Держава і право як історичне надбання людства

Сучасне людство неможливе без існування таких інститутів як держава і право. Адже вони на сьогоднішній день виступають гарантами соціального та економічного порядку існування, розвитку цілого суспільства.

Важко переоцінити важливість виникнення таких надбань як держава і право. Спробуємо зробити короткий огляд, як це відбувалося.

У далекій давнині держави не було. Умовно цей період мож­на назвати додержавним суспільством, яке поетапно було:

— праобщиною (первісне людське стадо);

— родовою общиною;

— селянською общиною.

Община — універсальна форма організації аграрних та інших ранніх суспільств, через яку пройшли (або проходять) усі наро­ди світу. В період існування праобщини закінчився біологічний розвиток людини, виникли штучні житла і знаряддя праці з ме­тою самозбереження і життєзабезпечення. Люди об'єднувалися в колективи, збудовані на кровнородинних зв'язках, із владою ватажка. Це стало початком соціальної організованості, яка роз­винулася в період родової общини завдяки колективізму у виро­бництві і споживанні. Оскільки знаряддя праці були примітив­ними, а продуктивність праці — низькою, родова община кори­стувалася усім спільно — мала спільну власність, рівномірний розподіл засобів до життя (дільба порівну).

Головну роль у родовій общині спочатку відігравала жінка (матріархат), вона піклувалася про дітей і господарювала. Споріднення дотримувалося за материнською лінією. Роди об'єднувалися у племена в результаті шлюбних зв'язків, заборонених усередині роду.

Спільність інтересів, виробництва і споживання членів роду обумовили таку організацію соціальної влади, як первісне суспіль­не самоврядування.

Ознаки первісного суспільного самоврядування:

(1) існувало лише у рамках роду, виражало його волю і ґрунтувалося на кровних зв'язках;

(2) суб'єкт і об'єкт управління збігалися;

(3) органами самоврядування виступали родові збори, тобто збори усіх членів роду (чоловіків і жінок), та старійшини, що обиралися ними;

(4) суспільні справи вирішувалися волевиявленням дорослих членів роду на зборах;

(5) влада старійшин, які перебували на чолі роду, а також воєначальників (обиралися тільки на період воєнних дій) грунтувалася на авторитеті, досвіді, повазі. Плем'я управлялося ра­дою старійшин, яка обирала вождя;

(6) посада старійшини не давала ніяких привілеїв. Він пра­цював нарівні з усіма і одержував свою частку, як усі;

(7) відмінностей між правами і обов'язками у членів роду не було.

Отже, суспільна влада збігалася безпосередньо з родовою общиною, не була відокремлена від неї. Єдність, взаємодопомо­га, співробітництво усіх членів роду, відсутність протилежних інтересів дозволяли родовим зборам без конфліктів вирішувати усі питання.

Відомо, що держави виникають на певному щаблі розвитку суспільства, їхнє виникнення пов'язане з трьома великими суспіль­ними поділами праці:

1) виділенням скотарства як відокремленої сфери суспільної діяльності (засобом обміну стала худоба, яка набула функції гро­шей);

2) відокремленням ремесла від землеробства (винахід ткаць­кого верстата, оволодіння навичками обробки металів);

3) появою групи людей (купців), зайнятих лише обміном (зо­середження багатства в їх руках завдяки посередницькій місії).

У результаті суспільного поділу праці змінилося господарсь­ке життя родової общини (залучення військовополонених як робочої сили з метою здобуття додаткового продукту). Жіночий рід змінюється чоловічим (патріархат), де споріднення ведеться за батьківською, а не за материнською лінією. На зміну групо­вому шлюбу приходить парний шлюб. Інтереси патріархальних сімей вже не повністю збігаються з інтересами роду. З появою сім'ї почалося розкладання родової общини. Виникла селянська община.

Наявність надлишкового продукту дозволила зосередити де­яким сім'ям, їх главам, старійшинам, воєначальникам знаряддя праці, запаси товарів, стати власниками відокремлених ділянок землі і рабської сили, захопленої в результаті війн. Розвивалася соціальна неоднорідність суспільства. Майнова нерівність (спо­чатку — міжродова, а згодом внутрішньородова) стала причи­ною розшарування суспільства і появи груп людей, які «спеціа­лізувалися» на виконанні загальносоціальних справ (адміністра­тори, контролери, скарбники та ін.).

Іншою стає організація влади. Замість зборів членів роду все частіше проводилися лише збори чоловіків. Поступово усвідом­лювалася важливість гарного управління, керівництва. Відбувся поділ функцій влади на світську (управління), військову (війсь­кове керівництво), релігійну. Рада старійшин стає органом по­всякденного управління. З'являється племінна бюрократія (управ­лінська, військова, релігійна), яка здійснює управління суспіль­ством вже не лише в його загальних інтересах, але й у власних, групових, класових інтересах.

Знадобилася якісно нова організація, спроможна зберігати і забезпечувати життя суспільства як цілого організму. Виникла необхідність у публічній владі, відокремленій від суспільства, з особливими загонами людей, які займаються лише управлінням і мають можливість здійснювати організований примус. Такою організацією стала держава.

Слід зважити на те, що родова організація поступово еволю­ціонувала в державу, проходячи певні перехідні стадії, однією з яких була «військова демократія» (органи самоврядування ще зберігаються, але вже нові додержавні структури в особі воєна­чальника і його дружини набирають сили).

Таким чином, причинами виникнення держави є:

1) необхідність удосконалення управління суспільством, по­в'язана з його ускладненням у результаті розвитку виробниц­тва, поділу праці, зміни умов розподілу продуктів, зростанням чисельності населення і розшаруванням суспільства на соціаль­не неоднорідні групи (класи);

2) необхідність підтримання в суспільстві порядку, який забез­печує його соціальну усталеність, що досягається за допомогою загальнообов'язкових соціальних (насамперед юридичних) норм;

3) необхідність придушення опору експлуатованих мас, які виникли в результаті розшарування суспільства на соціальне неоднорідні групи (класи);

4) необхідність захисту території та ведення війн, як оборон­них, так і загарбницьких;

5) необхідність організації значних суспільних робіт, об'єд­нання з цією метою великих груп людей (у ряді країн Азії й Африки).

У спеціальній літературі розробляється чимало визначень поняття держави, котрі відбивають такі його аспекти:

— держава як організація політичної влади;

— держава як апарат влади;

— держава як політична організація всього суспільства.

Кожний із зазначених аспектів заслуговує на увагу. Дійсно, розуміння держави як організації політичної влади підкреслює, що серед інших суб'єктів політичної системи вона виділяється особливими якостями, є офіційною формою організації влади, причому одноособовою організацією політичної влади, яка управ­ляє усім суспільством. Водночас політична влада — одна із ознак держави. Тому недоцільно зводити до неї поняття держави.