Друга надпойменна тераса в долині р.Ірпінь морфологічно виражена слабо . При відносній висоті 15-20 м вона досягає ширини 2,5-3 м. На багатьох ділянках тераса з поверхні складена пісковими відкладами , що підпадають еоловій переробці . З еоловою переробкою пов’язана хвилястість тераси з розвинутими в її межах дюнними всхолмленнями , що чергуються з котловинами видування . Потужність пісково-суглиністого алювію цієї тераси 25 м. В місцях залягання лессовидних суглинків отримують розвиток ерозійні процеси , та пов’язані з ними яружні форми .
Цікавим геоморфологічним підрайоном в межах Макаровської моренно-зандрової рівнини є Вишгородська ділянка , що приєднується до правого корінного схилу долини р.Дніпро . Тут з поверхні рівнина складена товщею лессів та лессовидних суглинків , на відміну від просторів що її оточують , що характеризуються більшею розчленованістю та ерозійними формами .
Тут вище місцевого базісу ерозії залягають товщі бурих та пестрих глин , а також мергелей київської світи , палеогену , що є однією з причин розвитку зсувних процесів . В корінному схилі долини р.Дніпро на північ від Вишгороду зсуви розташовані в два яруса . Розміри зсувних тіл коливаються в межах 40-50 м. В ярах , що розчленяють схил долини Дніпра виникають опвзні-потоки , в нижній частині корінного схилу прослідковуються оповзні-обвали .
На відкритих схилових поверхнях , пестрі та бурі глини вивітрюються виникають оповзні-опливини . В їх розвитку помітну роль грають абразійні процеси на берегах Київського водосховища . У ст.Петровци абразійні процеси сприяють оживленню сучасної оповзневої діяльності . Активізація оповзней тут також пов’язана з виклінуванням водоносного горизонту берегової світи палеогена в верхній частині корінного схилу долини Дніпра .
Південна половина правобережної частини області розташована в межах геоморфологічної області Придніпровської возвишеної рівнини , в підобласті Середньдніпровської правобережної рівнини . Абсолютні відмітки її поверхні коливаються в межах 130-270 м , поступово зменьшуючись к півночі та у напрямку північ-схід .
В межах регіону , що ми розглядаємо Придніпровська підвищенна рівнина являє собою платоподібне підняття (Київське плато) , з широким розвитком лесов та лесовидних порід на міжрічних просторах , що розчленована густою яружно-балковою мережею ( Кагарлик , Барахти , Велика Ольшанка та ін. )
З урахуванням геоморфологічних відмінностей в межах підобласті Середньодніпровської правлбережної рівнини виділяється ряд геоморфологічних районів .
Фастівська слабохвиляста рівнина .
Більша частина цього району в геоструктурному відношенні розташована в межах північно-східного схилу Українського щита та лише крайні південні його ділянки розташовані власно на щиті . В геологічній будові району з дочетвертинних порід велику роль відіграють палеогену та неогену , що оголюються на поверхню по лініям ерозійних врізів . В долині р.Унави оголюються докембрійські кристалічні породи , поверхня котрих нахилена в північному та північно-сходному напрямках . Полтавські відклади ( каоліністі піски ) внаслідок ерозійних розмивів мають острівне розповсюдження . На міжрічкових просторах широко представлен горизонт пестрих глин , крупними плямами розповсюджені також бурі глини .
Четвертинні відклади представлені товщею нижньочетвертинних озерних суглинків , що перекриваються утвореннями дніпровського льодовикового комплексу (підморена , морена та надморена товщі) , на яких залягає покров лессов та лесовидних суглинків . Потужність покрову четвертинних відкладень досягає 15-23 м на міжрічкових просторах , на схилових поверхнях вона збільшується до 30 м.
Поверхня району слабохвилястая , з абсолютними відмітками 220-180 м на міжріччах , помірно розчленована яружно-балковою мережею систем річок Ірпінь , Унава , Каменка . Придолинні ділянки розчленовані яружною ерозією ( селища Козичанка , Сосновка , Снигурівка та ін. ) . В північно-західній частині району ступінь розчленованості поверхні на міжріччах помітно зменьшується , домінують вирівнені поверхні з помітно викладеними схилами . На таких поверхнях в товщі лесових порід деколи проявляються просадкові явища ( південна частина Фастівського району).
В долинах річок Ірпень , Унава , Каменка разом з поймою розвинута перша надпойменна тераса , що складена
З поверхні товщею алювіальних пісків , що іноді страждають від еолових процесів . Товща алювіальних відкладень пойм річок залягає на докембрійських та палеогенових утвореннях , її потижність коливається в межах 10-12 м.є Перші надпойменні тераси річок Ірпеня , Унави , Каменки складені товщею верньочетвертинного пісково-суглиністого алювію потужністю до 18 м . В схилових частинах долин слабо розвинуті зсувні процеси . Оповзні зустрічаються частійше на горизонтах морени та дуже рідко на горизонті бурих та пестрих глин .
Гребінковсько-Кагарликська плоскохвиляста рівнина .
Поверхня цього району відрізняється широким розвитком плоских поверхней та міжрічкових просторів майже не зачеплених ерозією . Абсолютні відмітки поверхні району коливаються в межах 180-210 м , в межах поверхней ерозивних врізів вони зменьшуються до 165 м. В будові рельєфу велика роль належить четвертинним відкладам . Останні представлені товщею лессів та лессовидних суглинків потужністю до 12-15 м , що залягають на відкладах дніпровського льодовикового комплексу .
По линії ерозійних врізів на поверхню не рідко оголюються відклади неогену та палеогену .
Міжрічні простори , що являють собою частини пластово-денудаційної рівнини на придолинних ділянках підпадають під сучасні ерозійні процеси . Яружні форми розвинуті , як правило , на схилах балок , що врізані в товщу четвертинних та неогенових утворень . На майже плоских безстокових поверхнях міжріч , що складені товщею лессів та лессовидних суглинків , мають розвиток просадкові явища , з якими пов’язані скоплення блюдцеподібних понижень поверхні , рідко сягаючих інтервалу діаметрів 10-50 м (Південно-західна частина Кагарликського району ).
Ржищівська сильнорозчленована рівнина займає територію , що приєднується до правого корінного схилу долини Дніпра . Це один з найбільш густо та глибоко розчленованих районів Середньодніпровської рівнини . Абсолютні відмітки поверхні тут коливаються у межах 203-197 м . Поверхня району відрізняється перепадом відносних висот , особливо на ділянках глубокого ерозивного розчленування . В його межах майже скрізь вище місцевих базісів ерозії залягають відклади неогену та палеогену , яким належить велика роль у будові рель’єфу .
Тепер ми порозмовляємо про найбільш густо та глибоко розчленовану ділянку поверхні придніпровської частини підрайону , що ми тут розглядаємо . Правий корінний схил долини Дніпра піднімається тут над урізом води Канівського водосховища на 100-130 м , він ізрізан глибокими посіченими ярами , ускладений багаточисленними оповзнями . В умовах широкого розвитку на міжрічкових просторах лессов та лессовидних порід , що легко піддаються ерозійному розмиву , ця частина регіону характеризується широким розповсюдженням форми лессової морфоструктури . До них належить багаточисленні форми лессових пород на схилових поверхнях міжрічча та балочно-яружних форм , круті поверхні схилів , глибоко врізаних ярів і т. п.
Завантажити реферат