Загальний догляд за хворими. Персонал та його обов'язки. Етичні та деонтологічні вимоги до персоналу

Догляд, доглядання, або ж гіпур-гія (від гр. hypurgia — допомагати, об­слуговувати) — процес, що складаєть­ся з комплексу заходів, які забезпечу­ють всебічне обслуговування хворого, створення належних гігієнічних умов, що сприяють неускладненому перебігу хвороби, прискоренню одужання, по­легшенню страждань та запобіганню ускладненням і своєчасному виявлен­ню їх, а також виконання лікарських призначень.

Догляд за хворими — невід'ємна складова лікування. Багато хворих, особливо хірургічного профілю, само­стійно не одужують, їх виходжують. Догляд ділиться на загальний та спе­ціальний.

Загальний догляд — це сума тих за­ходів, яких потребують будь-які хворі незалежно від характеру їх захворюван­ня (патології), віку, статі тощо. Серед загальних заходів виокремлюють:

а) гігієнічне утримання приміщення, ліжка та меблів, самого хворого, його одягу, посуду, предметів туалету тощо;

б) чітке виконання всіх призначень лі­каря (дотримання техніки процедур та схеми введення ліків); в) спостере­ження за перебігом хвороби, станом хворого та інформування лікаря про зміни в його стані; г) годування хворо­го. Дії медичного персоналу, пов'язані зі специфікою власне захворювання чи травми та їх лікуванням, складають спеціальний догляд.

Догляд за хворими здійснюється молодшими сестрами (санітарками), що не мають спеціальної медичної освіти, та медичними сестрами зі спеціальною медичною, у тому числі вищою, осві­тою. Молодші медичні сестри здійснюють догляд чи ті його елементи, які не потребують спеціальних медичних знань і стосуються забезпечення гігієни місця перебування хворого, його особистої гігієни, харчування тощо.

Ці завдання полягають у забезпеченні належної гігієни та санітарії палат, ліжок, білизни, гігієнічного стану влас­не хворого (умивання, миття, переодя­гання, перекладання та транспортуван­ня тощо), годуванні хворого, приби­ранні туалетів та допомозі хворим у здійсненні фізіологічних актів, приби­ранні та дезінфекції туалетів та посуду для випорожнень тощо.

Незважаючи на те що перелічені обов'язки здійснюються особами без медичної освіти, вони потребують від них відповідних знань, навичок та сум­лінного ставлення. Навчання молод­ших сестер виконанню своїх обов'язків проводять сестри з медичною освітою. Останні поряд із контролем та керівниц­твом роботою молодших медичних сес­тер мають широке коло обов'язків з до­гляду, спостереження за хворими та їх лікування, тобто виконують призначен­ня лікарів. Вони роздають та вводять ліки, у тому числі за допомогою ін'єкції, виконують багато лікувальних процедур — накладають компреси, гірчичники, ставлять банки, промива­ють шлунок, ставлять клізми тощо, провадять неухильне спостереження за хворим й інформують лікарів про всі зміни в його організмі.

Безпосередньо роботою медичних сестер зі спеціальною освітою керує старша сестра відділення.

Всі ті, хто доглядає за хворими, повинні добре знати свої обов'язки та їх сенс і роль у загальному процесі ліку­вання, місце та час проведення ліку­вальних процедур, піклуватись про на­лежний гігієнічний та функціональний стан свого місця роботи.

Догляд за хворим вимагає як умін­ня виконати різні гігієнічні та ліку­вальні заходи, так і високоморального, чесного та милосердного ставлення до хворого. Він повинен бути і високо-професійним, і деонтологічно витри­маним. Милосердне, гуманне ставлен­ня до хворого є не менш важливим, ніж професійна майстерність. Ця істина об­грунтована як практичною медициною впродовж віків, так і фізіологічними дослідженнями, особливо Ї.П. Пав-лова та його учнів і послідовників, ролі другої сигнальної системи мозку, що грунтується на слові — сигналі сиг­налів. Психічний стан хворого завжди пригнічений у зв'язку з впливом на цен­тральну нервову систему анатомічних та функціональних розладів у організмі та вимушеним через хворобу переходом (часто раптовим та тривалим, як це бу­ває при травмах та гострих хірургічних захворюваннях) в незвичне становище (виключення із звичної атмосфери та трудової діяльності, побутові незруч­ності та обмеження, а часто навіть не­здатність до самообслуговування та здійснення фізіологічних актів).

