Організаційна структура страхової компанії

Під структурою компанії розуміються насамперед зв'язки, що існують між різними частинами організації для досягнен­ня її мети. Це поділ роботи на окремі завдання, що виконую­ться керівництвом, галузевими та функціональними управ­ліннями (департаментами), відділами, секторами й іншими підрозділами центрального офісу та регіональної мережі компанії.

Організаційна структура набирає таких форм, як поділ праці, створення спеціалізованих підрозділів, ієрархія посад, внутрішньо-організаційні процедури.

Структура управління компанією може будуватись за такими принципами.

Принцип лінійного підпорядкування. Це означає, що вищі керівники наділяються правом давати розпорядження підлеглим співробітникам з усіх питань, що випливають з їхньої діяльності. Наприклад, указівки керівника страхової компанії є обов'язко­вими для всього персоналу. Такий порядок, коли підлеглим стру­ктурам доводиться вирішувати справи виключно через «верхи», забезпечує відповідний рівень контролю за діями структурних підрозділів компанії. Проте в разі додержання лише функції лі­нійного підпорядкування центральний апарат, і особливо керів­ництво, перевантажується розглядом порівняно дрібних питань. Внаслідок цього управління втрачає оперативність, найкваліфікованіші працівники відволікаються від опрацювання перспекти­вних, глобальних проблем розвитку компанії.

Принцип функціонального підпорядкування. Право давати розпорядження надається щодо виконання конкретних функцій, незалежно від того, хто їх виконує. Наприклад, головний бухгал­тер може дати вказівки з обліку матеріальних і грошових ціннос­тей, що перебувають у розпорядженні будь-якого підрозділу компанії.

Носій функцій може отримувати вказівки від кількох керівни­ків відділів чи інших функціональних підрозділів і має, у свою чергу, звітувати перед ними про виконання тих чи інших видів робіт. Це не поширюється на дисциплінарну відповідальність. Накласти стягнення або матеріально заохотити працівника може керівник компанії або та особа, якій делеговані ці права.

Принцип лінійно-штабного підпорядкування. Це, здебіль­шого, «мозкові» центри (штаби), які виконують консультаційні функції у процесі стратегічного планування, підготовки рішенк з інших найважливіших питань роботи компанії. До них, крім шта­тних працівників, нерідко залучають консультантів і експертів з вузів, наукових лабораторій та інших установ. Такі фахівці опра­цьовують ті чи інші питання та подають керівництву свої ви­сновки і пропозиції. Консультанти не наділяються правом давати розпорядження працівникам компанії.

Страхові компанії, формуючи свої організаційні структури, використовують, зазвичай, усі три принципи. Важко уявити, на­приклад, Національну акціонерну страхову компанію (НАСК) «Оранта» без урахування можливостей раціонального поєднання лінійного та функціонального підпорядкування підрозділів, їх співробітників. Що ж до принципу лінійно-штабного підпоряд­кування, то він у багатьох компаніях довго недооцінювався.

Найбільшою страховою організацією в Україні за низкою па­раметрів і досі лишається НАСК «Оранта». Структура цього страховика доволі складна. Вона охоплює чотири рівні управлін­ня: центральний офіс (Правління компанії), обласні (Київську і Севастопольську міські) дирекції, міські та районні відділення й філії. Ця компанія — наступниця колишнього Укрдержстраху. До 1994 року вона мала свої відділення в усіх районах України. Зго­дом зі складу НАСК «Оранта» виокремилися як самостійні юриди­чні особи деякі обласні дирекції. Так утворилися відкриті акціонер­ні товариства «Крим-Оранта», «Оранта-Дніпро», «Оранта-Донбас», «Оранта-Лугань», «Оранта-Січ». Останніми роками НАСК «Оранта» відкрила низку філій і відділень в областях, де функціонують на­звані щойно самостійні страховики.

Одним з молодих страховиків є ЗАТ «Страхова група "ТАС"», яка завдяки успішному менеджменту вже ввійшла за обсягом на­даних страхових послуг до першої п'ятірки. Організаційну струк­туру цього формування наведено на рис. 1.