Вступ 3
Шляхи реформування та стабілізації розвитку соціальних систем 3
Система соціально-трудових відносин та шляхи її реформування 3
Система захисту трудових прав громадян і шляхи її вдосконалення 5
Система соціального партнерства й шляхи підвищення його ролі в системі соціально-трудових відносин 6
Система оплати праці й шляхи її реформування 7
Ринок праці як соціальна система й основні напрями його реформування та стабілізації 9
Система соціальної безпеки людини й суспільства 12
Система соціального захисту та шляхи її реформування 14
Система пенсійного забезпечення й шляхи її реформування 18
Система соціальної допомоги і особливості її реформування 20
Список використаної літератури 24
Вступ
У глобальному контексті сьогоднішній стан українського суспільства можна уявити як болісну форму переходу до нових структур суспільного розвитку - ентропії у вигляді конфронтації сил між прихильниками капіталізму й соціалізму.
Вибір того чи іншого напряму подальшого розвитку суспільства залежить від життєвих інтересів населення, що виражається в структурі їх цінностей, або в співвідношенні політичних сил та їх активності. Але така думка є поспішною, позаяк суспільство, що наближається до чергової точки біфуркації, може обрати напрямок розвитку чисто випадково, а науковий прогноз поведінки системи є непередбаченим.
Це обумовлено тим, що в кожній суспільній системі існують, крім зазначених, різноманітні компоненти, які дозволяють, з одного боку, зберегти цілісність системи, а з іншого - дати йому можливість саморуху й саморозвитку.
Шляхи реформування та стабілізації розвитку соціальних систем
Процес соціодинаміки соціальних систем передбачає безперервний процес їх розвитку. Українське суспільство як складна соціальна система перебуває в стадії глибокого реформування всіх її складових - економічної, соціальної, політичної, духовної. Особливості реформування системи соціально-класових, етнонаціональних, сімейно-шлюбних відносин у сучасних умовах уже були об'єктом дослідження в науковій, навчальній літературі. У даному розділі розглядається характеристика змісту й основних шляхів реформування таких важливих складових соціальних систем, як система соціально-трудових відносин та система соціального буття.
Система соціально-трудових відносин та шляхи її реформування
Система соціально-трудових відносин являє собою процес взаємодії та взаємозалежності їх відносин, суб'єктів, що реалізуються в трудовій діяльності. У системі соціально-трудових відносин прийнято виділяти основні елементи: суб'єкти та рівні соціально-трудових відносин; предмети соціально-трудових відносин та їх структуру; типи соціально-трудових відносин; фактори розвитку соціально-трудових відносин.
Суб'єктами соціально-трудових відносин є окремо найманий робітник, підприємець (роботодавець), держава. Суб'єктами соціально-трудових відносин може виступати також організація (підприємство), певні територіальні утворення тощо.
Крім суб'єкта соціально-трудових відносин виділяють також їх рівень, що визначається властивостями соціально-економічного простору, в якому взаємодіють, функціонують суб'єкти соціально-трудових відносин. Існують такі рівні соціально-трудових відносин, як індивідуальний (робітник - робітник, робітник - роботодавець, роботодавець - роботодавець) та груповий рівень (взаємозв'язок між об'єднаннями робітників і об'єднаннями роботодавців), а також рівень робочого місця, підприємства, галузі. Природно, що для кожного рівня соціально-трудових відносин характерні свої суб'єкти та форми взаємовідносин між ними.
Предметом соціально-трудових відносин виступають ті чи інші сторони трудового життя людини, зміст яких залежить від життєвого циклу (життєвий цикл людини включає кілька стадій) людини і специфіки мети та завдань, що вирішуються людиною на кожному із зазначених циклів. Багатогранність соціально-економічних процесів та явищ, які є предметами соціально-трудових відносин, структурно включає в себе: соціально-трудові відносини зайнятості; соціально-трудові відносини, пов'язані з організацією та ефективністю праці; соціально-трудові відносини, що виникають у зв'язку з винагородою за працю. Предметом соціально-трудових відносин є трудова активність, трудова мотивація, трудовий конфлікт, оцінка ефективності праці, організація й нормування праці, кадрова політика та її окремі складові.
Соціально-трудові відносини в залежності від способу їх регулювання, форм, методів вирішення та розв'язання суперечностей, пов'язаних з їх функціонуванням, класифікують за типами. У цьому зв'язку основою соціально-трудових відносин можуть служити: принципи солідарності й субсидіарності (самовідповідальності, самореалізації), відносини, побудовані за принципом «панування - підкорення» - патерналізм, рівноправне партнерство, конфлікт, конфліктне суперництво, дискримінація. У відповідності з цими принципами виділяють два полярних типи трудових відносин: патерналізм і соціальне партнерство. Зазначені типи соціально-трудових відносин у практичній життєдіяльності не існують у чистому виді.
Система соціально-трудових відносин ґрунтується на певній якості трудового життя, яка на думку багатьох учених є важливим критерієм розвинутості соціально-трудових відносин. Під якістю трудового життя розуміється систематизована сукупність властивостей, що характеризують умови праці в найширшому розумінні цього слова, які дозволяють враховувати ступінь реалізації інтересів і здібностей працівника.
Функціонування системи соціально-трудових відносин неможливе без реформування управління нею, постійного вдосконалення регулятивних процесів всередині зазначеної системи.
Реформування системи управління, регулювання соціально-трудових відносин неможливе без остаточного подолання державного патерналізму в таких відносинах, перетворення людини, трудівника із об'єкта соціально-трудових відносин в їх основний суб'єкт. Важливою умовою реформування управління, регулювання системою соціально-трудових відносин має стати відхід від монополії держави в адміністративному регулюванні соціально-трудовими відносинами, органічне поєднання централізованих та децентралізованих засад у цьому процесі.
Система захисту трудових прав громадян і шляхи її вдосконалення
Важливою умовою реформування системи соціально-трудових відносин є захист трудових прав громадян. Відомо, що в зв'язку зі змінами соціально-економічних умов, невідповідністю чинних норм трудового законодавства новим соціальним відносинам, з послабленням державного нагляду й контролю за дотриманням законодавства про працю в останні роки захист трудових прав громадян значно погіршився. Усе це вимагає оновлення трудового законодавства та прийняття нового кодексу законів.
З метою вдосконалення системи захисту трудових прав і свобод людини у сфері праці необхідно: прийняти Закон про державний нагляд і контроль за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів про працю; забезпечити відповідність національного законодавства нормам міжнародного права; ратифікувати найбільш важливі й актуальні конвенції МОП (з регулювання питань праці, охорони праці, соціальної політики, заробітної плати, інспекції праці); завершити формування підрозділів державної інспекції праці в районах і містах, надавши їм відповідні повноваження в регулюванні питань захисту трудових прав громадян тощо.
Завантажити реферат