Психологія наукової творчості. Психологія науки — галузь психології людської діяльності, що вивчає психологічні фактори наукової діяльності з метою підвищення її ефективності.
Предмет досліджень: зв'язок психології науки з наукознавством (логікою науки, історією науки, соціологією науки, організацією науки, етикою науки); психологічні механізми виробництва наукових знань в умовах індивідуальної і колективної діяльності; психологічна підготовка наукових кадрів; діагностика формування відповідних особистісних якостей і установок; вікова динаміка наукової творчості; психологічні аспекти наукових комунікацій, сприйняття та оцінка нових ідей; діяльність, спілкування та міжособистісні стосунки вчених в організаціях і колективах різного типу, що мають як формальний (юридичне узаконений), так і неформальний (наукова школа, «невидимий коледж») статус.
| Первісне суспільство | Стародавній світ | Середні віки | ||||||
| Ситуативне визначення вчинку. Приєднання людини до світу як опори буття | ||||||||
| ситуація значень | ситуація конфлікту | ситуація колізії | ||||||
| Екзистенціальний принцип у психології | ||||||||
| анімізм | відособлення психічного | теологічний антропологізм | ||||||
|
Фаталізм |
Магія |
Табу і оргіастична розкутість поведінки |
Психологія вчинку-ритуалу |
Нірвана, поглад до чуттєвості і уникання страждання |
Мікрокосм і макрокосм |
Душа і Бог |
Психіка як образ буття |
Категоріальна сума схоластичної психології |
| народні вірування, міфи, легенди | Конфуцій Лао-Цзи Упанішади Будда Демокріт Платон Арістотель Цицерон Плотін | Августин Григорій Нисський Немесій Емесський Абеляр Данте Фома Аквінський | ||||||
|
Самопізнання | ||||||||
|
відчуження самосії |
освоєння самості |
пізнання самості | ||||||
|
проекція на зовнішній світ |
уявлення про генія і демона |
людина — міра всіх речей, аналог великого світу, рівень досконалості | ||||||
|
міфологічна психологія |
філософська психологія | |||||||
|
Відродження |
Бароко (Анти-Ренесанс) |
Просвітництво | ||||||
| Мотиваційне визначення вчинку. Індивідуальна самодостатність людини перед світом | ||||||||
|
мотивація як така |
боротьба мотивів |
прийняття рішення (мета) | ||||||
|
Феноменологічний принцип у психології | ||||||||
| «Я» та «інший» | стражденність і самодостатність психічного | паралогізм інтелектуального і морального | ||||||
| Психологія титанізму | Фаустівська психологія (діалектика добра і зла) | Гуманістична психологія | Рефлекторний принцип у психології | Монадологічний принцип у психології | Самопзнання як самостворення людини | Емотивістична психологія | Інтелектуальна психологія | Волюнтаристична психологія |
| Ібн Сіна Авероес Піко делла Мірандола Лоренцо Валла Беме Еразм Роттердамський Гокленіус Н. Кузанський Рабле Сервантес Шекспір | Декарт Спіноза Локк Лейбніц Берклі Гоббс Паскаль Мальбранш Шефтсбері Гізель Я перський | Гельвецій Дідро Руссо Кант Гегель Фейербах Кониський Радищев Сковорода
| ||||||
| Самопізнання | ||||||||
| відчуження самості | освоєння самості | пізнання самості | ||||||
| творчий універсалізм та індивідуалізація, розвиток і утримання суперечності духу | рефлекторний автоматизм, людина як монада, "очерет на вітрі" | творчі здатності, недосконалість, відкритість і закритість людської психіки як системи | ||||||
| філософська психологія | ||||||||
Завантажити реферат