Закриті пошкодження м"яких тканин

ЗАКРИТІ ПОШКОДЖЕННЯ

М'ЯКИХ ТКАНИН

Закриті пошкодження — пошкод­ження тканин та органів без порушення цілості шкіри чи зовнішніх слизових обо­лонок. Закриті пошкодження, зокрема м'яких тканин та кісток, відрізняються від відкритих (ран, поранень) тим, що вони не супроводжуються мікробним забрудненням (контамінацією) тканин. До закритих пошкоджень належать за­биття, струс, стискання м'яких тканин, вивихи, переломи кісток та пошкоджен­ня органів тощо. Наука, що вивчає різноманітні пошкодження, особли­вості їх перебігу, походження, рести­туції, методи лікування та профілакти­ки, називається травматологією.

Забиття (contusio) — закрите меха­нічне пошкодження м'яких тканин без порушення цілості шкіри. Зуст­річається найчастіше. Ступінь забиття залежить від розмірів поверхні, кон­турів травмівного агента, сили удару і опору тканин. Найслабшою щодо цьо­го є підшкірна основа, що багата на кровоносні судини і нерви. Легко трав­муються м'язи, особливо в стані їх на­пруження.

Забиття бувають легкі та тяжкі, по­одинокі та множинні. Вони можуть ви­никати у ділянці прикладання сили трав­мівного агента і на відстані від нього. Наприклад, забиття правої половини головного мозку у разі дії травмівного агента на ліву половину черепа.

Механізм пошкодження може бути різним: 1) тупий предмет, яким нанесе­но удар, перебуває в русі, а тіло в стані спокою; 2) тупий предмет у стані спо­кою, а тіло рухається в його напрямку.

Кожне забиття звичайно супровод­жується розривом кровоносних судин, внаслідок чого виникають внутрішньо-тканинні крововиливи.

Клінічна картина забиття м 'яких тка­нин передусім супроводжується болем різної інтенсивності (від незначного до сильного, що зумовлює шок). Під час огляду відзначають набряк м'яких тка­нин, зумовлений виходом у тканини рідкої частини крові-з пізнішим асеп­тичним запаленням. Набряк з'являєть­ся вже через кілька годин після одер­жання травми і протягом доби нарос­тає. Крововилив виникає теж через кілька годин після травми і досягає сво­го максимуму на 2-гу — 3-тю добу. Він має вигляд рожевої плями (синця). Через зміну кольору кров'яного пігмен­ту синець з часом змінює свій вигляд:

синій, синьо-багряний, зеленуватий, жовтий. Інколи синець з'являється лише через кілька діб і у віддалених від місця травми ділянках, що свідчить про розрив глибоко розташованих судин (поява синців біля очей при переломі кісток основи черепа). У разі розриву більшої судини в тканинах утворюється гематома. Вона може бути в підшкірній основі, під фасцією, між м'язами. У разі поверхневого її розташування ви­значається симптом флюктуації. Якщо травмована ділянка суглоба, кровови­лив виникає в його порожнині (гемар­троз), що також супроводжується флюктуацією. Для гемартрозу характер­на рівномірна дефігурація суглоба: кро­вовилив розтягує капсулу його, кон­тури розгладжуються, і він набуває форми еліпса або кулі. Крововилив спричинює підвищення внутрішньо-суглобового тиску і подразнення бага­тої на нервові закінчення синовіальної оболонки. Потерпілий рефлекторно фіксує ногу у вимушеному напівзігну­тому положенні. У такому положенні максимально розслаблюються капсула, зв'язки суглоба і порожнина його набу­ває максимального розміру, що сприяє зниженню внутрішньосуглобового таску, а отже, й зменшенню болю. При гемартрозі, на відміну від підшкірного міжм'язового крововиливу, значно більше порушується функція. Підфас-ціальнии крововилив, особливо на передпліччі, зумовлює стиснення ма­гістральних судин, нервів, що іноді стає причиною розвитку тяжких ішемі­чних контракту?. Клінічно ішемічні контрактури проявляються інтенсифіка-цією болю, зникненням пульсу на периферичних артеріях, блідістю шкіри та зниженням температури дисталь­них відділів, порушенням функції пальців кисті, чутливості та реактивним набряком.

