Але з боку психології управління не важко побачити, що незалежно від стилю керівництва мотивація співробітників – один з важливих факторів збільшення продуктивності праці, покращення якості продукції.
Для кращого пояснення стилів керівництва, особливо різноманітності думок вчених з цього приводу подамо їх у таблиці.
Персонифікуюча групировка стилей управління
|
Автори |
Стиль |
|
Левін, Ліппіт |
Автократичний |
|
Уай |
Демократичний, попустительський |
|
Журавльов |
Директивний, колегіальний, ліберальний |
|
Лікерт, Кац, Мак-Коул |
Орієнтований на завдання |
|
Морзе, Жупльєв |
Орієнтований на людей |
|
Хелпін, Уінтер |
Ініціюючий та погоджувальний |
|
Блейк та Моутон |
Піклування про виробництво, про людину |
|
Хаус |
Інструментальний, стимулюючий, підтримаючий участь |
|
Херсі та Бланшар |
Вказання завдання, підтримання участі, делегування |
|
Врум та Йєтон |
Автократичний, консультативний, повна участь |
|
Кузьмін, Волков, Емельянов |
Контактний, цілепозитивний, делегуючий, проблемоорганізований |
Характеристика стилей керівництва
|
Параметри взаємодії керівника –підлеглого |
Авторитарний |
Демократичний |
Ліберальний |
|
Прийняття рішення |
Односібно вирішує питання |
Радиться з підлеглими перед прийняттям рішення |
Чекає вказівок від керівництва чи рішення ради |
|
Спосіб доведення рішення до виконавця |
Наказує, розпоряджається, командує |
Пропонує, прохає |
Прохає, вмоляє |
|
Розподіл відповідальності |
Бере на себе чи перекладає на підлеглих |
Розпоряджається в межах повноважень |
Знімає з себе будь-яку відповідальність |
|
Відношення до ініциативи |
Пригнічує повністю |
Збагачує, використовує в інтересах справи |
Віддає ініциативу в руки підлеглих |
|
Відношення до підбора кадрів |
Лякається кваліфікованих робітників, прагне від них позбутися |
Підбирає ділових, грамотних робітників |
Підбором кадрів не займається |
|
Відношення до недоліків власних знань |
Все знає – все вміє |
Постійно збагачує свою кваліфікацію, враховує Критику |
Поповнює власні знання та підтримує цю рису у підлеглих |
|
Стиль спілкування |
Тримає дистанцію, нетовариський |
Дружньо спрямований, любить спілкування |
Лякається спілкування, спілкується з підлеглими лише за їх ініциативою |
|
Характер відносин з підлеглими |
Керується настроєм |
Рівна манера спілкування. Постійний самоконтроль |
М’який, підкорений |
|
Відношення до дисципліни |
Прибічник формальної жорсткої дисципліни |
Прибічник розумної дисципліни, здісйнює диференційний підхід до людей |
Вимагає формальну дисципліну |
|
Відношення до морального впливу на підлеглих |
Вважає покарання основним методом стимулювання, надає перевагу обраним лише в свята |
Використовує різні види стимулів постійно |
Діє таким же чином |
2.2 Теорії “X” та “Y” МакГрегора
Автократичний лідер в управлінні авторитарний. Автократичный керівник володіє достатньою владою, щоб нав'язувати свою волю виконавцям, і в випадку необхідності без вагань застосовує це. Автократ навмисне апелює до потреб більш низького рівня своїх підлеглих, виходячи з припущення, що це той самий рівень, на якому вони оперують. Дуглас МакГрегор, відомий вчений в області лідерства, назвав передумови автократичного керівника по відношенню до робітників теорією «X». Згідно теорії «X»:
1. Люди з самого початку не люблять трудиться і при будь-якій можливості уникають роботи.
2. У людей немає честолюбності, і вони намагаються позбавитися від відповідальності, віддаючи перевагу, щоб ними керували.
3. Більше всього люди хочуть захищеності.
4. Щоб змусити людей працювати необхідно використати примушення, контроль і загрозу покарання.
На основі таких вхідних припущень, автократ звичайно якомога більше централізує повноваження, структурує роботу підлеглих і майже не дає їм свободи в прийнятті рішень. Автократ також щільно керує всією роботою в межах його компетенції і, щоб забезпечити виконання роботи, може виявляти психологічний тиск, як правило, погрожувати.
Коли автократ уникає негативного примушення, а замість цього використовує винагороду, він одержує назву прихильного автократа. Хоча він продовжує залишатися авторитарним керівником, прихильний автократ виявляє активну турботу про настрій і благополучии підлеглих. Він може навіть піти на те, щоб дозволяти або заохочувати їхню участь в плануванні завдань. Але він зберігає за собою фактичну владу приймати і виконувати рішення. І як би не був прихильний цей керівник, він простирає свій автократичний стиль далі, структуруючи завдання і нав'язуючи дотримання величезної кількості правил, що жорстко регламентують поведінку співробітника.
Завантажити реферат