Античні міста-держави

Державний лад грецьких міст Причорномор’я будувався на тих же засадах, що і політичний устрій античних полісів Греції. За формою правління ці міста були демократичними або аристократич­ними республіками. Причому, якщо у V—1I ст. до н.е. тут псрсважаь демократичний елемент і вирішальна роль у політичному житті нале­жала демосу, то, починаючи з І ст. до н.е., основні посади і фактичне управління опиняються у руках невеликої групи аристократичних сімей, влада зосереджується у нової рабовласницької аристократії, демократична республіка замінюється аристократичною .

Вищим органом державної влади у містах Північного Причо­рномор’я були народні збори, які, наприклад у Ольвії, скорочено називалися "Народ" . У роботі цих зборів брали участь лише повноправні громадяни міста (як правило, греки), які досягли 25 років. Раби, чужоземці, жінки були усунуті від управління. Прак­тично це були збори міської общини повноправних вільних грома­дян. Саме такими були збори ольвіополітів — екклесія.

Народні збори, яким були надані законодавчі функції, прий­мали декрети і постанови. В Ольвії ці документи висікали на камені і виставляли на горі — громадському центрі міста.На зборах вирішувалися усі найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики: регулювання морської торгівлі, прийняття у громадянст­во, нормування грошової системи, укладання зовнішньополітичних угод і договорів, звільнення іноземних купців від мита, нагороджен­ня грамотами громадян, які мали відповідні заслуги перед містом, та ін. До компетенції народних зборів входили також вибори поса­дових осіб і контроль за їхньою діяльністю.

Значну роль в управлінні відігравала також Рада міста, яка була постійно діючим органом влади. Обиралася вона народними зборами і являла собою виконавчу владу. Рада міста готувала рішен­ня народних зборів, перевіряла кандидатури на виборні посади, контролювала діяльність виборних посадових осіб. Керував робо­тою цього органу голова Ради, великим впливом користувався її секретар. Обиралися вони на один рік.

У Херсонесі законодавчий процес мав такий вигляд. Проект декрету розробляла спеціальна комісія, до складу якої входили три номофілаки і діойкет ("той, хто стояв на чолі управління"). Підго­товлений таким чином декрет передавався до Ради, а потім надхо­див до народних зборів. Характерно, що на розгляд Ради і народних зборів пропонувалося вже готове рішення, яке приймалося без будь-яких змін і доповнень . У результаті декрет видавався від імені "Ради і народу" .

Третьою ланкою міського управління були виборні колегії — магістратури або окремі посадові особи-магістрати. Обрані з числа повноправних громадян магістрати очолювали окремі галузі управ­ління. Вони займалися фінансами, роботою судових установ, війсь­ковими справами. Найбільш впливовою серед міських магістратур була колегій архонтів. Вона складалася з п’яти-шести чоловік, очолював її перший архонт. Колегія архонтів керувала усіма інши­ми колегіями, могла скликати у разі необхідності народні збори. Магістратом з справ культу був базілевс, ім’ям якого позначався рік. Питаннями оборони відала авторитетна колегія з шести стра­тегів. Щоправда, військами міста командував перший архонт. Пра­вовими питаннями займалася колегія продиків — юридичних рад­ників.

Агораноми та астіноми наглядали за порядком в місті, станом шляхів і громадських будівель, перевіряли правильність мір і ваги. У Херсонесі вони, крім цього, контролювали керамічне виробниц­тво, ставили тавро на всі вироби з кераміки. До екстраординарних магістратів можна віднести епімелетів, які стежили за вжиттям термінових заходів, виконували спеціальні державні завдання .

Особлива увага приділялася фінансовим справам, у тому числі регулюванню грошового обігу. Наприклад, у Херсонесі така впли­вова посадова особа, як діойкет, була найвищим фінансовим магі-^ стратом, що контролював державні доходи і витрати. Крім того, існували нижчестоящі фінансові магістрати — скарбники.

Основу державного бюджету Ольвії становили єдина система ввізних і вивізних мит на товари, а також різні види податків. Збирання їх звичайно віддавалося на відкуп. Всіма грошовими надходженнями у міську казну займалися спеціальні колегії "семи" і "дев’яти". Значною статтею доходів у містах Північного Причор­номор’я, особливо в останні століття до нової ери, були пожертву­вання багатих громадян, які вносили гроші у міську казну, безплат­но забезпечували місто хлібом у неврожайні роки. Народні збори і Рада міста нагороджували таких громадян почесним декретом, зо­лотим вінком або статуєю. Подібних почестей міг удостоїтися й іноземець, який зробив місту велику послугу. Йому надавалися торгові привілеї та права громадянства.

В античних містах-державах функціонував суд. Так, в Ольвії суд складався з декількох відділів, кожний з яких відав певним колом питань. У судочинстві брали участь судді, обвинувачені, свідки.

У перших століттях нашої ери міста-держави Північного Причорномор’я змогли зберегти колишню полісну структуру управління. Спроби вчинити державний переворот, як це було, наприклад у Херсонесі в IV ст. до н.е. і І ст. н.е., закінчилися невдачею. І все ж певні зміни відбувалися: здійснювалася аристократизація міського управління, вищі адміністративні посади передавалися невеликій групі аристократичних сімей тощо. Так, у Херсонесі/ під тиском римських властей відбувалося скорочення кількості 1 магістратур, заміщення вищих магістратур римськими громадянами з числа місцевих жителів, зосередження влади в руках першого архонта .

Про посилання аристократизації державного ладу свідчить і така немаловажна обставина: в Ольвії приблизно до середини 111 ст. до н.е. найважливіші закони створювалися у формі псефісмів, які пропону­валися приватними особами. Псефісми поділялися на дві категорії — проксенічні та почесні. Починаючи з середини III ст. до н.е., усі проксенії висуваються приватними особами, а почесні декрети — різними колегіями магістратів, окремими чи їх сукупністю: архонта­ми, архонтами і колегією "семи", комісією сінедрів. Таким чином, приблизно з середини III ст. до н.е. прерогатива вносити у Раду та далі в народні збори проекти відповідних постанов (почесних декретів, законів та ін.) відбирається ольвійськими колегіями магістратів у приватних осіб, за останніми ж резервується лише право виступати ініціаторами пропозицій зі скромних проксенічних псефісмів .

В основу права міст Північного Причорномор’я було покладе­но правову систему афінської рабовласницької демократії. Разом з тим на правовий розвиток міст певним чином впливали звичаї і традиції місцевих племен, які перебували у сфері впливу цих міст-держав або проживали по сусідству з ними.

Основними джерелами права у зв’язку з цим були закони народних зборів, декрети рад міст, розпорядження колегій посадо­вих осіб, а також місцеві звичаї.

Правовій регламентації підлягали майнові відносини. Існувала приватна власність на жилий будинок, рухоме майно, худобу тощо. Земля могла знаходитися як у приватній власності, так і в держав­ній. У Херсонесі, наприклад, клери належали приватним особам, але змогли бути і власністю держави. Про це свідчить херсонеський напис, де йдеться про розпродаж державою земельних ділянок. Поряд з приватними рабами були також й міські раби. У Херсонесі практикувався відпуск на волю у формі посвяти раба якомусь божеству. Причому храм або релігійна громада ставали ніби покро­вителями вільновідпущеника. В Ольвії у 331 р. до н.е., коли місто