Родові травми

ПІСЛЯРОДОВИЙ ВИВОРОТ МАТКИ

При вивороті матки шари її розміщуються навиворіт: слизова оболон­ка стає зовнішнім шаром, а серозний покрив — внутрішнім (матка вивер­тається, як палець рукавички) (мал. 12). Виворіт утворюється так: спо­чатку відбувається вдавлення дна матки в її порожнину, потім дно дохо­дить до зіва і, нарешті, вивернута навиворіт матка розміщується у вагіні або навіть за межами статевої щілини.

Виворот матки відбувається за таких умов: а) зів матки розкритий, б) стінки матки розслаблені (наприклад, при гіпотонії й атонії), в) на дно матки відбувається тиск зверху (наприклад, витискання посліду) або ви­тягання знизу (наприклад, потя­гування за пуповину). Вивертан­ню матки особливо сприяє поєд­нання розслаблення стінки матки і витискання посліду за Креде-Лазаревичем без попереднього масажу дна матки, а також недоз­волене потягування за пуповину при недостатньому скороченні мат­ки і широко розкритому зіві.

Виворот матки після родів звичайно супроводиться рядом тяжких симптомів. У жінок вини­кає гострий біль у животі і стан шоку. Шкіра і слизові блідніють, пульс прискорюється, артеріаль­ний тиск падає, виникає нудота, блювання, непритомність. З ста­тевої щілини показується вивер­нута матка яскраво червоного ко­льору; іноді матка вивертається разом з послідом, який ще не відокремився. При дослідженні в ділянці матки виявляється лійкоподібна заглибина. Виворот матки після родів може спричинитися до загибелі жінки.

Лікування. Під глибоким наркозом проводиться обережне вправ­лення матки через широко розкритий зів. Перед вправлянням відокремлю­ють плаценту, якщо вона була прикріплена до вивернутої матки. Після вправляння вагіну тампонують стерильним марльовим бинтом. Вживають заходів боротьби з шоком та інфекцією.

РОЗХОДЖЕННЯ ЛОБКОВИХ КІСТОК

Під час вагітності відбувається серозне просочення зчленувань і зв'яз­кового апарату таза, особливо лобкового зчленування. У деяких вагітних розм'якшення зчленувань таза буває значним. В таких випадках сильний тиск на кісткове кільце таза з боку головки, яка народжується, може вик­ликати розходження лобкових кісток. Розходження лобкових кісток буває при вузькому тазі, великому плоді і при оперативних родах. Інколи роз­ходження лобкових кісток супроводиться крововиливом і ушкодженням сечівника, сечового міхура і клітора. При тяжких родах, особливо оператив­них, може виникнути також ушкодження крижово-клубового зчле­нування.

При розходженні лобкового зчленування роділля скаржиться на біль в ділянці симфізу, особливо при руханні ногами. Біль різко посилюється при розведенні ніг, зігнутих у колінних та кульшових суглобах. При паль­пації виявляється заглибина між кінцями лобкових кісток, які розійшлися. В разі необхідності діагноз підтверджується рентгенографічне.

Лікування. Спокійне положення в ліжку, туге бинтування ді­лянки таза.

Спокою треба додержувати на протязі 3—5 тижнів (інколи більше). У деяких жінок в перший час спостерігаються певні порушення ходи («качи­на хода»), які звичайно надалі зникають. В рідких випадках буває нагноєн­ня гематоми в ділянці лобкового зчленування, що розійшлося, і стійке порушення ходи.

ЗАХВОРЮВАННЯ, ЩО НАЛЕЖАТЬ ДО ЧЕТВЕРТОГО ЕТАПУ ПОШИРЕННЯ СЕПТИЧНОЇ ІНФЕКЦІЇ (ГЕНЕРАЛІЗОВАНА СЕПТИЧНА ІНФЕКЦІЯ)

В деяких випадках гнійники в вені осумковуються, і інфекція по всьому організму не поширюється.

Методи лікування гострого розлитого перитоніту і прогресуючого тром­бофлебіту такі ж, як при загальній (генералізованій) септичній інфекції. До генералізованої септичної інфекції належать септицемія і септикопіємія.

Септицемія

Септицемія — тяжке загальне септичне захворювання, яке характе­ризується тим, що мікроби, які потрапили в кров, розмножуються в ній і розносяться по всьому організму; мікробні токсини спричиняють от­руєння організму. В серці, судинах, печінці, нирках та інших органах виникають різко виявлені дистрофічні явища.

Захворювання починається на 2—3-й день після родів ознобом, під­вищенням температури до 40—41°, різким погіршенням усього стану. Хвора апатична, сонлива, буває головний біль, інколи спостерігається збудження й маячіння. Пульс малий і частий (120—130 ударів на хви­лину), язик сухий, обкладений, шкіра суха з сіруватим або жовтуватим відтінком, на ній нерідко з'являються дрібні, а іноді й великі кровови­ливи (висип). Часто розвиваються проноси. Нерідко виникає ціаноз кі­сток, зв'язаний з ослабленням серцевої діяльності. При посіві крові вдає­ться виявити збудника септицемії. Хворі нерідко гинуть навіть при сучас­них методах лікування.

Септикопіемія

При септикопіємії мікроби періодично надходять у кров (з існуючих вогнищ септичної інфекції) і утворюють в різних органах і тканинах нові (метастатичні) вогнища септичної інфекції, які звичайно нагноюються.

Основним вогнищем поширення інфекції часто є тромбофлебіт, що нагноївся. Звідси відторгаються частини інфікованого тромба і розносять­ся по організму. Надалі гнійні метастази утворюються в легені, серці, підшкірній клітковині (абсцеси, флегмони) та в інших органах і тканинах.

В клінічній картині септикопіємії і септицемії багато спільного (важ­кий стан, висока температура, озноби, частий пульс та ін.). Однак є деякі особливості, зв'язані з тим, що при септикопіємії утворюються метастази в різних органах. Залежно від цього до симптомів, типових для генералі-зованої септичної інфекції, приєднуються ще ознаки ураження того чи ін­шого органу (легені, серце та ін.). Зворотний розвиток метастатичного вогнища інфекції супроводиться деяким поліпшенням загального стану, припиненням ознобу й зниженням температури.

При виникненні нового метастатичного вогнища знов виникає озноб, підвищується температура, погіршується загальний стан і з'являються додаткові симптоми, які залежать від ураження того чи іншого органу.

Лікування септицемії і септикопіємії. Основні завдання лікування: а) сприяти підвищенню опірності організму хворої, б) впливати на збуд­ника (ослабити, спинити його зростання). Лікування полягає в такому:

1. Ретельний догляд за хворою має величезне значення. Правиль­ний догляд сприяє підвищенню опірності організму й визначає успіх усього лікування.

Палата повинна регулярно провітрюватись, утримуватись у чистоті, перевантаження її неприпустиме. Постільну й натільну білизну змінюють часто, особливо при великому потінні, підкладні пелюшки зміняють в міру забруднення. Підкладні пелюшки повинні бути сухі, добре розправ­лені (без складок).

Важливе значення має догляд за порожниною рота і шкірою. Необ­хідно полоскати рот і очищати його ранком, вдень після приймання їжі й на ніч.