фліктів у трудовому колективі; формування сприятливого соціально-психологічного клімату в трудовому колективі; психологічні критерії та методи добору управлінських кадрів.