Українські реферати, курсові, дипломні роботи
UkraineReferat.org
українські реферати
курсові і дипломні роботи

Адаптація, дезадаптація і реадаптація людини

Реферати / Соціологія / Адаптація, дезадаптація і реадаптація людини

На основі уявлень К. Юнга, О. Шострома, К. Леонгарда, П. Ганушкіна виділяються криміногенні типи особистості, які здійснюють негативний вплив на особистість новоприбулих засуджених, накладають серйозні обмеження на їх психологічну адаптацію в установі виконання покарань.

В зарубіжній пенітенціарній психології прийнятий підхід до типології засуджених, що ґрунтується на чотирьох вимірах: делінквентність, порушення соціалізації; психопатизація, агресивність; пригніченість, тривожність, невротизація; психологічна незрілість, неадекватність сприйняття навколишнього.

Як свідчить статистика, лише четверта частина ув'язнених адаптується. Всі інші протягом усього терміну ув'язнення перебувають в стані хронічного стресу. Тому актуальним є завдання вжиття засобів, які б активізували процеси психологічної адаптації засуджених до умов позбавлення волі і дозволяли долати негативні явища особистісних змін.

Існує ряд корекційних вправ, що є найбільш ефективними при роботі із засудженими з метою подолання стану дезадаптації в умовах позбавлення волі та оптимізації їх особистісної сфери. Дана психологічна корекція негативних особистісних утворень засуджених ґрунтується на інтегративному підході, комплексному застосуванні гуманістично зорієнтованих методик і включає корекцію рівня агресії, мотиваційної сфери, навичок спілкування, сприяє виробленню адекватної самооцінки, підвищенню психологічної стійкості засудженого до впливу негативних індивідуально-особистісних і середовищних факторів [16].

До критеріїв ефективності психокорекційної роботи відносятся:

- бажання засудженого усвідомити свої проблеми і ресурси;

- формування позитивного самоставлення;

- відкритість до взаємодії з оточуючим середовищем;

- готовність до змін;

- здатність самостійно приймати життєво важливі рішення;

- прийняття на себе відповідальності;

- орієнтація на вільний вибір і на майбутнє тощо.

Дана психокорекційна робота передбачає проведення шістьох занять і полягає в корекції рівня агресії, мотиваційної сфери, навичок спілкування, самооцінки, психологічної стійкості засудженого до впливу негативних індивідуально-особистісних і середовищних факторів.

В результаті застосування даного підходу боротьби з присохологічної дезадаптацією засуджених осіб з практики було встановлено, що найбільших змін зазнає мотиваційно-ціннісна сфера, прояви різних форм агресії, почуття вини та певні особистісні утворення.

РОЗДІЛ ІІІ. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК АДАПТАЦІЇ І СОЦІАЛІЗАЦІЇ, ДЕЗАДАПТАЦІЇ І ДИСОЦІАЛІЗАЦІЇ, ЇХ ВРАХУВАННЯ В РОБОТІ З РІЗНИМИ КАТЕГОРІЯМИ ЛЮДЕЙ

3.1 Взаємозвязок адаптації і соціалізації

Соціалізація особистості – безперервний процес її становлення і розвитку. І в цій безперервності значну роль відіграє соціальна адаптація – необхідний механізм соціалізації, яка, в свою чергу, є передумовою соціально реадаптивного процесу. Соціальна реадаптація постає як специфічна форма соціалізації. Підготовчий етап соціально адаптивної поведінки припускає відповідний рівень соціалізації особистості, на основі чого й стають можливими відносно стійка поведінка і діяльність особистості в різних соціокультурних ситуаціях [8].

Завдяки активності людини його життєвий шлях, відображення його соціально-психологічної реальності, перетворюється на складну двосторонню систему взаємодії особи і соціального життя. Складний процес взаємовпливу один на одного і є джерелом розвитку і становлення індивіда.

Вивчення процесів соціалізації у наш час зводиться до широкого і вузького розуміння цього поняття.

Соціалізація в широкому розумінні - це визначення походження і формування родової природи людини. Йдеться про історичний процес розвитку людства, філогенез.

Соціалізація у вузькому сенсі - це процес залучення людини до соціального життя шляхом активного засвоєння його норм, цінностей і ідеалів. Виходячи з тлумачення соціалізації як результату засвоєння людиною умов соціального життя і активного відтворення їм соціального досвіду, її можна розглядати як типовий і одиничний процеси.

Перший визначається соціальними умовами, залежить від класових, етнічних, культурних і інших відмінностей і пов'язаний з формуванням типових для певного співтовариства стереотипів поведінки.

Соціалізація як одиничний процес пов'язана з індивідуалізацією особи, виробленням нею власній лінії поведінки, набуттям особистого життєвого досвіду і як результат - становленням індивідуальності.

Хоч би яка галузь наукового знання досліджувала феномен соціалізації, в нім постійно розкривають нові якості, що лише підкреслює багатогранність цього поняття, а не означає кожного разу нове його тлумачення. Адже будь-яка наука, яка вивчає цей процес, розкриває тільки ті його сторони, які відносяться до предмета її вивчення.

Сказане дозволяє виділити філософський, соціологічний, психологічний, соціально-психологічний, психолого-педагогичний аспекти соціалізації.

З точки зору соціально-психологічного підходу соціалізація полягає у формуванні соціального досвіду індивіда, яке здійснюється в процесі його взаємодії зі своїм найближчим середовищем і оточенням.

Слід зазначити, що найповнішу і об'єктивну характеристику соціалізації можна отримати лише в результаті міждисциплінарного дослідження цього процесу, проведення якого вимагає дотримання основних методологічних принципів: соціальній детермінації (соціально-економічний розвиток суспільства детермінує умови існування найближчого оточення і впливає на процес соціалізації); само детермінації (індивід в процесі соціалізації розглядається як активний початок в перетворенні матеріальних і духовних цінностей); дієвого опосередкування (основним способом засвоєння індивідом соціального досвіду є його активна взаємодія зі своїм найближчим оточенням, яке здійснюється в процесі спілкування і діяльності); двостороннього процесу соціалізації - входження індивіда в систему міжособових стосунків і одночасне відтворення цих стосунків, яке реалізується в структурі сімейних, шкільних, товариських і інших зв'язків).

Міждисциплінарний підхід до вивчення процесу соціалізації передбачає виділення і розділення в нім двох взаємозв'язаних напрямів: змістовною і функціональною, де перший представлений власними досягами і утвореннями, а другою характеризує те, як і під дією яких соціально-психологічних механізмів відбувається їх формування.

Т. Парсонс в ролі основного механізму соціалізації визначає адаптацію. Більшість дослідників стверджують, що адаптацію можна розглядати як одну з частин соціалізації і як її механізм.

Тому розрізняється два види адаптації - психофізіологічна і соціально-психологічна, що знаходяться у взаємозв'язку. При цьому соціально-психологічна адаптація передбачає оволодінням особою ролі під час входження в нову соціальну ситуацію, це - конкретний процес соціалізації.

Адаптація є чимось „меншим”, якщо можна так сказати, від соціалізації. Це зрозуміло хоча б з того, що адаптація є лише одним з елементів соціалізації, але разом з іншим, не менш важливим, бо в житті людини її активність, її творче вибіркове відношення до середовища, активне відтворення соціального досвіду, перетворення наявних соціальних умов і форм займає важливе місце в повній соціалізації особи.

Завантажити реферат Завантажити реферат
Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 

Подібні реферати:


Останні надходження


© 2008-2024 україномовні реферати та навчальні матеріали