Бізнес-план підприємства. Курсова робота

3. Втрата контролю за ситуацією на ринку.

4. Некомпетентність керівників у деяких питаннях маркетингу і керування.[1]

8.2. Шляхи мінімізації ризиків

Застосовувати:

1. Послуги зовнішніх консультантів-експертів у тій вузькій області, де ризик найбільше ймовірний.

2. Орієнтування на визначену категорію споживачів, або на постійних клієнтів. При наявності вільних коштів доцільно здійснювати фінансування дрібних підприємств, що займаються освоєнням новинок.

3. Прогноз можливого ризику: виявити джерела ризику, тверезо оцінити можливості підприємства, розробити альтернативні варіанти здійснення програми.

4. Утворення спеціального резервного фонду для самострахування за рахунок частини своїх оборотних коштів.

5. Передача частини ризику іншим особам і організаціям шляхом страхування бізнесу і службовців.

9. ЕКОНОМIЧНА ЕФЕКТИВНIСТЬ

9.1. Технiко-економiчне обгрунтування випуску продукцii

Данна продукцiя випускається з метою економii коштів громадян і держави в цілому, а також завдяки добрим гігроскопічним властивостям та здатності зберігати тепло наша продукція зберігає здоров’я громадян.

9.2. Види ефекту, якi одержить майбутнiй споживач

- економiя коштiв громадян i держави;

- збереження здоров’я громадян.

10. ФІНАНСОВИЙ ПЛАН

10.1. Розрахунок собівартості одиниці продукції

Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції

Собівартість продукції - показник, що характеризує результати виробничо-господарської діяльності підприємства, використання матеріальних і трудових ресурсів.

Є декілька методів розрахунку собівартості:

- Перший метод заснований на питомій вартості одиниці маси нової техніки:

S=Sa*Mн*kн;

S – питома собівартість одиниці маси, аналогічної техніки;

Mн – маса нової техніки;

kн – коефіцієнт, який враховує конструктивні та технологічні особливості нової техніки. Приймаємо: 1 – 2.

- Другий метод – зведення до базового вузла, застосовується коли є можливість розрахувати собівартість одного з провідних вузлів конструкції:

S = ;

Sв – собывартысть провыдного вузла виробу;

П – питома вага провідного вузла в собівартості.

- Третій метод – питомої ваги, застосовують коли є можливість розрахувати статті витрат і встановити питому вагу цієї статті в собівартості;

- Четвертий метод –параметричний, застосовують тоді, коли можна виявити залежність між собівартістю виробу та значенням одного або декількох її основних параметрів, або описати цю залежність відповідною формулою:

S = f(x1,x2,x3…xn);

xn – технічні параметри нової техніки;

f – функція залежності собівартості від технічних параметрів.

- П’ятий метод – бальний, графоаналітичний.

Так як відомі дані по всіх статтях калькуляції, то розрахунок будемо робити методом калькулювання статей витрат. До статей відносяться:

- витрати на сировину і матеріали;

- витрати на комплектуючі;

- транспортні витрати;

- основна заробітна плата;

- додаткова заробітна плата;

- відрахування;

- цехові і заводські витрати витрати;

- невиробничі витрати.

Дані статті витрат обчислюються по приведених нижче формулах.[7]

Розцінки матеріалів (м), що використовується для виготовлення одиниці продукції подані у таблиці 10.1.

Таблиця 10.1. Розрахунок вартості основних матеріалів виготовлення валінкового взуття