Приватизація

План

Вве­ден­ня

I. При­ва­ти­за­ція в Укра­ї­ні й мі­с­це в ній оре­н­д­них від­но­син.

II. Роз­ви­ток оре­н­д­них від­но­син на при­кла­ді під­при­ємств ха­р­чо­вої про­ми­с­ло­во­с­ті.

Ви­сно­вок

Введення

В умо­вах пе­ре­хо­ду до ри­н­ко­вих від­но­син в еко­но­мі­ці Укра­ї­ни ве­ли­ке зна­чен­ня грає ре­фо­р­ма­ція від­но­син вла­с­но­с­ті, роз­де­р­жа­в­лен­ня й по­ява но­вих ви­дів вла­с­но­с­ті, що бу­де спри­я­ти роз­ви­т­ку ри­н­ко­вих від­но­син, но­вих ви­дів го­с­по­да­рю­ван­ня, за­вдя­ки чо­му з'яв­ить­ся мо­ж­ли­вість пе­ре­бо­ро­ти най­тя­ж­ку еко­но­мі­ч­ну кри­зу, у якій зна­хо­дить­ся Укра­ї­на.

У зв'я­з­ку з тим, що про­цес при­ва­ти­за­ції (пе­ре­хо­ду від дер­жа­в­ної до не­дер­жа­в­ної фо­р­ми вла­с­но­с­ті) не мо­же від­бу­ти­ся в ко­ро­т­кий те­р­мін, осо­б­ли­во­го зна­чен­ня на­бу­ває пи­тан­ня про ста­но­в­лен­ня оре­н­д­ної фо­р­ми го­с­по­да­рю­ван­ня, що бу­де спри­я­ти цьо­му про­це­су. При роз­гля­ді ці­єї про­бле­ми ва­р­то вра­хо­ву­ва­ти на­ко­пи­че­ний сві­то­вий до­свід, а та­кож осо­б­ли­во­с­ті еко­но­мі­ки Укра­ї­ни.

Приватизація в Укра­ї­ні й мі­с­це в ній оре­н­д­них від­но­син

Про­цес при­ва­ти­за­ції, що офі­цій­но по­ча­в­ся в Укра­ї­ні 1 гру­д­ня 1992 р., скла­д­ний і су­пе­ре­ч­ли­вий. Іс­нує ве­ли­ка роз­ма­ї­тість то­чок зо­ру у від­но­шен­ні ці­лей, форм, те­р­мі­нів при­ва­ти­за­ції, сту­пе­ні го­то­в­но­с­ті Укра­ї­ни до неї і т.д. І хо­ча про­цес уже по­ча­в­ся, з огля­ду на ак­ту­а­ль­ність те­ми для кра­ї­ни в ці­ло­му й окре­мих гро­ма­дя­нах, про­по­ну­є­мо своє ба­чен­ня ці­єї про­бле­ми в за­га­ль­но­те­о­ре­ти­ч­но­му пла­ні, а та­кож ана­ліз ор­га­ні­за­цій­них форм при­ва­ти­за­ції зо­к­ре­ма.

Не­об­хід­ність про­це­су роз­де­р­жа­в­лен­ня і при­ва­ти­за­ції май­же ні в ко­го не ви­кли­кає сум­ні­вів і ула­ш­то­ву­єть­ся, по­-пе­р­ше, кри­зо­вим по­ло­жен­ням еко­но­мі­ки й су­с­пі­ль­с­т­ва в ці­ло­му; по­-дру­ге, не­ми­ну­чі­с­тю пе­ре­хо­ду до ри­н­ку; по­-тре­тє, по­нят­тям уро­дже­ної еко­но­мі­ч­ної ак­ти­в­но­с­ті при­ва­т­но­го вла­с­ни­ка; по­-че­т­ве­р­те, ви­знан­ням то­го ви­зна­чен­ня, що своя вла­с­ність – це ос­но­ва сво­бо­ди осо­би.

При­ва­ти­за­ція яв­ляє со­бою го­ло­вну скла­до­ву ча­с­ти­ну еко­но­мі­ч­ної ре­фо­р­ми, її стра­те­гію й та­к­ти­ку. Це про­цес, яко­му при­та­ман­ні гли­бин­ні вла­с­ти­во­с­ті, зв'я­за­ні з ка­р­ди­на­ль­ною змі­ною со­ці­а­ль­них стру­к­тур, змі­ною су­с­пі­ль­но-­еко­но­мі­ч­но­го ла­ду в Укра­ї­ні.

