Страхування від нещасних випадків, його основні види

Система страхування від нещасних випадків у своєму розвит­ку пройшла ряд етапів, протягом яких змінювалася її норматив­но-правова, методична, організаційна та економічна база. Свій початок страхування від нещасних випадків бере з XIX століття, хоч згадки про таке страхування були ще в XVII—XVIII століт­тях. Інтенсивний розвиток страхування від нещасних випадків у Росії та Україні можна віднести до початку XX століття.

Об'єктом страхового захисту в разі страхування від нещасних випадків є майнові інтереси застрахованої особи, які пов'язані з тимчасовим чи постійним зниженням доходу або додатковими втра­тами через смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку.

Страхування від нещасних випадків — це ризиковане страхуван­ня, яке, на відміну від накопичувального довгострокового страху­вання життя, передбачає виплату страхової суми лише в разі на­стання страхового випадку (у повному розмірі або певної її части­ни). Виплата страхової суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування не передбачається.

Досвід страхування від нещасних випадків свідчить, що воно може здійснюватись у різних формах, але при цьому зберігається єдиний соціально-економічний зміст.

Розглядаючи страхування від нещасних випадків, слід мати на увазі, що Закон України «Про страхування» чітко визначає види та поняття добровільного і обов'язкового страхування.

За видами страхування від нещасних випадків поділяється так:

* індивідуальне — у даному разі страхувальником є фізична особа, яка укладає договір стосовно самої себе або іншої фізич­ної особи, а сплата страхових платежів здійснюється за рахунок застрахованих;

* колективне — коли страхувальником є юридична особа (підприємство або організація), яка укладає договір страхування на користь своїх працівників, і сплата страхових платежів здійс­нюється за рахунок організацій, з якими застраховані перебува­ють у трудових або інших передбачених законом відносинах.

Удосконалення індивідуального та колективного страхування відбувається насамперед за рахунок розширення обсягів страхо­вої відповідальності, контингенту страхувальників і застрахова­них, підвищення рівня страхового забезпечення, платоспромож­ності страховиків, спрощення порядку та механізму виплат.

Відповідно до Закону України «Про страхування» страхування від нещасних випадків може мати обов'язкову або добровільну форму.

Обов'язкові види страхування запроваджуються законами України. З метою захисту інтересів не лише окремих страху­вальників, а й усього суспільства в цілому та його складових зо­крема здійснюється обов'язкове страхування в порядку та за умовами, що їх затверджує Кабінет Міністрів України.

Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком. Умови та порядок проведення страхування визначаються правилами, які встановлюються страхо­виком самостійно, але з урахуванням чинного законодавства.

Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків

Законодавчими актами визначається перелік об'єктів обов'яз­кового особистого страхування від нещасних випадків, обсяги страхової відповідальності, норми страхового забезпечення, по­рядок сплати страхових платежів, права та обов'язки учасників страхування, а також коло страхових організацій, яким доручає­ться здійснення обов'язкового страхування.

Обов'язкове особисте страхування залежно від джерела сплати страхових платежів поділяється на обов'язкове державне й обов'язкове.

До 2001 року в Україні обов'язкове державне особисте стра­хування охоплювало:

• військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори;

• осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ;

• медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфіку­вання вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними службових обов'язків;

• працівників митних органів;

• працівників прокуратури;

• народних депутатів;

• службових осіб державної контрольно-ревізійної служби;

• службових осіб державних податкових інспекцій;

• службових осіб державних органів у справах захисту прав споживачів;

• посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівель­ного контролю;

• спортсменів вищих категорій;

• працівників державної лісової охорони;

• суддів;

• донорів крові і (або) ЇЇ компонентів.

Необхідність проведення обов'язкового державного особисто­го страхування працівників правоохоронних органів, військово­службовців та працівників інших відомств була зумовлена потре­бою їх соціального захисту, оскільки вони самі стоять на захисті інтересів держави і їх діяльність постійно пов'язана з високим ступенем ризику. Страхувальниками, а відповідно і платниками страхових платежів, виступали відповідні міністерства і відомства.

Досвід проведення такого страхування засвідчив недоскона­лість умов його проведення та низьку ефективність. Тому Зако­ном України «Про внесення змін до Закону України "Про страху­вання"» доручено Кабінету Міністрів України подати до Вер­ховної Ради України проект Закону України, яким передбачити заміну обов'язкового державного страхування на безпосереднє здійснення потерпілим компенсаційних виплат з Державного бюджету України головними розпорядниками бюджетних коштів за цільовими платежами за місцем роботи потерпілого. До при­йняття такого закону стосовно цих категорій працівників діють норми, встановлені законами України та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання державного захисту цих категорій працівників.

Новою редакцією Закону України «Про страхування» обов'яз­ковими видами особистого страхування в Україні визначено:

* страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;

* страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бю­джету України) та сільської пожежної охорони і членів доброві­льних пожежних дружин (команд);

* страхування спортсменів вищої категорії; » страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної ме­дицини;

* страхування від нещасних випадків на транспорті;

* страхування працівників (крім тих, які працюють в устано­вах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

* страхування життя і здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

* страхування медичних та Інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України, на випадок захво­рювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;