Вплив окремих видів лісокористування на ліс та середовище

Терміни заготівлі очерету зазначаються у лісовому квитку.

Лісовий кодекс крім зазначених вище виділяє ще декілька видів лісокористування. Так, ст.71, 74-76 Лісового кодексу здійснює правове регулювання використання лісових ресурсів для потреб мисливського господарства, у культур­но-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях та проведення науково-дослідних робіт.

Право користування лісом у культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях оформляється відповідно до норм як лісового, так і земельного законодавства, що вира­жається у двох правових формах його реалізації — регламентацією порядку розміщення в лісах і на землях лісового фонду туристсь­ких таборів, баз відпочинку тощо, а також через здійснення загаль­ного використання лісових ресурсів.

Відповідно до вимог лісового законодавства місцеві ради, дер­жавні адміністрації усіх рівнів разом з органами лісового господар­ства залучають зазначених суб'єктів цього виду права лісокористу­вання до проведення заходів з благоустрою лісових ділянок і куль­турно-побутового обслуговування населення з урахуванням не­обхідності збереження лісового середовища і природних ланд­шафтів і додержанням правил архітектурного планування приміських зон та санітарних вимог.

Як правило, для організації відпочинку населення використову­ються ліси населених пунктів, ліси зелених зон навколо населених пунктів і промислових підприємств, лісопарки та інші ліси, що ви­конують переважно гігієнічно-санітарні та оздоровчі функції.

Основними способами охорони лісових ресурсів у процесі їх ви­користання в культурно-оздоровчих, рекреаційних, туристичних та спортивних цілях є проведення цілої низки різних лісогосподарсь­ких заходів: проведення біохімічних, меліоративних, планувальних заходів; рекреаційних заходів з благоустрою земель (обладнання вогнищ, місць збору сміття, лісових меблів і т.ін.); проведення ру­бок догляду, санітарних і ландшафтних рубок, насадження молодих дерев та ін.

Головною метою права лісокористування для науково-дослідних робіт є виявлення, вивчення, збереження і використання гене­тичного фонду рослин у лісах нашої держави. Загальновизнаним є факт необхідності широкого застосування у практиці лісороз­ведення досягнень генетики і селекції деревних порід, особливо у період забруднення значної території України радіоактивними та іншими шкідливими речовинами, в тому числі лісових ма­сивів. Особливістю регулювання цього виду права лісокористування, зважаючи на принцип багатоцільового використання лісів, є його пріоритетність відносно інших видів права користування лісом. Для проведення науково-дослідних робіт у лісах підприємствам, устано­вам і організаціям можуть надаватися спеціальні ділянки, на яких можуть бути обмежені або повністю заборонені лісові користування інших лісокористувачів, у тому числі громадян, якщо це не сумісно з цілями проведення науково-дослідних робіт. Рішення про обме­ження чи заборону таких видів права користування приймають місцеві ради за погодженням з постійними лісокористувачами.

Суб'єктами права користування лісом у зазначених цілях є лісо-господарські науково-дослідні установи і організації, заповідники, лісові насіннєво-виробничі станції, спеціалізовані насіннєві лісгос­пи, селекційно-розсадникові комплекси та ін.

Висновки

Ліс як поновлюваний ресурс природи за раціональних методів експлуатації стає постійним і невичерпним джерелом деревини та побічної продукції.

Безперервність лісокористування визначається в основному природними й економічними факторами, причому їх вплив на розмір користування проявляється по-різному. За оцінкою М.П. Анучіна, безперервне лісокористування ґрунтується на порівнянні рубань лісу з величиною приросту, обсягами і темпами лісовідновленя. За дотримання цих вимог ефективно використовуються землі лісового фонду, ресурси деревини й іншої рослинності,

внаслідок чого народне господарство має змогу систематично користуватися ресурсами лісу без їхнього виснаження.

Безперервне і раціональне лісокористування досягається на базі системи техніко-економічних і організаційних заходів, основними з яких є: розширене відтворення лісових ресурсів, поліпшення природного складу і якості лісів, підвищення їх продуктивності; підвищення родючості ґрунту земель лісового фонду; посилення водоохоронних, захисних, оздоровчих властивостей лісів, поліпшення навколишнього середовища; підвищення ефективності користування ресурсами лісу для планомірного задоволення потреб народного господарства і населення у деревині й іншій лісовій продукції; своєчасне і якісне проведення догляду за лісом, особливо в молодняках; широке впровадження механізації і передових способів рубання лісу.

Рубання лісу, виконані в розмірах, що відповідають науково обґрунтованим нормативам, не порушують природних властивостей лісу, не суперечать лісівничим та природоохоронним принципам, є ефективним заходом, що сприяє поліпшенню і відновленню лісу.

Способи рубань залежать від призначення лісових насаджень, їх природного складу, вікової структури, зімкнутості, ґрунтових і лісорослинних умов, рельєфу, лісистості, економічних факторів. Основне їх призначення –заміна насаджень, що втрачають свої захисні, санітарно-гігієнічні й естетичні властивості, високопродуктивними насадженнями необхідного породного складу. Виходячи з цих вимог, визначається найбільш раціональна система рубань, що забезпечує збереження лісового середовища, найкраще виконання насадженнями їх корисних функцій, ефективне лісовідновлення, формування високопродуктивних насаджень, поліпшення їх якості і санітарного стану.

На рівень лісокористування, особливо в лісах І групи, значно впливають соціальні фактори. Рубання лісу в цих умовах повинні здійснюватись в розмірах і методами, при яких забезпечуються охорона лісу й ефективність його використання в рекреаційних (відпочинок, лікування, турзм) і науково-пізнавальних цілях (заповідники, заказники, коштовні об'єкти природи). Ліси, що виконують важливі соціальні функції, зазвичай, мають велике економічне значення.

Використання лісових ресурсів для промислових потреб не завжди є основною метою господарства, проте стиглі деревостани повинні піддаватися рубанням вчасно, щоб уникнути втрати технічних якостей деревини. У таких лісах допускаються всі види рубання, в тому числі рубань головного користування. Обсяги рубань встановлюються лісівничими показниками, що забезпечує комплексне використання лісосировинних ресурсів та інших показників.

Лісокористування тісно пов'язане з лісовідновними заходами, в їх поєднанні полягає сутність лісогосподарського виробництва. На площах після вирубки лісових насаджень варто вчасно створювати нові насадження з господарсько цінних та високопродуктивних порід. Маса зрубаної деревини повинна відновлюватися за термін, менший, ніж обіг рубання, що буде сприяти збільшенню обсягів лісокористування у перспективі. Перевищення розмірів рубань над обсягами лісокористування негативно позначається на стані лісів, оскільки призводить до виснаження сировинних запасів, зниження лісистості території.