Авторське право, авторські договори - Курсова робота

Видавничий договір — це один з видів авторських договорів. Характеризується специфічним способом використання твору — виданням і розповсюдженням твору через торгівлю, бібліотеки та інші організації. Видавничі договори поділяються за своїм предметом так: договори на видання літературних творів, творів образотворчого мистецтва, музичних творів. Договори на видан­ня літературних творів поділяються на видання оригінальних творів та на видання творів у перекладі як вітчизняних авторів, так і іноземних.

Останнім часом дедалі більшого поширення набувають ко­мерційні видавничі договори, за якими видання літературного твору здійснюється видавництвом за рахунок самого автора. На автора також покладається обов'язок розповсюдження твору. Ймовірно, що в умовах ринкової економіки ці договори будуть переважати.

Умови окремих різновидів видавничих договорів багато в чому збігаються, але вони й істотно відрізняються один від одного характером свого предмета. Так, при виданні літературних творів предмет договору визначається видом літератури, її жанром, при­значенням. Поданий рукопис має відповідати погодженій заявці, плану, навчальній програмі (для навчальної літератури), обумов­леному обсягу. Предмет видавничого договору на видання творів образотворчого мистецтва визначається назвою, темою, сюже­том, видом роботи, її розміром, технікою виконання тощо. Ви­дання музичних творів здійснюється шляхом передавання ви­давництву нот у вигляді клавіру, партитури.

Видавничий договір може бути укладений на готовий твір і на твір, який буде створено у майбутньому. Цей останній до­говір називається ще договором замовлення (літературного або художнього).

Договір на депонування рукопису. Депонування означає передавання на зберігання. У тих випадках, коли твір має вузь­коспеціальний характер і треба швидко одержати інформацію про нього, вдаються до депонування. За цим договором органі­зація за погодженням з автором передає належним чином оформлений оригінал разом з рефератом твору інформацій­ному органу, який зобов'язаний безплатно зберігати оригінал і здійснювати інформацію про нього шляхом публікації рефе­рату. Крім того, цей орган зобов'язаний на замовлення всіх заінтересованих осіб виготовляти копії твору повністю або частково і видавати їм. Найчастіше на депонування передають оригінали рефератів статей, оглядів, монографій, збірників наукових праць, матеріали конференцій, з'їздів, нарад і сим­позіумів вузькоспеціального характеру, які недоцільно вида­вати друкарським способом.

Постановочний договір. Твір може бути випущений у світ публічним виконанням у видовищному закладі. Контрагентами договору виступають, з одного боку, автор — творець сценічного твору або його правонаступники, а з іншого — видовищний заклад (поста­новник). Особливістю даного договору є те, що він укладається лише на неопубліковані твори. За цим договором автор передає або зобов'язується створити і передати видовищному закладу дра­матичний, музичний або музично-драматичний, хореографічний або пантомімний твір, а заклад-постановник зобов'язується здійсни­ти в межах обумовленого договором або законом строку постанов­ку і публічне виконання твору (випустити його в світ) та сплатити автору винагороду. Винагорода складається з двох частин: однора­зової винагороди та збору за кожний спектакль.

Сценарний договір. За цим договором автор передає або зобов'язується створити і передати кіно-, теле- чи радіостудії сце­нарій фільму або теле- чи радіопередачі в обумовлений догово­ром строк, а студія зобов'язується виплатити автору винагороду. Предметом договору може бути тільки неопублікований твір — літературний сценарій, який повинен відповідати творчій заявці, що додається до договору. В заявці викладаються основна ідея, сюжетний задум і характеристика головних дійових осіб.

Договір художнього замовлення. За цим договором автор зобов'язується створити і передати замовнику в обумовлений дого­вором строк твір образотворчого мистецтва, а замовник зобо­в'язаний виплатити автору погоджену винагороду. Це поки що єдиний з авторських договорів, в якому контрагентом автора може виступати не тільки юридична особа, а й громадянин. Особ­ливість вказаного договору (як і попереднього) полягає в тому, що замовник не зобов'язаний випускати твір у світ, тобто виставляти твір для публічного огляду. Це право замовника — він може це зробити, а може і не робити.

Предметом договору художнього замовлення є твір образо­творчого мистецтва. Це твори живопису, графіки, скульптури, декоративного мистецтва, фотографічні твори і твори, одержані способами, аналогічними фотографії. Перелік творів образо­творчого мистецтва невичерпний, оскільки досягнення науко­во-технічного прогресу обумовлюють появу нових об'єктів ав­торського права, отже, і нових об'єктів художнього замовлення.

Особливістю цього договору є й те, що твір образотворчого мистецтва, створений на замовлення, переходить у власність за­мовника, якщо інше не передбачено договором.

Договір про використання в промисловості неопублікованого твору декоративно-прикладного мистецтва. Законодавство не визна­чає, що слід розуміти під творами декоративно-прикладного мис­тецтва. Є тільки приблизний перелік таких творів, які можуть бути предметом вказаного договору. Це, наприклад, твори, які мають утилітарне, сувенірне або декоративне призначення і ви­різняються оригінальними художньо-естетичними властивостя­ми. Це можуть бути художні вироби побутового призначення, які задовольняють практичні потреби, а також є прикрасою се­редовища і людини. До цієї категорії відносять серветки, кили­ми, хустки, одяг, взуття; вироби з шкіри, кісток, пластмаси; іграш­ки, значки, сувеніри; вироби з скла, фарфору, металу; ювелірні і галантерейні вироби тощо.

Особливістю вказаного договору є те, що контрагентом автора завжди виступає промислове підприємство, яке зобов'язується випустити у світ твір на промисловій основі. Отже, за цим дого­вором автор передає або зобов'язується створити і передати нео-публікований твір декоративно-прикладного мистецтва підпри­ємству, яке зобов'язується випустити його у світ на промисловій основі. Твір повинен бути придатним для використання в про­мисловості і відповідати певним художньо-естетичним вимогам. Визнання твору об'єктом декоративно-прикладного мистецтва, і, отже, його придатності для використання в промисловості здійснюють спеціалісти (художні ради).

Закон України “Про авторське право і суміжні права” передба­чає ще один вид авторських договорів — договори на виконання випущених у світ творів і на створення звуко- і відеозаписів та дві групи нових авторів: виконавців і виробників фонограм.

Виконавці — актори, диригенти, співаки, танцюристи, музи­канти — мають право на ім'я, право на захист постановки і ви­конання від перекручень, право здійснювати і дозволяти вико­ристання постановки і виконання, право на винагороду.

Запис виконання, трансляція виконання по радіо і телебачен­ню, трансляція запису виконання або будь-яке інше викорис­тання можуть здійснюватися лише з дозволу виконавця на підставі відповідного договору.