Українські реферати, курсові, дипломні роботи
UkraineReferat.org
українські реферати
курсові і дипломні роботи

Стиль управління та його визначення за решіткою ГРІД

Реферати / Менеджмент / Стиль управління та його визначення за решіткою ГРІД

Стиль управління та його визначення за решіткою ГРІД

Девід МакГрегор наприкінці 50-тих років розробив теорії "X" та "У", що характеризують стилі управління. Спираючись на класифікацію А. Маслоу та на ту обста­вину, що керівники в організаціях не використовують повністю творчу енергію підлеглих, яка прагне виходу, МакГрегор виявив дві концепції людської поведінки (табл. 2).

Таблиця 2. Теорії "X" та "У" Мак-Грегора

Поняття

Теорія "X"

Теорія "У"

1. Стиль керівництва

Авторитарний

Демократичний

2. Уявлення про людину

Люди за своею приро­дою не бажають працюва­ти і при першій-ліпшій можливості прагнуть уни­кати праці. У виконавців відсутнє або нерозвинуте често­любство і вони прагнуть уникати відповідальності, бажають, аби ними керу­вали. Більш за все люди праг­нуть відчуття захище­ності. Аби змусити персонал працювати, необхідно ви­користовувати примус, контроль та загрозу пока­рання.

Праця - природній про­цес. При сприятливих умо­вах людина прагне до все більшої відповідальності. Якщо людина поділяє організаційні цілі, то вона активно використовує са­моуправління та самокон­троль. У людей розвинуті пот­реби вищих рівнів. Здатність до творчого вирішення проблем у лю­дей зустрічається досить часто, тому потенційні можливості та інтелект опосередкованого вико­навця, як правило, викори­стовується неповністю.

2. Практика ке­рівництва:

а) планування

б) організація діяльності

в) мотивація

г)контроль

д) спілкування

е) ухвалення рішень

Централізований роз­поділ завдань, одноособове визначення цілей, стра­тегії та тактики.

Чітке структурування завдань, повноваження не делегуються.

Апеляція до потреб (мотивів поведінки) нижчих рівнів.

Тотальний, всеохоплюючий.

Жорстка регламен­тація поведінки.

Заперечення права вільного ухвалення рішень підлеглими.

Заохочення визначення цілей підлеглими відпо­відно до цілей організації.

Високий ступінь де­централізації повноважень.

Орієнтація на потреби вищих рівнів.

Самоконтроль підлег­лих в процесі роботи та контроль керівника по її завершенні.

Керівник діє як зв'язкова ланка в інформаційному обміні.

Активна участь підлеглих в процесі роз­робки та прийняття рішень.

3. Використання влади та впливу

Психологічний тиск, загроза покарання, влада, що заснована на примусі.

Переконання та участь, влада через по­зитивне підкріплення.

Теорія "X" виражає традиційний підхід до функції управління, що полягає у використанні людської праці за призначенням на вимогу організації. Перш за все управління передбачає керування, згідно з за­конами економіки, різними змінними факторами підприємства: фінансами, устаткуванням, сировиною, персоналом та ін. Крім того, воно включає керування зусиллями працівників, їх мотивацією до праці, контроль і коригування їх ставлення до праці та виконання по­садових обов'язків у відповідності до потреб організації.

Теорія "X" заснована на переконанні, що без активного втру­чання керівників працівники залишаються пасивними, отже їх не­обхідно переконувати, заохочувати чи карати і пильнувати за їх діяльністю.

Це песимістичне переконання щодо ставлення працівників до роботи грунтується на таких постулатах: людина не хоче працювати, вона байдужа та ледаща за природою і прагне при першій-ліпшій мож­ливості уникати відповідальності.

Такі ідеї спричинили бурхливий розвиток організацій бюрокра­тичного, традиційно авторитарного (патернолістського) типу, що приділяють багато уваги примусові і контролю.

Теорія "Y" - це відповідь, критична реакція на теорію "X", яка, на думку МакГрегора, у сучасних умовах господарювання неспро­можна забезпечити ефективні результати. Теорія "Y" дещо ідеалізує субординацію, представляючи її як партнерство керівника та під­леглих. Така оптимістична точка зору заснована на припущеннях, що:

• робота сама по собі не є чимось особливим. В нормальних умовах люди не тільки прагнуть уникнути зайвої відповідальності, а навпаки - розглядають її як засіб самореалізації;

• колектив, який підпорядкований загальній меті, прагне через високу самосвідомість, самоорганізацію та внутрішній контроль раціоналізувати власну діяльність;

• винагороди і трудові зусилля взаємозалежні, і зростають разом:

• винахідництво і творчість тільки прагнуть бути поміченими, при­ховані резерви завжди поруч.

2. Кожен керівник відрізняється своєю індивіду­альністю, тобто наявними у нього діловими, моральними, соціальними та психологічними якостями. Однак всю різноманітність індивідуальних особливостей керівника можна звести до певних типів, користуючись такою класифікаційною ознакою, як відносини керівника з підлеглими. З цих позицій розрізняють три види керівників: автократичний, демократичний та ліберальний.

Автократичний тип керівника відрізняється схильністю до одноособового керівництва в гіпертрофованих формах, надмірною централізацією влади, особистим вирішенням абсолютної більшості питань, свідомим обмеженням контактів з підлеглими.

Керівник автократичного типу догматичний, прагне підпо­рядкувати весь колектив своїй волі, не виносить заперечень і не прислуховується до думки інших, часто втручається в роботу підлеглих і жорстко контролює їх дії, вимагає пунктуального виконання своїх вказівок. Наради проводить лише для дотримання формальності, оскільки рішення у нього підготовлені заздалегідь.

Критики і своїх помилок не визнає, однак сам любить покри­тикувати. Дотримується думки, що адміністративні стягнення - найкращий засіб впливу на підлеглих з метою досягнення високих показників праці. Працює багато, примушує працювати й інших, у тому числі в позаурочний час. Може йти на розрахований ризик.

Нікому не дозволяє "сісти собі на шию", однак вимагає від підлеглих все, що вважає за потрібне, незважаючи на те, що його вимоги нерідко виходять за межі власне службових відносин і призводять до порушення трудового законодавства.

Демократичний тип керівника, на відміну від автократа, прагне надання підлеглим самостійності відповідно до їх кваліфікації і функцій, які вони виконують, залучає їх до таких видів діяльності, як визначення цілей, оцінка роботи, підготовка та прийняття рішень, створює необхідні для виконання роботи передумови і справедливо оцінює зусилля, з повагою ставиться до людей і турбується про них.

Завантажити реферат Завантажити реферат
Перейти на сторінку номер: 1  2  3 

Подібні реферати:


Останні надходження


© 2008-2024 україномовні реферати та навчальні матеріали