Багатьох хворих пригнічує почуття сором'язливості у разі потреби здійс­нити фізіологічні акти в присутності персоналу або хворих сусідів чи за їх допомогою. Тому ретельне виконання персоналом — медичними сестрами та санітарками — своїх обов'язків та доброзичливе ставлення до хворого сприяють усуненню багатьох негативних впливів, спричинених хворобою.

Весь комплекс заходів лікування та догляду повинен грунтуватись на прин­ципах охоронно-стимулювального ре­жиму, законах фізіології і насамперед на таких фундаментальних положеннях ії, як травмівний вплив незвичайних подразників різного характеру на організм, і , навпаки, стимулювальна дія подразнень, що не виходить за межі фізіологічного діапазону, на функції органів, зокрема на регенеративно-ре-паративні процеси. Підтримання ліку­вальними засобами на оптимальному рівні фізіологічних параметрів життє­діяльності організму хворого, зокрема його головних систем — нервової, сер­цево-судинної та дихальної, забезпечує сприятливі умови для одужання.

Створення у хворого доброго, оп­тимістичного настрою, віра в сприят­ливий перебіг хвороби, яка великою мірою утверджується за допомогою доброго догляду і чуйного ставлення до хворого, є важливим і почесним обов'язком медичних працівників ліка­рень та поліклінік.

Загальний догляд містить такі під­розділи:

1) гігієна навколишнього середо­вища;

2) гігієна персоналу, профілактика внутрішньогоспітальної інфекції;

3) особиста гігієна хворого;

4) дезінфекція виділень хворого;

5) гігієна білизни;

6) гігієна передач і відвідувачів;

7) гігієна транспорту;

8) гігієна харчування.

Гігієна навколишнього середовища є передумовою лікувальних заходів, їх ефективності. Приміщення палати, в якій перебуває хворий, і її площа, опа­лення, освітлення, стан повітря (про­вітрювання) повинні відповідати гігієнічним нормам за всіма парамет­рами. Вона має бути світлою, добре провітрюваною; узимку добре, але не надмірно, опалюватись. Вікна палати повинні мати штори для захисту хворих від прямого сонячного опромінення. Підлога у палаті має бути з лінолеумо­вим покриттям, що забезпечує мож­ливість її вологого прибирання та без­шумного пересування персоналу, особ­ливо вночі.

Гігієна персоналу. Персонал, що доглядає хворих, насамперед повинен бути гігієнічно освіченим, здоровим та охайним. Кожен із учасників догляду за хворими має добре знати гігієнічні правила в межах своїх функціональних обов'язків. Без цієї вимоги він може стати посередником у передачі інфекції хворому як ззовні, зокрема від самого себе, так і від інших хворих, тобто внутрішньогоспітальної.

У персоналу систематично перевіря­ють стан здоров'я. Хворих та бацило­носіїв не допускають до роботи, доки вони не одужають. Медичні сестри та санітарки, перед тим як стати до робо­ти, переодягаються в лікарняну форму в окремих, відведених для цього при­міщеннях (кімнатах). Персоналу не доз­воляється виконувати свої функції у взутті та одязі, яким він користується поза лікарнею. Одяг медсестри чи са­нітарки повинен бути охайним: халат та косинки чисті, випрасувані, волосся — сховане під косинку чи шапку, взуття -м'яке та чисте. Прикраси на руках (паль­цях) та манікюр не дозволяються. Нігті мають бути коротко зрізаними. При­ємний вигляд персоналу справляє на хворих добрий вплив, створює у них оптимістичний настрій. Гігієна персо­налу має виняткове значення для за­побігання внутрішньогоспітальній інфекції. Дотримання медичними сес­трами правил санітарії та асептики під час виконання своїх обов'язків (вико­ристання рукавичок під час проведен­ня всіх процедур, що можуть сприяти перенесенню інфекції від одного хво­рого до інших, миття рук після кожної лікувальної процедури, недопущення використання нестерильних інстру­ментів та приладів під час виконання інвазивних та внутрішньоорганних про­цедур — ін'єкції, промивання шлунка, постановка клізми, перев'язка тощо) та максимальне використання інстру­ментів, одягу, приладів одноразового користування та інше — найважливіші заходи запобігання поширенню внут­рішньогоспітальної інфекції.