Медико-санітарна підготовка

При пораненні шиї, гортані або потилиці накла­дають хрестоподібну пов'язку (мал.). Коловими ходами бинт спочатку закріплюють навколо голови, потім вище лівого вуха і позаду нього опускають бинт косо вниз на шию. Далі бинт ведуть по правій

бічній поверхні шиї, закривають ним її передню повер­хню і повертаються на потилицю, проходять вище вух, повторюючи зроблені ходи. Пов'язка закріплюється хо­дами бинта навколо голови.

На груди накладають спіральну або хрестоподібну пов'язку. Для спіральної пов'язки (мал. 258) відрізають шматок бинта завдовжки до 1,5 м, кладуть його на здо­рове передпліччя і залишають його кінці вільно звисати на грудях. Потім, починаючи знизу зі спини, спіраль­ними ходами бинтують грудну клітку. Кінці відрізаного бинта зв'язують.

Хрестоподібну пов'язку на груди (мал.) нак­ладають знизу двома-трьома коловими фіксуючими хо­дами бинта (1—2), далі — зі спини справа на ліве перед­пліччя (3), потім коловим фіксуючим ходом (4) знизу через праве передпліччя (5), знову навколо грудної кліт­ки і т.д. Кінець бинта останнього колового ходу закріп­люють шпилькою.

На ніс, лоб і підборіддя накладають пращоподібну пов'язку (мал.). Під пов'язку на поранену поверхню обов'язково підкладають стерильну серветку чи бинт.

НАКЛАДАННЯ ПОВ'ЯЗОК НА ЖИВІТ І ВЕРХНІ КІНЦІВКИ

Серед травм живота найнебезпечнішими для життя потерпілого є проникаючі рани. Вони можуть призвести до випадіння внутрішніх органів, петель кишок і саль­ника, до виникнення сильних кровотеч.

Якщо випали внутрішні органи, їх не можна впра-вляти у черевну порожнину. Рану закривають стериль­ною серветкою чи стерильним бинтом навколо внутріш­ніх органів, що випали. На серветку кладуть м'яке ват­но-марлеве кільце і накладають не дуже тугу пов'язку. Потерпілому з проникаючою раною живота ні в якому разі не можна давати пити, дозволяється лише змочити губи водою. На верхню частину живота накладається стерильна пов'язка (послідовними коловими ходами знизу вгору).

На нижній частині живота звичайно пов'язка сповзає, тому на живіт і пахову частину тіла накладають коло­соподібну пов'язку (мал. 261). її починають з колових хо­дів навколо живота (1—3), потім хід бинта по зовнішній

поверхні стегна (4) перево­дять у хід навколо стегна (5), знову проводять по зовнішній поверхні стегна (6) і далі зно­ву роблять колові ходи навко­ло живота (7).

На значні опіки живота накладають косиночні пов'яз­ки.

На верхні кінцівки накладають спіральні, колосопо­дібні, хрестоподібні пов'язки.

Спіральну пов'язку на палець (мал. а) почина­ють ходом навколо зап'ястка (1), далі бинт ведуть із ти­льного боку кисті до нігтьової фаланги (2), роблять спі­ральні ходи бинта від кінця до початку пальця (3—6) і зворотним ходом по тильній поверхні кисті (7) закріп­люють бинт на зап'ястку (8—9).

Хрестоподібну пов'язку накладають на пошкоджену долонну або тильну поверхню кисті; починають із фіксо­ваного ходу на зап'ястку (1), & далі з тильного боку на долоню (мал. ).

На плече і передпліччя накладають спіральні пов'яз­ки, бинтуючи знизу вгору і періодично перекручуючи бинт. Пов'язку на ліктьовий суглоб (мал. 262, в) почина­ють двома-трьома ходами бинта через ліктьову ямку (1—3) і далі ведуть спіральними . ходами бинта, по-перемінно чергуючи їх то на передпліччя (4, 5, 8, 9, 12), то на плече (6, 7, 10, 11, 13) з перехрещуванням у лік­тьовій ямці (14).

Колосоподібну пов'язку на плечовий суглоб (мал.) накладають, починаючи від здорового боку з пахвової ямки по грудях (1) і зовнішній поверхні пош­кодженого плеча ззаду через пахвову ямку на плече (2), далі по спині через здорову пахвову ямку на груди (3) і, повторюючи ходи бинта (4), поки вони не закриють весь суглоб, закріплюють кінець бинта на грудях шпилькою.

НАКЛАДАННЯ ПОВ'ЯЗОК НА НИЖНІ КІНЦШКИ

Пов'язку на п'яту (мал. 264) накладають так: пер­шим ходом бинта через ту її частину, що найбільше вис­тупає (І), далі по черзі вище (2) і нижче (3) першого ходу бинта, а далі-для фіксації роблять косі (4) і вісім-коподібні (5) ходи бинта.

На гомілковостопний суглоб накладають вісімкопо-дібну пов'язку (мал. 265). Перший фіксуючий хід бинта роблять вище щиколотки (1), далі — вниз на підошву (2) і навколо стопи (3), потім бинт ведуть по тильній поверхні стопи (4) вище щиколотки, повертаються (5) на стопу і на щиколотку (6) й закріплюють кінець бинта коловими ходами (7 і 8) вище щиколотки.

На гомілку і стегно спіральні пов'язки накладають так само, як на передпліччя і плече.

Пов'язку на колінний суглоб починають з колового

ходу через надколінну чашечку, а потім ходи бинта йдуть поперемінне нижче і вище, перехрещуючись у підколінній ямці.

ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ПЕРЕЛОМАХ

Переломи виникають внаслідок різких рухів, ударів, падіння з висоти, інших причин. Бувають закритими і від­критими. При закритих переломах не порушується ціліс­ність шкірного покриву, при відкритих — у місцях пере­лому залишається рана (мал. 266). Найнебезпечніші відкри­ті переломи.

Розрізняють переломи із зміщенням і без зміщення кісткових уламків.

Під час аварій, катастроф, землетрусів, ядерного ураження у потерпілого можуть бути численні переломи кісток. Найтяжчими є переломи, що супроводжуються опіками і радіаційним ураженням.

Переломи, що виникають внаслідок дії кулі або ос­колка снаряда, називаються вогнепальними. Вони ха­рактеризуються розтрощенням кісток на великі й дрібні осколки, розміжченням м'яких тканин тіла в місцях пе­релому і відриванням частин кінцівки.

Основні ознаки переломів — біль, припухлість, синці, незвична рухомість у місцях перелому, порушення функ­цій кінцівки.

У тяжких випадках пере­ломи супроводжуються шо­ком. Особливо часто розви­вається шок при відкритих переломах з артеріальною кро­вотечею.

Травматичний шок — це загрозливе для життя усклад­нення важких уражень, що ха­рактеризується розладом ді­яльності центральної нервової системи, порушенням крово­обігу, обміну речовин, інших важливих функцій організму. Причиною шоку можуть бути тяжкі травми, особливо повторні.