Що ж вкла­да­єть­ся в по­нят­тя "при­ва­ти­за­ція"? Як­що ви­ва­же­но пі­ді­йти до ана­лі­зу цьо­го по­нят­тя, то:

- у ву­зь­ко­му ро­зу­мін­ні, із по­гля­ду ети­мо­ло­гії, це – про­цес пе­ре­хо­ду будь-­якої фо­р­ми вла­с­но­с­ті (дер­жа­в­ної, осо­би­с­тої, ко­ле­к­ти­в­ної, ін­те­г­ро­ва­ної і т.д.) у при­ва­т­ну;

- у ши­ро­ко­му змі­с­ті – це по­нят­тя на прак­ти­ці, у лі­те­ра­ту­рі, офі­цій­них до­ку­ме­н­тах роз­гля­да­єть­ся як фо­р­ма роз­де­р­жа­в­лен­ня, пе­ре­тво­рен­ня (транс­фо­р­ма­ція) дер­жа­в­ної вла­с­но­с­ті в ін­ші фо­р­ми вла­с­но­с­ті (при­сво­єн­ня).

При та­ко­му під­хо­ді під роз­де­р­жа­в­лен­ням ма­єть­ся на ува­зі за­га­ль­ний про­цес пе­ре­хо­ду від то­та­лі­та­р­ної дер­жа­в­ної еко­но­мі­ки до еко­но­мі­ки змі­ша­ної, ба­га­то­ук­ла­д­ної, плю­ра­лі­с­ти­ч­ної, по­лі­фо­ні­ч­ної (ба­га­то­го­ло­сої), що зв'я­за­но з чо­ти­р­ма "Д", а са­ме:

- де­на­ці­о­на­лі­за­ці­єю;

- де­мо­но­по­лі­за­ці­єю;

- де­мо­к­ра­ти­за­ці­єю;

- де­це­н­т­ра­лі­за­ці­єю еко­но­мі­ки, а та­кож із скла­до­ви­ми ча­с­ти­на­ми цьо­го про­це­су: аре­н­ди­за­ці­єю, ко­р­по­ра­ти­за­ці­єю (ак­ці­о­ну­ван­ням), ко­ме­р­ці­а­лі­за­ці­єю, пе­р­со­ні­фі­ка­ці­єю вла­с­но­с­ті.

У кі­н­це­во­му ра­ху­н­ку, це зві­ль­нен­ня дер­жа­ви від фу­н­к­ції пря­мо­го без­по­се­ре­д­ньо­го го­с­по­дар­сь­ко­го управ­лін­ня ви­ро­б­ни­ц­т­вом.

Але се­ред ці­лей при­ва­ти­за­ції є й ці­л­ком пра­г­ма­ти­ч­на, і по­ля­гає во­на в тім, щоб за ра­ху­нок про­да­жу дер­жа­в­них під­при­ємств ді­с­та­ти ко­ш­ти, яки­ми мо­ж­на бу­ло б хоч ча­с­т­ко­во за­кри­ти ді­ри у ве­ли­че­з­но­му бю­дже­т­но­му де­фі­ци­ті. Го­ло­вним змі­с­том при­ва­ти­за­ції по­ви­нні ста­ти са­ме ін­ве­с­ти­цій­ні про­це­си, що мо­жуть при­ве­с­ти до стру­к­ту­р­них змін. Со­ці­а­ль­ні ж ас­пе­к­ти ви­сту­па­ють при цьо­му ли­ше в ро­лі сти­му­лів чи об­ме­жень, що амо­р­ти­зу­ють екс­па­н­сію при­ва­т­но­го ка­пі­та­лу.

