Майно як об'єкт цивільних прав

У законодавстві немає одностайності щодо визначення майна як об'єкта цивільних прав. В одних випадках під майном розуміють певні речі або їхню сукупність (ст. ст. \\ 22, 23, 24 Закону України "Про власність"). Шир­шого змісту набуває поняття "майно" в ст. 38 цього ж закону. Відповідно до цієї статті, власністю членів тру­дового колективу державного підприємства може бути не тільки майно, а й майнові права У спадковому праві застосовується ще одне значення терміна "майно". Під спадковим майном розуміють усі майнові права та обо­в'язки, які переходять від спадкодавця до спадкоємців.

Така розбіжність законодавчих положень ускладнює визначення поняття "майно" як об'єкта цивільного пра­ва. Можна говорити про право на речі, про право на по­слуги іншої особи, але, мабуть, не можна стверджувати, що кредитор має право на право. Віднесення послуги до майна пояснюється передусім тим, що вона може бути оцінена в грошах.

Виходячи з цього, вважаємо, що майно складається з речей та послуг. Речі, як об’єкти цивільного права, фі­гурують у відносинах власності, особливо при визначен­нях: які предмети (речі) можуть бути об'єктом приватної чи державної власності, які є вилученими з обігу, а які обмежені в ньому, які підлягають конфіскації, а які не підлягають.

Послуги є об'єктами зобов'язального права. Наприк­лад, охоронець надає послуги по охороні майна власни­ків, які уклали з ним договір схову. Об'єктами зобов'язального права можуть бути і речі. Різниця між ре­човим і зобов'язальним правом проявляється не в тому, що об'єктом речового права є речі, а зобов'язального -послуги, а в тому, що в речовому праві право на річ здійснюється власником самостійно без посередництва іншої особи, тоді як у зобов'язальному праві для задово­лення власником свого права недостатньо лише його волі. Потрібна також воля іншої особи (для укладання договору оренди, наприклад, згода орендатора, купівлі-продажу - покупця).

Поняття та види речей в цивільному праві. Речами в цивільному праві називають предмети матеріального сві­ту, здатні задовольняти певні потреби людини. Головне, щоб людина могла панувати над цими предметами, щоб вони були в цивільному обігу, мали значення майна. (Відкриті, але не видобуті корисні копалини, не зловлені дикі тварини не є майном.)

До речей можуть відноситися як предмети природи, так і вироби людської праці Зміст поняття "речі" не є постійним У рабовласницькому суспільстві основним об'єктом цивільних прав був раб Із розвитком капіталіс­тичних відносин до речей стали зараховувати акції та цінні папери як символи тих чи інших речей В СРСР земля була виключена з цивільного обігу і не відносила­ся до речей

Законодавчими актами визначається обігоздатність речей Під обігоздатністю речей розуміють можливість вільно розпоряджатися речами як об'єктами цивільних прав шляхом їх передачі іншим особам Підставою для передачі можуть бути договори, спадкування, адміністра­тивні акти тощо. Законодавство України надає можли­вість суб'єктам цивільного права вирішувати питання, пов'язані з обігом речей, на свій розсуд.

Але суспільні інтереси спонукають державу в деяких випадках поставити перепону вільному обігу речей. За обігоздатністю речі поділяють на: речі, не вилучені з обігу; речі, вилучені з приватного обігу, речі, обмежені в приватному обігу.

Переважна більшість речей, які оточують людину і служать для задоволення її потреб, - це речі, що не вилучені з приватного обігу. Правовий режим цих речей по­лягає в тому, що вони можуть вільно переходити у влас­ність будь-якої особи на підставах, передбачених зако­нодавством.

До речей, вилучених з приватного обігу, відносяться: зброя, боєприпаси, крім мисливської та спортивної зброї, яку можна придбати з дозволу органів внутрішніх справ, бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси, вибухові речовини й засоби вибуху, всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва. Крім того, сюди ж відносяться бойові отруйні речовини; наркотичні, пси­хотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за виня­тком отриманих громадянами за призначенням лікаря); протиградні установки; державні еталони одиниць фізи­чних величин; електрошокові пристрої та спеціальні за­соби, що застосовуються правоохоронними органами (крім газових пістолетів, револьверів та набоїв до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії).

Перелічені види речей не можуть бути у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. Ре­чі, вилучені з обігу, не підлягають відчуженню. Тобто, вла­сник таких речей не має права їх продавати або передавати на інших підставах будь-яким приватним особам.

До речей, вилучених з цивільного обігу, слід віднести також: непридатні для споживання продукти харчування, небезпечні для життя людей речовини, деякі інші речі, перелік яких визначається законодавчими актами.

До речей, обмежених в приватному обігу, відносять такі речі, для придбання яких громадянам та приватним юридичним особам потрібний дозвіл уповноважених органів. Так, громадяни, які досягли 18-річного віку, мають право придбати холодну та пневматичну зброю. А з досягненням 21-річного віку вони можуть з дозволу органів внутрішніх справ за місцем проживання набува­ти права власності на вогнепальну гладкоствольну зброю; з досягненням 25-річного віку - на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвин­тівки, комбінована зброя з нарізними стволами).

Для набуття права власності на радіоактивні речови­ни особа повинна отримати на це дозвіл Державного комітету України з ядерної та радіаційної безпеки. Такий дозвіл надається за наявності висновку органів територі­альної санітарно-епідеміологічної служби про можли­вість використання цих речовин майбутнім власником в існуючих умовах (додаток № 2 до постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 р.)

Законодавчими актами встановлюється правовий ре­жим речей. Правовий режим складають: порядок корис­тування речами, способи і межі розпорядження ними та інші правомірні дії. У залежності від особливостей пра­вового режиму речей їх поділяють на рухомі й нерухомі; індивідуально визначені й визначені родовими ознака­ми; подільні й неподільні; споживні й неспоживні; голо­вні й приналежні до них, плоди і доходи.

Речі рухомі й нерухомі. До нерухомих речей відносять­ся земельні ділянки і все, що тісно з ними пов'язане: будинки, споруди, підприємства, інші майнові комплек­си, багаторічні насадження.

Речі, переміщення яких можливе без шкоди їх при­значенню, відносяться до рухомих, якщо законодавчими актами не встановлене інше.

Практичне значення поділу речей на нерухомі і ру­хомі перш за все полягає в тому, що до нерухомих речей відносяться земля, будівлі, що на ній зведені, а також багатолітні насадження. Земельна ділянка, що належить окремому суб'єктові, є частиною території держави, яка теж має право вирішувати деякі питання, пов'язані з ці­єю ділянкою, зокрема, може вилучати її для державних і суспільних потреб. Держава зацікавлена в тому, щоб не­рухоме майно приносило користь не лише його власни­кові, а й суспільству в цілому.