Пам"ять

ПАМ'ЯТЬ

Загальна характеристика пам'яті

Кожного дня ми взнаємо багато нового, з кожним днем збага­чуються наші знання. Все, про що дізнається людина, може бути надовго збережене в «кольорах» її мозку. Мозок не тільки збе­рігає наші знання про навколишній світ, а й має здатність за на­шим бажанням відтворювати ці знання.

Процес запам'ятовування, збереження й наступного пригаду­вання або упізнавання того, що людина раніше сприймала, пере­живала чи робила, називається пам'яттю. Значення пам'яті в житті людини дуже велике. Абсолютно все, що ми знаємо, вміє­мо, є наслідок здатності мозку запам'ятовувати й зберігати в па­м'яті образи, думки, пережиті почуття, рухи та їх системи.

Пам'ять зберігає нам знання, а без знань немислимі ні плід­на діяльність, ні успішне навчання. Чим більше людина знає та вміє, тобто чим більше зберігається в неї в пам'яті, тим більшу користь вона зможе принести своєму народові, своїй Батьківщині.

Пам'ять, як і всі інші психічні процеси, має характер діяль­ності. Чи запам'ятовує людина, чи згадує вона, а чи пригадує що-небудь, відтворює або взнає — завжди вона здійснює певну психічну діяльність.

Людина запам'ятовує найміцніше ті факти, події та явища, які мають для неї, для її діяльності особливо важливе значення. І навпаки, все те, що для людини малозначуще, запам'ятовуєть­ся набагато гірше й скоріше забувається.

Як відомо, спрямованість особистості виражена в її інтересах та схильностях. Інтереси людини дуже сильно впливають на па­м'ять— забезпечують успішність запам'ятовування. Особливо велике значення для запам'ятовування мають стійкі інтереси, що характеризують особистість. Усе, що в навколишньому житті по­в'язано з стійкими інтересами, запам'ятовується краще, ніж те, що з ними не пов'язано. Це й буде проявом вибірковості пам'яті.

У дітей шкільного віку особливо яскраво проявляється вплив інтересу на продуктивність запам'ятовування. Відомо, що багато хто з школярів неоднаково запам'ятовує і засвоює різні навчаль­ні предмети. Пояснюються ці факти не різною пам'яттю учня, а різним інтересом до виучуваних предметів. Педагогічна практика показує, що коли вчитель виховує в дітей інтерес до так званих нелюбимих предметів, запам'ятовування та засвоєння цих пред­метів учнями різко поліпшується.

На запам'ятовування великий вплив справляє емоційне став­лення людини до того, що запам'ятовується. Якщо предмет чи які-небудь події для нас байдужі й не викликають яскравого пе­реживання, то запам'ятовуються вони погано. Все те, що викли­кає в людини яскраву емоційну реакцію, залишає глибокий слід у свідомості й запам'ятовується міцно й надовго.

Продуктивність пам'яті в багатьох випадках залежить і від вольових якостей людини. Люди слабовільні, ліниві й не здатні до тривалих вольових зусиль запам'ятовують завжди поверхово й погано. І навпаки, люди з сильною волею, які наполегливо до­биваються засвоєння того чи іншого матеріалу, міцно й глибоко його запам'ятовують.

Продуктивність пам'яті значною мірою залежить від загаль­ної культури людини, від її розумового світогляду.

Таким чином, характер пам'яті, її продуктивність пов'язані з особливостями особистості. Людина свідомо регулює процеси своєї пам'яті й керує ними, виходячи з тих цілей і завдань, які вона ставить у своїй діяльності.

Фізіологічні механізми пам'яті

Асоціації

Тимчасові нервові зв'язки є фізіологічним механізмом утво­рення асоціацій. Асоціація — це зв'язок між окремими подіями, фактами, або явищами, відображеними в нашій свідомості й за­кріпленими в нашій пам'яті. Без цих зв'язків, або асоціацій, не­можлива нормальна психічна діяльність людини, в тому числі діяльність пам'яті. Запам'ятовування будь-якого предмета зав­жди відбувається в зв'язку з іншими предметами.

Асоціативні процеси в корі головного мозку забезпечують за­пам'ятовування і відтворення різних явищ дійсності в певному зв'язку й послідовності. «Тимчасовий нервовий зв'язок,— писав І. П. Павлов, — є найуніверсальнішим фізіологічним явищем у тваринному світі і в нас самих. А разом з тим воно ж і психіч­не — те, що психологи називають асоціацією, чи буде це утворен­ня поєднань з усіляких подій, вражень або з літер, слів і ду­мок»[1].

Асоціації бувають кількох видів. Звичайно розрізняють асо­ціації за схожістю і асоціації за контрастом.

В основі асоціацій за суміжністю лежать просторові й часові відношення між предметами та явищами. Коли якісь предмети людина сприймала як розміщені близько один до одного в про­сторі, то між ними виникає асоціація. Наприклад, сприймаючи одночасно в просторі такі предмети, як стіл, лампа, книжкова полиця, пачка зошитів, підручники, ми закріплюємо ці просторо­ві відношення в своїй свідомості. Коли ж згодом ми зустрічає­мось з одним з цих предметів або згадуємо про нього, то в нашій свідомості виникає образ суміжного з ним предмета.

Асоціації за схожістю виникають у тих випадках, коли який-небудь новий предмет схожий на раніше відомий предмет. На­приклад, учень, дивлячись на картину, де зображений пейзаж, пригадує, що він схожий з пейзажем, який він бачив колись раніше в натурі.

За контрастом асоціюються різко відмінні, суперечливі факти та явища. Наприклад, дощовий осінній день за асоціацією може викликати уявлення яскравого сонячного літнього дня. Дістав­ши погану оцінку, учень згадує, як він раніше одержував з цьо­го предмета добрі оцінки.

Зрозуміло, цими трьома видами асоціацій не вичерпується суть пам'яті. Всі прояви пам'яті не можна звести лише до згада­них трьох видів асоціацій.

Види пам'яті

Закріплення і відновлення індивідуального досвіду відбуває­ться в різноманітних формах. Пояснюється це тією обставиною, що пам'ять проявляється і обслуговує всі види різноманітної життєдіяльності людини.

В основу видової класифікації пам'яті в сучасній науці по­кладено три основні критерії (ознаки): 1) об'єкт (предмет) запам'ятовування, тобто те, що запам'ятовується (в даному випад­ку маються на увазі такі види пам'яті, як рухова, емоційна, об­разна й словесно-логічна); 2) мета й способи запам'ятовування і відтворення (довільна і мимовільна пам'ять); 3) тривалість збереження в пам'яті (в даному випадку мається на увазі ко­роткочасна й довгочасна пам'ять).

Рухова пам'ять. Рухова, або моторна, пам'ять проявляється в запам'ятовуванні й відтворенні рухів та їх систем. Вона ле­жить в основі вироблення і формування рухових навичок та звичок.

У процесі опанування рухових трудових дій дуже важливе значення має їх правильна організація. Тільки за цієї умови во­ни можуть формуватися з певною швидкістю і легкістю та відповідати вимогам успішного виконання тієї чи іншої діяльності.

Усі люди мають рухову пам'ять. Однак прояви її в кожної людини відбуваються по-різному. Ці індивідуальні відмінності залежать від двох факторів: 1) від природжених фізичних особли­востей організму і 2) від ступеня правильної виучки, вправ і тре­нувань у виробленні рухових навичок. В результаті індивідуаль­них особливостей (природжених і набутих) кожна людина має свій темп, стиль руху при ходінні, письмі, в праці, грі, спорті та ін.