Державне будівництво на основі рішень І та II Всеукраїнських з'їздів Рад

І Всеукраїнський з'їзд Рад. Як уже зазначалося, після жовтне­вого збройного повстання у Петрограді та приходу до влади біль­шовиків, оформленого рішеннями II Всеросійського з'їзду Рад робітничих та солдатських депутатів, III Універсалом Центральної Ради у відповідь на це було проголошено Українську Народну Республіку. Центральна Рада засудила збройне повстання у Петро­граді та зробила заяву про неприпустимість нелегітимного переходу влади до Рад робітничих та солдатських депутатів. Намітилося явне протистояння Центральної Ради ВЦВК і Раднаркому на чолі з В.Леніним як загальноросійської державної влади. Це протистоян­ня значно посилилося після "Маніфесту до українського народу" з ультимативними вимогами до Української Ради. Прийнятий Рад-наркомом 3 грудня 1917 p., напередодні І Всеукраїнського з'їзду Рад, цей маніфест став своєрідним каталізатором, який прискорив початок громадянської війни в країні.

Більшовики України, спираючись на прийняті II Всеросійсь­ким з'їздом Рад декрети про мир і землю, декларацію Всеросійсь­кого ЦВК про права народів Росії та інші популярні акти радянської влади і, борючись за перетворення їх в життя, розгорнули бурхливу діяльність по більшовизації Рад та встановленню їх влади на місцях як органів класової диктатури пролетаріату. Недостатньо активна позиція Центральної Ради щодо практичної реалізації про­голошених нею соціальних завдань, про що писав В.Винниченко, полегшила процес утвердження більшовицької влади у ряді, перш за все пролетарських регіонів України. Після перевиборів до Рад в листопаді та на початку грудня 1917 р. в них різко посилився вплив більшовиків. У багатьох Радах вони повністю оволоділи керівними позиціями. У Луганській Раді більшовики складали 85,5% депутатів. Бердянській — 75, Друновській — 70, Київській — 60, Лозово-Павловській — 57,8, Кременчуцькій — 52,6, Харківській — 47,5, Катеринославській — 46,6, Одеській — близько 40%, Всього на кінець 1917 р. в Україні діяли майже 300 Рад, переважно робіт­ничих та солдатських депутатів. У їх будівництві більшовикам України значну допомогу подавали їх однопартійні з центральних регіонів Росії, ЦК більшовицької партії. Більшовики розгорнули активну діяльність по утворенню пролетарських збройних форму­вань — Червоної гвардії. Найчисленнішою в Україні була Червона гвардія Донбасу — найважливіша збройна опора більшовиків. ЦК більшовицької партії робив усе можливе, щоб забезпечити Червону гвардію зброєю. Робітники Донбасу й самі виготовляли зброю на заводах Луганська, Юзовки, Краматорська та інших міст. Характе­рною рисою Червоної гвардії вже у листопаді було прагнення більшовиків перетворити її на організацію поголовного озброєння робітників.

Борючися проти Центральної Ради, більшовицькі організації докладали чимало зусиль для скликання Всеукраїнського з'їзду Рад, який би проголосив більшовицьку владу в Україні, створив Украї­нську радянську державу і затвердив в ній диктатуру пролетаріату. Ідею проведення Всеукраїнського з'їзду Рал висунула більшовицька фракція виконавчого комітету Київської Ради робітничих депутатів З листопада 1917 p., її підтримали більшовики Харкова, Катерино­слава, Одеси, Єлисаветграда та інших міст Ця діяльність знайшла підтримку тієї частини трудящих, які ще вірили в більшовицькі лозунги. З'їзд мав стати важливим етапом на шляху встановлення радянської влади в Україні.

17 листопада нарком у справах національностей Сталін у розмові з членом Київського обласного комітету РСДРП(б) Бакинським схвалив курс на поглинення Центральної Ради Всеукраїнсь­ким з'їздом Рад. Від імені керівництва партії Сталін заявив: "Ми всі вважаємо, що ви — кияни, одесити, харків'яни, катеринославці та інші повинні негайно взятися за скликання такого з'їзду". Секретар ЦК партії Свердлов на запитання працівника обкому РСДРП(б) Південно-Західного краю Кулика про те, як ставитися до Центра­льної Ради, рекомендував прислухатися до порад наркому у справах національностей.

Спочатку намічалося відкрити пробільшовицький з'їзд 4 груд­ня в Києві. Проте, враховуючи, що тут були сильні позиції Центра­льної Ради, що тут фактично уже відкрився під її проводом з'їзд селянських, робітничих і солдатських депутатів, на який прибуло 2 тис. делегатів, за ініціативою більшовиків 124 депутати — предста­вники 49 Рад — переїхали до Харкова, де діяв більшовицький ревком, була багаточисельна Червона гвардія. Харків був політич­ним центром Донецько-криворізької області, і, що важливо, саме тут 9 грудня відкрився III з'їзд Рад Донецького і Криворізького басейнів, об'єднання з яким поповнювало склад більшовицького Всеукраїнського з'їзду Рад представниками революційного проле­таріату.

З'їзд Рад Донецького і Криворізького басейнів прийняв про­позицію більшовицьки настроєних делегатів Всеукраїнського з'їзду Рад про об'єднання в єдиний з'їзд Рад робітничих та солдатських депутатів. На цьому з'їзді були представлені 82 Ради (близько 200 делегатів). Ясна річ, важко визнати легітимність такого з'їзду.

З'їзд Рад розтанув такі питання: 1) про сучасний політичний момент; 2) про організацію влади в Україні; 3) про самовизначення України; 4) про вибори Центрального Виконавчого Комітету Рад України. Порядок денний був доповнений питанням "Про Донець­ке-Криворізький басейн".

Всеукраїнський з'їзд Рад розпочав свою роботу 11 грудня 1917 p. і закінчив її увечері 12 грудня. У своїх постановах з'їзд вітав жовтневе збройне повстання і встановлення радянської влади та "диктатуру пролетаріату, підтриману найбіднішйм селянством". У резолюціях "Про організацію влади на Україні" і "Про самовизна­чення України" з'їзд проголосив створення Української радянської республіки, про організацію влади та її відносини з Російською радянською республікою. 12 грудня з'їзд постановив, що "Україна проголошується Республікою Рад робітничих, солдатських та селя­нських депутатів". Українську робітничо-селянську радянську республіку в офіційних радянських актах відразу ж після її утворення іменували також Українською Народною Республікою.

Таким чином, в Україні фактично склалося двовладдя: більша частина України була підвладна Центральній Раді, а менша — радянському уряду.

Структуру органів влади 1 Всеукраїнський з'їзд Рад визначив, орієнтуючись на зразок, який склався в радянській Росії. Влада на місцях закріплювалася за повітовими, міськими, губернськими та обласними Радами. Здійснення влади у центрі покладалося на Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, селянських та солдатських депутатів, обраний ними ЦВК й ті вищі органи виконавчої і розпо­рядчої влади, які мав створити ЦВК. Із передбаченого 61 члена ЦВК з'їзд обрав лише 41, вказавши, що 20 його членів мають бути дообрані наступним з'їздом Рад селянських депутатів. У числі об­раних було 35 більшовиків, 4 лівих есери, 1 лівий український соціал-демократ та 1 меншовик-інтернаціоналіст. Головою ЦВК був обраний лівий український соціал-демократ Ю.Медведев.

17 грудня було опубліковане повідомлення, що ЦВК Рад Ук­раїни утворив радянський уряд — Народний Секретаріат.