Соціально-економічний лад в період 1945 — середина 1950-х pp.

Після перемоги над фашизмом виникли умови для розв'язан­ня багатьох економічних, соціальних, міжнаціональних та інших проблем, які назріли в суспільстві. Наш народ вийшов із війни повним надій на позитивні зміни у своїй долі. Але на практиці усе вийшло складніше.

Економіка. Перед республікою повстали серйозні та складні завдання, перш за все — економічне відродження України. Воно розумілося як необхідність перевести економіку з воєнних рейок на мирні та в найстисліші строки відновити виробництво, досягти довоєнного рівня в усіх галузях господарства, а потім перевершити його. Відбудова господарства України розпочалася відразу ж після вигнання німецьких окупантів з української землі. Вона розумілася буквально — відновити все так, як було до війни. Для Західної України та інших нових земель у складі УРСР ставилося завдання форсовано здійснити там соціалістичні перетворення та увести їх в загальний потік економічного розвитку всієї республіки. Така еко­номічна політика породжувала великі труднощі й витрати для на­роду.

В міру того як розв'язувалися ці завдання, посилювались необгрунтовані наміри Сталіна переходити безпосередньо до побу­дови комунізму. Цю ідею уперше було висловлено на XVIII з'їзді ВКП(б) у 1939 p. і підтверджено рішенням XIX з'їзду КПРС у 1952 p. Цс була політика "стрибка" у комуністичне майбутнє. В роботі "Економічні проблеми соціалізму в СРСР" Сталін "обгрун­тував" цю політику. Але вона була відірвана від об'єктивних законів економічного розвитку і неминуче мала призвести до порушення нормального функціонування народного господарства. Життя по­казало утопічність та згубність цієї політики.

Зараз таку політику справедливо розцінюють як помилкову і навіть злочинну. Вона стала заключною частиною сталінської кон­цепції побудови соціалізму. Але ж за режиму культу Сталіна вона була державною політикою СРСР, усіх його суб'єктів, включаючи й Україну.

Зазначені завдання вирішувалися у складній обстановці. Одні умови сприяли їх виконанню, інші — перешкоджали. Відбудову України ускладнювали об'єктивні обставини. Перш за все — неба­чене в історії зруйнування за час війни її національних багатств, адже вся територія УРСР була окупованою. Було зруйновано 714 міст і містечок, 28 000 сіл, 16 000 промислових підприємств і 28 000 колгоспів. Господарству України було заподіяно збитків на суму понад 285 млрд. крб. (або 100 млрд. доларів). Жодна республіка СРСР, крім Білорусії, не зазнала таких руйнувань. Війна призвела до різкого скорочення кількості робочих рук, особливо кваліфіко­ваних кадрів. Загальна чисельність робітників і службовців у наро­дному господарстві УРСР за роки війни зменшилась втричі. Еконо­міка України ледве дихала. Великих втрат зазнала промисловість. Підприємства важкої індустрії були виведені з ладу. Українська промисловість у 1945 p. виробила лише 26% продукції від тої, що була вироблена у 1940 p., а сільське господарство одержало зерна на 40% менше, ніж до війни. Особливо тяжке становище склалося у західних областях, які відставали в розвитку від Східної України.

Не можна не згадати також стихійне лихо — посуху 1946 p. Вона призвела до голоду, який охопив 18 областей України. Офі­ційно від голоду померло приблизно 800 тис. чоловік. Останнім часом висловлюється думка, що у цьому голоді повинна не лише посуха, а й сталінський режим. Він допустив голод, хоча на вряту­вання людей слід було кинути все, що мала країна, піти на закупів­лю продовольства за кордоном. Але держава, навпаки, не знизила обов'язкові поставки та відібрала у села продовольче зерно.

Несприятливі явища міжнародного життя, зовнішньо-полі­тичні ускладнення також впливали на відбудову республіки, збіль­шували її труднощі. Перш за все йдеться про "холодну війну" між Радянським Союзом, з одного боку, і США, Англією та їх союзни­ками — з другого, яка сіяла підозру, ворожнечу між державами і народами, нагнітала загрозу розв'язування третьої світової війни.

І все ж всупереч цим труднощам і трагедіям героїчними зусил­лями народу відбувався процес економічного відродження України. Незважаючи на людські та матеріальні втрати, УРСР все ж мала матеріальну базу, необхідну для відбудови господарства.

Після війни збільшилась територія країни. Внаслідок перемо­ги радянського народу над фашистською Німеччиною були задово­лені справедливі територіальні претензії України. За договором між СРСР і Польщею від 6 серпня 1945 p. встановлений новий кордон між СРСР і Польщею, тобто також між Україною і Польщею, по так званій лінії Керзона. 29 червня 1945 p. офіційною угодою СРСР з Чехословаччиною було оформлено входження Закарпатської Ук­раїни до складу УРСР. 22 січня 1946 p. було створено Закарпатську область. До України також відійшла Північна Буковина, Таким чином, нарешті завершився тривалий процес возз'єднання україн­ських земель в єдиній. Українській державі. Наприкінці 1945 p. територія УРСР складала близько 580000 кв. км. Повільно, але все ж зростала чисельність її населення, Деякі скорочення воєнних витрат дозволили збільшити капіталовкладення в народне госпо­дарство.

Україна, надаючи допомогу іншим республікам СРСР, сама спиралася на їх допомогу. Відомо, що у відбудові лише одного українського підприємства — "Запоріжсталі" — брали участь 68 міст СРСР.

Вже наприкінці 1945 p. було відбудовано біля третини довоєн­ного промислового потенціалу України. Протягом 1946 p. промис­ловість була переведена на мирне виробництво.

Успішному розв'язанню внутрішніх проблем України сприяли зміни у співвідношенні політичних сил на світовій арені. Вони були прямим результатом перемоги радянського народу над гітлерівсь­ким фашизмом і японським мілітаризмом, підвищення авторитету, престижу УРСР, зростання її міжнародного впливу. Україна є одні­єю із засновниць Організації Об'єднаних Націй. У 1948—1949 pp. Україна була членом Ради Безпеки ООН; крім того, її повноважні представники входили до складу багатьох міжнародних організацій. Підпис УРСР був поставлений під 16 міжнародними угодами та конвенціями.

Господарство України, як і раніш, мало плановий характер. 27 серпня 1946 p. Верховна Рада УРСР прийняла Закон "Про п'ятиріч­ний план відбудови й розвитку народного господарства Української РСР на 1946—1950 pp.". Як і попередні довоєнні плани, цей план виходив з пріоритету розвитку промисловості, а серед галузей промисловості — з пріоритетного розвитку групи А, особливо воєнної галузі. Натиск робився на виробництво продукції по валу, тобто на зростання перш за все кількості продукції. Передбачався занадто високий процент підвищення продуктивності праці (за п'ятирічку — 36%). Тому мало уваги приділялося розвитку харчової та легкої промисловості. Легка промисловість у 1950 p. досягла лише 80% довоєнного рівня. Економіка мала потребу в багатьох коштах, а їх бракувало. Ринкові відносини, як і до того, були відсутні.

Управління господарством ще більше централізувалося. Таким чином, основи організації та діяльності народного господарства УРСР залишилися такими ж, як і раніш. Керівництво ним здійсню­валося грубими, командно-адміністративними засобами. Господар­ство, хоча воно і називалося народним, не забезпечувало життєвих потреб народу. Але керівництво держави виправдовувало цей стан сталінською ідеєю про те, що нібито за соціалізму потреби населен­ня занадто випереджають можливості виробництва.