Геологічні проблеми золота на Україні.
Надра України ще зовсім недавно вважалися малоперспективними для знаходження промислових концентрацій руд золота. Незважаючи на видатні археологічні знахідки золотих та срібних виробів різних культур, багаторазові історичні свідчення а також гідро- та топонімічні назви, що вказують на місцевий характер золота та срібла, перевага зосталась на їх "імпортному" походженню. Найбільш повна інформація, узагальнена в нещодавно в "Карта Золотоносності України" (8(, вказує на недостовірність цієї версії: древні народи просто не могли не помітити хоча б деякі з чисельних проявів метала, якому вони поклонялись.
Інша справа, що коли давно відомі золото-срібно- поліметалічні руди Карпатського і Донецького регіонів не привертали увагу потужної золото видобувної промисловості СРСР. Що до перспектив золотоносності Українського щита (УЩ), то до них довгий час ставилися без особливого оптимізму, не дивлячись на ініціативи в організації пошуків золота в зеленокамінних структурах Середнього Придніпров'я. Більш того ще 10 років тому відсутність промислових родовищ золота мотивувалась іншою рудною спеціалізацією УЩ " на відміну від багатих золотом Канадського, Бразильського, Австралійського щитів і Африканської платформи"(10 с.132(. І тільки в 1990 році було ухвалено "Програма пошуків родовищ золота в ранньодокембрійських зеленокамінних поясах СРСР на 1990-1995 рр", в якій в категорію найбільш перспективних висувались Середньопридніпровська граніт-зеленокамінна область.
До цього часу в Карпатському регіоні Закарпатською експедицією були підготоване до обробки золото-срібне-поліметалічне Мужиєвське родовище в Внутрішньокарпатському вулканічному поясі та золоторудне родовище Сауляк в Рахівському блоці. Мінералогічне дослідження золоторудних об'єктів Карпат виконували вчені та спеціалісти Львівського університету. Ентузіасти вивчення золота в Донецькому регіоні довели, що на дослідженні його перспектив не варто ставити крапку.
Приблизно саме те було й сріблом і золотом в сієнітах, гранітах рідкісноземельних метасоматитах Пержанського вузла, інформацію про які вдалося оприлюднити за поданням рудознавця СРСР В.І. Смирнова.
Стрімке накопичення фактів в 1980-ті роки витекло на початку 1990-их інформаційним "золотим вибухом". В лютому 1991 року у Києві пройшло перша міжвідомча координаційна нарада по проблемам золота України; в травні 1992 року в місті Одеса друга та в травні 1993 року в місті Львові -третя нарада.
Геологи України тільки но ступили на "золотоносну стежку", як наступне "заморожування" пошуків і регіональних досліджень фактично зупинило на невизначений термін знаходження нових об'єктів, можливо ще біль приоритетних, по відношенню до з відомими на даний час об'єктами.
Надкларкові концентрацій золота в розривах земної кори- потенційно золотоносні формації.
Загальні позитивні передумови золотоносності надр України розглянуті раніше як теоретичні, так і ті що базуються на реальних фактах (15(. Найбільш вірогідним першим джерелом золота були ультраосновні породи, ідентифіковані з мантійною речовиною, серпентинізація яких була зумовила поштовх до мобілізації кларкового вмісту золота. Треба відмітити, що данні про вміст золота в українських ультрабазитах були опубліковані більш ніж 20 років тому (24(. З цого очевидний висновок про перерозподіл золота при серпентинізації та внаслідок цього -передбачення знаходження у власній мінеральній формі.
Найдавніша золоторудна мінералізація в Україні пов'язана з архейськими зеленокамінними комплексами. Відповідно архей можна вважати точкою відліку для надкларкових концентрацій золота в подальшому розвитку земної кори. Отож, в ранньому докембрії перший стратиграфічний потенційно золотоносний рівень- архейський. Він пов(язаний з слоїстою залізисто-кремнієвою формацією, відомою в усьому світі як BIF (banded iron-formation), що є невідємним компонентом зеленокамінного комплексу.
Другий стратиграфічний рівень концентрації золота (та урана) відповідає нижньопротерозойській скелеватській свиті криворізької серії. Подібні метатерегенні відклади мають місце в Білозірській структурі. Згідно з [4], вік уранової мінералізації в золотоносних відкладах скелеватської свити становить 2,6- 2,45 млрд років, що можливо відповідає віку продуктів денудації архей-протерозойських рудних формацій. Важливо тут відмітити, що сталість пари типів найдавніших родовищ в основному золоторудних провінціях Землі в архейських зеленокамінних комплексах і архей протерозойських конгломератах: Південної та Західної Африканській, Західної Австралійській, Індостанській, Бразильській, Північно- Американській (Канада, США) і Балтійскій (Фенноскандія).
Третій стратиграфічний рівень надкларкової концентрації золота- протерозойська BIF криворізької серії; можливо є і четвертий -вуглецеві сланці її верхньої свити. Аналогами чорносланцевої формації також можна вважати деякі колчеданно- графітові утворення УЩ (13(.
В стратиграфічній послідовності потенційно золотоносні чорносланцеві формації показані на чотирьох рівнях: венд- діловицька свита Рахівського масива і калюсські слої Придністров(я; нижній- середній карбон- Донбас; тріас- юра ("чорна тавріка") - Гірський Крим; олігоцен- менілітова свита Карпат. Вузький діапазон літологічного складу (вуглецеві аргіліти ) формацій і зв(язок золота з біофільними і халькофільними елементами дозволяє вважати, що концентраторами метала було органічна речовина і сульфіди, в основному заліза. Вміст золота в кислотних витяжках з аргілітів і активна міграція його в зонах пластового і поверхневого окислення свідчать про легкорухливих формах метала в літогенній золотоносній системі. Фоновий склад золота в вуглецевих аргілітах складає 0,015- 0,2, збільшуючись в сіалллітовій корі вивітрювання до 0,1- 0,3 і конкреціонному піриті до 0,15- 0,4 г\т. Вивчення чорносланцевої формації по особливостям накопичення золота розділяють на дві ргупи:1) формації, в яких накопичення і концентрування золота мало літогенний характер, тобто без заноса речовини з іншого середовища, але здійснювалось завдяки наложеним інфільтраційним і метаморфічним процесам (ведські та олігоцентрові); 2)формації, в яких накопичення золота носить ксеногенно- літогенний характер, що передбачає занос метала в зв(язку з проявами гідротермальної діяльності (камінновугільна та тірасово-юрська).
Золотоносність північного заходу УЩ.
Територія, що розглядається, загалом відповідає Волинському блоку. В її межах розповсюджені, згідно формаційної карти докембрію, групи геологічних формацій різного генезису й віку, які об(єднуються в такі структурно-формаційні комплекси: чарноліт-гранулітовий, амфіболіт- плагіогранітоїдний (архей), гранітоїдно- метатеригенний, плутонічний і вулканогенно- осадовий (протерозой), можливо, останній включає й палеозойські відклади. Комплекси відрізняються не тільки геологічними формаціями, але й металогенічною спеціалізацією. Вони нерівноцінні з точки зору потенційної золотоносності. Частина проявів пов(язана, як і на всьому щиті, з певними комплексами і формаціями, а інші контролюються "транскомплексними" зонами, що характеризуються специфічними осадконакопиченнями, вулканізмом, метасоматозом і металогенією, зокрема, виділяється Білокоровицько-Новоград- Волинська зона, в межах якої встановлені нові прояви золота.
Завантажити реферат