Українські реферати, курсові, дипломні роботи
UkraineReferat.org
українські реферати
курсові і дипломні роботи

Південна Корея

Реферати / Географія / Південна Корея

Протягом трьох останніх десятиліть людство мало можливість спостерігати за деякими країнами, що розвиваються, що демонстрували світу "економічні чудеса". Звичайно ж, мова йде про молоді найбільш розвинені держави, що у 60-70 р. виділилися і відокремилися в окрему групу, що одержала назву "Нові індустріальні країни"(New industrializing countries). Ця група постійно поповнюється, і в даний час до неї входять близько півтора десятка країн і територій.Стійке місце серед них займає Південна Корея Про швидкий економічний ріст Республіки Корея говорилось чимало. Цю "історію успіху" пов'язують із високими темпами росту ВНП, що склали 8,6% у період із 1962-1988 р і перетворенням країни з традиційно сільськогосподарської в цілком індустріальну, серед досягнень якої рівень ВНП на душу населення більш 5000$ і 13 місце в списку головних торгових держав світу. На стрімке зростання економіки Південної Кореї впливають різноманітні чинники - об'єктивні і суб'єктивні, економічні і політичн, внутрішні , такі як: - орієнтована на експорт, на взаємодію з зовнішнім світом стратегія розвитку; сприятливий міжнародний економічний клімат 60-х-першої половини 70-х років, що полегшив доступ до зовнішіх джерелресурсів; - сильне й ефективне керівництво в особі авторитарних урядів, що відклали демократичні і політичні перетворення на користь економічного розвитку; малі витрати на утримання військово-промислового комплексу (2-3% проти 60-70% північно-корейських витрат); залучення іноземних капіталовкладень - як фінансових,так і технологічних: промислове устаткування і "now how"; -етнічна і культурна однорідність, а також конфуціанская традиція, що надає особливу цінність працьовитості, освіті, життєвому успіху і відданості своїй нації. Ці і багато інших чинників багато в чому визначили швидкі темпи розвитку економіки Республіки Корея. На жаль, питання, що стосуються економічного розвитку Південної Кореї в даний час недостатньо широко освітлений в Україні. Через відсутність сучасних статистичних даних у рефераті фігурують цифрові дані до 1990 р. Але незважаючи на те, що цифри декілька застаріли, наявна в нашій країні інформація достатньо правдиво відбиває положення справ у Південній Кореї. Про чинники економічного розвитку Південної Кореї можна говорити багато і докладно, проте у свойому рефераті мені хотілося б зупинитися на ролі держави, експортній політиці і запозичених технологій (як промислового устаткування, так і "now how") у розвитку економіки Республіки Корея. Що стосується чинника експортної політики, то було б справедливо вважати його найбільш вагомим чинником, що слугував рушійною силою росту корейської економіки. Про роль держави тому що цей чинник є одним із визначальних чинників швидкого темпу розвитку економіки Кореї. Що стосується ролі запозичених технологій, то цей чинник не був визначальним, звертання до закордонних технологій явилося природним наслідком експортної моделі розвитку економіки Кореї, тому не можна не оцінити роль цього чинника у формуванні сучасної економіки Кореї і залученні країни до світових досягнень НТР. Також цей чинник недостатньо широко освітлений у російській літературі в порівнянні з іншими факторами, але проте на мій погляд він не тільки становить інтерес для вивчення, а й може бути і частково застосоваий (але в адаптованому до місцевих умов вигдяді) й в Україні.

УРЯДОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЯК ЧИННИК КОНОМИЧГО РОСТУ ПІВДЕННОЇ КОРЕИ.

Одним із чинників, що пояснюють стрімке зростання экономіки Південної Кореї, являється сильне й ефективне керівнийцтово в особі авторитарних урядів, що відклали політичні перетворення на користь экономічного розвитку.

Уряд приймав нові закони і старанно переглядав вже існуючі, а також приймалися заходи політичного характеру з метою збільшення прибутків, розширення експорту, сприяння вкладенню як національного, так і іноземного приватного капіталу, залучення інвестицій і технологій з-за кордону. Уряд зробив максимум можливого для створення соціальної інфраструктури: дороги, дамби, порти, залізниці і школи. До уряду часто зверталися з проханнями взяти на себе ризик, пов'язаний із інвестиційною діяльністю приватних підприємців, надаючи гарантії по зовнішніх позиках, використовуваним для покриття витрат на великомасштабні проекти.

Очевидно, що в сучасних умовах високорозвиненого поділу праці в основі будь-яких регулюючих заходів лежить грошовий обіг. У Кореї досягненню фінансово-грошової збалансованості приділялася першочергова увага. Навіть у роки значних господарських труднощей грошовий обіг, інфляція, дефіцит державного бюджету не виходили з під контролю держави. Центральну роль у цьому грала державна монополія в кредитно-фінансовій системі. Інший важливий напрямок державного регулювання Південної Кореї пролягає у валютній сфері. У різних варіантах примусн до тримання іноземної валюти на спеціальних рахунках у ЦБ,що діє в Кореї з 1949 року. Концентрація фінансових і валютних ресурсів в руках держави впливало на формування основних пропорцій суспільного виробництва. При цьому основна ставка робилась на всесвітнє заохочення експорту. Держава використовувала субсидування національних експортерів,яким надавалися банківські пільги. По самих скромних оцінкам тільки в 70-ті роки вони щорічно поглинали не менше 1/10 ВНП.Державні кредити такого роду складали:

15% від ВНП -1962-1966 р.

39% від ВНП- 1932-1936 р.

46% від ВНП- 1977-1981 р.

При цьому потрібно відзначити,що кредити концентрувалися в потенційно найбільше ефективних сферах економіки. Також здійснювався контроль за ефективністю застосування кредитів.

Висока активність державного регулювання з великою виразністю виявляється у формуванні отраслевых пропорцій. Наприклад, при проведенні аграрної реформи найважливішою складовою частиною стало примусове роздрібнення значних земельних наділів на більш дрібні захід,неможливий без прямого активного втручання держави. У цьому зв'язку варто посилатися на програму "цільового розвитку". Починаючи з 70-х років спеціальними законами виділялися 7 галузей першочергової уваги: -машинобудування,електроніка-текстильна промисловість,чорна металургія -кольорова металургія –нафтохімія, кораблебудування. Цим галузям надавалася явна превага в постачанні ресурсами, вони користувалися переважними податками й іншими пільгами. Одночасно держава жорстко регулювала конкуренцію в пріоритетних галузях, примушуючи до об'єднання приватних компанії або до відходу з даного ринку. Держава нерідко йшла на пряму компенсацію збитків" обраних експортерів". Особо варто відзначити, що пільги, надані державою призвели до утворення високомонополізованої виробничої, особливо експортної структури. У перший провині 80-х років частка 30 найбільших південнокорейських конгломератів в обробній промисловості досягла 1/3, а в експорті перевищила 1/2. Бачачи сильний вплив держави на економіку Південної Кореї виникає питання: чи можна розглядати корейські приватні фірми як самостійні одиниці.Це питання можна поставити на підставі таких чинників: 1. висока залежність діяльності приватного сектора від притягнення позикових засобів

Завантажити реферат Завантажити реферат
Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 

Подібні реферати:


Останні надходження


© 2008-2024 україномовні реферати та навчальні матеріали