Травми нігтьових фаланг нерідко супроводжуються піднігтьовими крово­виливами. Клінічними симптомами їх є різкий біль, набряк нігтьових фаланг (темно-фіолетова пляма іноді займає все нігтьове ложе).

Слід зазначити, що своєчасно не видалені гематоми є добрим середови­щем для розвитку інфекції, що може призвести до таких ускладнень, як абс­цес, флегмона чи остеомієліт. Тоді у хворого підвищується як локальна, так і загальна температура, посилюється біль, наростає набряк, у крові збіль­шується кількість лейкоцитів. Поряд із місцевими змінами з'являються за­гальні симтоми: слабкість, зниження працездатності, гарячка. Порушується функція травмованого органа.

Діагноз забиття може бути поставле­ний лише після того, як лікар не виявив тяжчих порушень (пошкодження «нугрішніх органів, перелом кісток тощо).

Перша допомога при забитті зале­жить від характеру ушкодження. Загаль­на допомога потрібна у разі тяжкої травми, яка супроводжується шоком. При забитті легкого ступеня перша до­помога полягає її забезпеченні спокою траіімованій ділянці (коли це кінцівка, її треба іммобілізувати). Місцеве зас-юсовують холод (звужує судини і змен-іиує набряк), накладають тугу пов'язку (при гематомі).

Лікування забиття полягає в продов­женні вжиття вищеописаних заходів, наданні кінцівці припіднягого положен­ня. Якщо гематома велика і є переко­нання, що не пошкоджена велика суди­на, її пунктують, відсмоктують кров, уводять антибіотики, після чого накла­дають тугу пов'язку. З З-4-ї доби можна рекомендувати теплові процедури (грілку, зігрівальні компреси, ванни) і фізіотерапевтичне лікуванння (УВЧ, електрофорез і компреси з 30—50 % роз­чину димексиду після змазування пред-нізолоновою та гепариновою мазями шкіри над гематомою та ін.). У разі на­гноєння гематоми гнояк розтинають.

Розтягнення (distorsio). Це пошкод­ження м'яких тканин під дією сили роз­тягу за межі еластичності без порушен­ня їх анатомічної цілості. Частіше ура­жується зв'язковий апарат суглобів. Причиною цього є раптовий різкий рух у суглобі (згинання з поворотом при фіксованій стопі, надмірне згинання чи розгинання). Розтягнення характерне для деяких видів спорту (боротьба, сам­бо). Найчастіше пошкоджуються гомі-лковостопний, колінний, променеза-п'ястковий суглоби.

Механізм пошкодження у разі розтяг­нення інший, ніж у разі забиття, але клінічна картина їх подібна: локалізова­ний біль, частіше на рівні суглобової щілини в ділянці зв'язок, помірний ло­калізований крововилив з порушенням конфігурації суглоба на боці пошкоджен­ня, порушення функції кінцівки, по­ява бічних рухів у суглобі. Встановити діагноз допомагає анамнез— з'ясуван­ня механізму травми.

Лікування у разі розтягнення таке саме, як у разі забиття. Безпосередньо після травми рекомендують спокій, іммобілізацію, тугу пов'язку на суглоб, холод. За наявності гемартрозу пока­зана пункція суглоба із введенням в його порожнину антибіотиків. Після затихання гострих явищ (через 3—5 діб) рекомендують активні рухи, масаж, лікувальну фізкультуру.

Розрив (ruptio, ruptura) спричи­нюється не безпосереднім впливом травмівного агента на тіло, а надмірним розтягненням тканин, яке перевищує межі їх еластичності і витривалості. Оскільки шкіра має велику кількість еластичних волокон і легко розтягуєть­ся, частіше буває розрив м'язів, зв'я­зок, фасцій, нервів, сухожилків.