Українські реферати, курсові, дипломні роботи
UkraineReferat.org
українські реферати
курсові і дипломні роботи

Організація козацького війська

Реферати / Історія / Організація козацького війська

ПЛАН

I. Вступ. Запорозьке військо.

II. Козацька рада.

III. Військова старшина.

IV. Вибори старшини.

V. Військові ранги.

VI. Висновки.

VII. Список використаних джерел.

І. Вступ. Запорозьке військо.

Ідея окремого самостійного козацького війська зародилася на Запорожжі. Там, далеко поза межами людських осель, серед степів і диких полів, на недоступних Дніпрових островах добичники і вояки з України зорганізувалися у вільне незалежне військо. Там повстав своєрідний козацький побут, витворилися нові способи воювання, повстала козацька ідеологія і проводилися козацькі змагання. Цим окремим, оригінальним життям козаччина жила понад трьох сторічь.

З Запоріжжя поширилася також назва козаччини — запорозьке військо. Цю назву козаки вживали у всіх своїх внутрішніх і зовнішніх виступах починаючи з XVI ст. до кінця VIII ст. Вже перші козацькі гетьмани в 1590-их роках уживають цеї назви: «Хведір Полоус, гетьман війська запорозького», «Григорій Лобода, старший над військом запорозьким» тощо. Така ж назва на всіх печатках козацького війська.

Від другої половини XVII ст., коли Гетьманщина і Запоріжжя почали утворювати окремі територіальні і військові організації, військо на Гетьманщині отримує назву Малоросійського запорізського війська. Але військо на Гетьманщині мало неофіційну назву – Українсько-козацьке або Українське військо, і ця назва була значно популярнішою. Запорізьке ж військо отримало назву Низового війська.

Суцільність козаччини була в тому, що козаки були не тільки військом, але і суспільною верствою, що мала свій соціальний устрій і свою правову організацію. Всі козацькі права і привілеї були відомі під назвою вольностей. За ці вольності козаччина вела вперту боротьбу весь той час, поки була під польською владою. Ця боротьба зводилася до наступних пунктів: вільно вибирати військову старшину, мати власний незалежний суд, не платити ніяких податків, проживати в усіх державних і приватних землях, користуватися безкоштовним утриманням під час військових походів, виробляти пиво та горілку без державних оплат, риболовити на Низу, отримувати спадщину померших козаків, ходити в походи “на полі й на морі”, найматися на службу чужоземним володарям. У такій боротьбі розвинулося козацьке братерство й ідеологічні основи козацької держави. Повстання 1648 р. дало козаччині широкі простори Наддніпрянщини. На цій території утворилася держава , яка цілком забезпечувала всі вольності козацького стану. Пізніше з’явилася старшинська аристократія, а козацька “чернь” попала в залежність від неї. Але і тоді запорізьке військо виступало у своїх військових походах як одноцільна, солідарна організація.

ІІ. Козацька рада.

Козаччина створила своєрідний демократичний устрій: всі важливі організаційні та політичні справи вирішувало все військо, зібране на раду. Козацька загальна рада мала різні назви: військова рада, генеральна, “зуповна” рада, чорна або чернецька. Всі ці назви означали те саме – право брати участь в раді мали всі як “чернь” так і старшина. Кожен козак вважав за обов’язок приймати участь у загальній раді. Так спроба Виговського замінити такий лад репрезентаційною системою, коли на раду з’являється тільки старшини та по 10 козаків з кожного полку, зустріла обурення всієї “черні”.

На перші часи військова рада відбувалася там, де було зібране військо, на Запорожжі, або в «полі», під час походу. На «волости» улюблене місце зборів було над річкою Росавою, особливо над Масловим Ставом, в околиці Корсуня, а на Лівобережжі — в Переяславі. Раду скликали в міру потреби, найчастіше навесну або восени. На Січі в XVIII ст. був звичай збирати раду на Новий Рік, на Великдень і на Покрову. Раду скликав гетьман, а як гетьмана не було, старишна, на Січі — кошовий. Були також у полках ради полкові, по сотнях сотенні, а на Запорожжі куренні й паланкові — для вирішення місцевих проблем різних відділів війська, чи округу.

Рада відбувалася за давніми військовими звичаями. На раду скликали, б'ючи в бубни, чи літаври. На Січі перший знак давав пушкар, стріляючи з найбільшої гармати. Тоді довбуш виносив з свого куреня палочки до літаврів, йшов до церкви, забирав звідтіля літаври, ставив їх на майдані й бив спершу дрібненько один раз. На це гасло виходив військовий осавул, виносив з церкви корогву і ставив її на майдані. Тоді вже довбуш бив далі в бубни і на майдані збиралося військо, полками чи куренями. На Січі у XVI ст. був звичай, що неохочих до ради силою зганяли на майдан. Пізніше не раз гетьмани давали наказ з’являтися на раду «під горлом», тобто під загрозою смерті . Військо становилося у велике коло або півколо, відповідно до місцевості. Останнім приходив гетьман зі старшиною (або відповідно кошовий на Січі) з відзнаками влади у руках і з відкритими головами на знак пошани до козацького товариства.

Раду проводив гетьман (кошовий), а допомагала йому старшина. Особливим було завдання осавулів – вони були посередниками між старшиною і радою. Вони обходили “коло” козаків і розпитували їх.

Формального голосування не було – козаки голосували “гучком” – голосними окликами, кидаючи шапки догори. Перемагала сторона, що мала безсумнівну більшість. Коли погляди поділялись порівну, то нерідко доходило і до бійок.

Військова рада мала широкі права. Вона вирішувала напрямки державної політики, укладала угоди з іншими державами, обирала і скидала гетьмана і старшину, вирішувала доцільність військових походів, обирала військову тактику ведення бойових дій і іноді здійснювала військове судочинство. Це була найвища законодавчий, виконавчий та судочинний орган і йому мусили коритися всі інші установи запорозького війська.

І лише під кінець XVII ст., коли на Гетьманщині добилася вирішального впливу старшина, генеральна рада втратила свій вплив. Її скликали рідко, в основному для виборів гетьмана. Всі інші справи вирішала рада старшини, до складу якої входили генеральна старшина, полковники та, інколи, представники полкової та сотенної старшини.

ІІІ. Військова старшина.

Командування військом здійснювала військова старшина різних ступенів. Головні козацькі органи керування утворилися під кінець XVI ст., коли козаччина зорганізувалася в постійно діюче військо.

На чолі війська стояв гетьман. Він був головою й представ­ником держави, мав повну адміністраційпу владу, брав участь у законодавстві й судівництві, - але передусім він був головним полководцем і організатором війська. Під час війни його влада над військом була необмежена, він орудував усіма військовими сила­ми і мав право карати на смерть. В організаційних справах гетьман мусив рахуватися з думкою ради старшини, в ос­новних державних питаннях — також із генеральною радою. Підчас походу гетьмана міг заступити на­казний гетьман, звичайно хтось із генеральної старшини або полковників.

При гетьмані помічні функції виконувала військова або генеральна старшина, до якої належали генеральний обозний, генеральні судді, генеральні підскарбій, писар, осавули, хоружий і бунчучний.

Завантажити реферат Завантажити реферат
Перейти на сторінку номер: 1  2  3 

Подібні реферати:


Останні надходження


© 2008-2024 україномовні реферати та навчальні матеріали