При роз­ро­б­ці будь-­якої кон­це­п­ції при­ва­ти­за­ції (а во­на, до ре­чі, до цьо­го ча­су фа­к­ти­ч­но так і не сфо­р­мо­ва­на в Укра­ї­ні на дер­жа­в­но­му рі­в­ні) є ці­лий ряд за­га­ль­них ви­мог, ви­су­ну­тих у від­но­шен­ні при­ва­ти­за­цій­но­го про­це­су:

1) Упо­ря­д­ку­ван­ня юри­ди­ч­них прав вла­с­но­с­ті і фа­к­ти­ч­но­го пра­ва роз­по­ря­джа­ти­ся не­ю. В Укра­ї­ні до мо­ме­н­ту по­ча­т­ку при­ва­ти­за­ції бі­ль­шість не­об­хід­них за­ко­но­да­в­чих ак­тів бу­ло роз­ро­б­ле­но і вве­де­не в ді­ю. Але в них є іс­то­т­ні не­до­лі­ки. По­-пе­р­ше, не ви­зна­че­но і не за­крі­п­ле­но в за­ко­ні од­не з го­ло­вних прав вла­с­но­с­ті – на зе­м­лю. Без ньо­го, вла­с­не ка­жу­чи, не­мо­ж­ли­вий за­га­ль­ний про­цес при­ва­ти­за­ції – то­му що об'­єк­ти дер­жа­в­ної вла­с­но­с­ті по­бу­до­ва­ні на зе­м­лі – дер­жа­ва їх при­ва­ти­зує, а зе­м­лю – по­ки що не­ма­є. По­-дру­ге, сьо­го­дні за­ли­ша­ють­ся в си­лі два вза­є­мо­ви­клю­ч­них по­ло­жен­ня – у За­ко­ні про оре­н­ду май­на – дер­жа­в­них під­при­ємств і ор­га­ні­за­цій і в За­ко­ні про при­ва­ти­за­цію май­на дер­жа­в­них під­при­ємств Укра­ї­ни. Так, пе­р­ший до­ку­мент на­дає мо­ж­ли­вість тру­до­вим ко­ле­к­ти­вам взя­ти йо­го в оре­н­ду з ви­ку­пом, а дру­гий – за­твер­джує, що все дер­жа­в­не май­но по­ви­нне бу­ти рі­в­но­мі­р­но роз­ді­ле­не між гро­ма­дя­на­ми Укра­ї­ни че­рез си­с­те­му сер­ти­фі­ка­тів. Як­що вра­ху­ва­ти, що на оре­н­ду з ви­ку­пом йдуть під­при­єм­с­т­ва, що пра­цю­ють най­бі­ль­ше ефе­к­ти­в­но, з га­р­ним па­р­ком уста­т­ку­ван­ня, то не важ­ко по­мі­ти­ти од­но­бі­ч­ність при­ва­ти­за­цій­но­го про­це­су: од­ним – кра­ще, ін­шим – ні­чо­го. По­-тре­тє, як­що при­ва­ти­за­цій­ні май­но­ві сер­ти­фі­ка­ти мо­ж­на бу­де вкла­да­ти у ви­куп ак­цій під­при­ємств (а це – по­лі­ти­ка Фо­н­ду де­р­ж­май­на), то ко­ти­ру­ва­ти­ся бу­дуть ак­ції ли­ше ві­до­мих під­при­ємств, зі ста­бі­ль­ним рі­в­нем фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня, то­му що змо­жуть га­ра­н­то­ва­но при­но­си­ти при­бу­ток вкла­д­ни­ку.

2) Ви­ко­ри­с­тан­ня уже в пе­ре­хі­д­ний пе­рі­од сти­му­лів, що на­да­ють мо­ж­ли­вість пра­цю­ва­ти за кри­те­рі­я­ми ри­н­ко­во­го го­с­по­дар­с­т­ва. Та­ки­ми кри­те­рі­я­ми мо­г­ло б ста­ти піль­го­ве опо­да­т­ко­ву­ван­ня про­тя­гом ви­зна­че­но­го ча­су (3-5 ро­ків) для бі­ль­шо­с­ті під­при­ємств, що осо­б­ли­во ро­б­лять про­ми­с­ло­ву про­ду­к­цію чи про­ду­к­ти ха­р­чу­ван­ня до мо­ме­н­ту їх при­ва­ти­за­ці­ї. Це б при­зве­ло до ста­бі­лі­за­ції еко­но­мі­ч­но­го ста­но­ви­ща під­при­ємств. Да­ло б мо­ж­ли­вість ко­ле­к­ти­ву ви­зна­чи­ти­ся – чи при­ва­ти­зу­ва­ти під­при­єм­с­т­во, чи за­ли­ши­ти йо­го дер­жа­в­ним.