Але на сучасному етапі розвитку української економіки існує обмаль проблем, які перешкоджають банкам надавати окремі види кредитів, сприяють зростанню частки небажаних видів кредитів (прострочених, пролонгованих, безнадійних і т.і.), що погіршує ліквідність та платоспроможність банків.
Як було вже сказано вище, одне з основних обмежень діяльності українських комерційних банків на сучасному етапі - неможливість і небажання комерційних банків проводити довгострокове кредитування. Це пов'язано з відсутністю довгих кредитних ресурсів, відсутністю серйозних позичальників, які б мали стійке фінансове становище, інфляцією, великим ризиком неповернення кредитів.
Але останнім часом в економіці України відбулися зміни, які примусять комерційні банки переглянути свою кредитну діяльність і збільшити частку довгострокового кредитування.
Економiчна полiтика уряду України та НБУ в 1995-1996 роках створила умови для фiнансової стабiлiзацiї. Це зумовило нову ситуацiю для дiяльностi банкiвських установ, особливiсть якої в тому, що багато банкiв, включаючи середнi i великi, взагалi не надавали середньострокових i особливо довгострокових кредитiв. Сфера їх дiяльностi обмежувалась переважно короткостроковим кредитуванням, розрахунково-касовим обслуговуванням клiєнтiв, операцiями з купiвлi-продажу валюти, роботою з державними цiнними паперами. При цьому слiд визначити iстотне зниження номiнальних процентних ставок по кредитах, а також поступову активiзацiю iнвестицiйної дiяльностi пiдприємств та пiдвищення їх попиту на середньостроковi та довгостроковi кредити, що вимагає вiдповiдної змiни в депозитнiй i кредитнiй тактицi i стратегiї, спрямованих на забезпечення фiнансової стiйкостi банку в умовах фiнансової стабiлiзацiї.
В 1997 роцi для України були характернi темпи iнфляцiї в 3% [26, с.92], i це викликає певнi проблеми для комерцiйних банкiв щодо забезпечення їх фiнансової стiйкостi, бо структура балансiв українських банкiв добре адаптована до значних рiвнiв iнфляцiї i могла б сприяти високiй дохiдностi їхньої фiнансово-посередницької дiяльностi. Однак така структура погано пристосована до операцiй в умовах невисокої iнфляцiї, i якщо українськi банки не будуть намагатися iстотно змiнити структуру своїх балансiв за низької iнфляцiї, то це неминуче викличе збiльшення їхнiх збиткiв i призведе до неплатоспроможностi.
Причина цього криється ось в чому. Зниження середньомiсячних темпiв iнфляцiї до рiвня менш нiж 3% зумовить рiзкi зрушення в порiвняльнiй дохiдностi рiзних комбiнацiй активiв i пасивiв. Вiдбудеться iстотне зниження номiнальних процентних ставок по всiх категорiях гривненвих працюючих активiв, включаючи кредити. Це, у свою чергу виклече рiзке скорочення процентної маржi i, як результат, похитне фiнансову стiйкiсть банкiв.
Очевидно, що зниження iнфляцiї до рiвня менше нiж 3% на мiсяць призведе до структурних зрушень у попитi на кредитнi ресурси, збiльшуючи в них частку довгострокових позик.
Зростання строкiв надання кредитiв змушуватиме банки збiльшувати питому вагу строкових зобов’язань, насамперед строкових депозитiв, що в будь-якому разi зумовить пiдвищення банкiвських витрат.
Коли процентнi ставки мають тенденцiю до зниження, оптимальною фiнансовою стратегiєю для банкiв є орiєнтацiя на залучення переважно короткострокових зобов’язань, в тому числi депозитiв "до запитання". Проте в цьому випадку банк вiдчує труднощi. По сутi, йому доведеться вибирати один iз двох непривабливих для змiцнення їхнього фiнансового стану варiантiв:
1) йому необхiдно приймати додатковi ризики, пов’язанi iз спiввiдношенням зобов’язань "до запитання" i середньострокових працюючих активiв, що збiльшує загрозу втрати лiквiдностi;
2) вести далi переважно короткострокове кредитування i задовольнятися нижчими процентними доходами внаслiдок перевищення пропозицiї над попитом по короткострокових позиках.
Таким чином, успiшна адаптацiя до рiзких змiн у порiвняльнiй дохiдностi рiзних комбiнацiй активiв i пасивiв у зв’язку iз стiйким зниженням iнфляцiї до рiвня менш нiж 3% на мiсяць вимагатиме вiд українських банкiв серйозної змiни своїх балансiв. Основнi змiни полягатимуть у зменшеннi питомої ваги зобов’язань "до запитання", в тому числi валютних, при одночасному пiдвищеннi частки строкових зобов’язань, насамперед строкових депозитiв, у пiдвищеннi питомої ваги працюючих активiв при одночасному скороченнi частки непрацюючих активiв, зокрема, зростаннi питомої ваги кредитiв реально дiючим пiдприємницьким структурам.
Зрозумiло, що повноцiнна участь комерцiйних банкiв у довгостроковому кредитуваннi можлива лише за умови досягнення макроекономiчної стабiлiзацiї. Але це не виключає необхiдностi запровадження економiчних стимулiв та вiдновлення впливу держави в цьому питаннi.
Незважаючи на те, що жоден з банкiв не досяг рiвня 25% кредитних вкладень довгострокового характеру, НБУ з метою сприяння розвитковi iнвестицiйного процесу дозволив банкам у 1995 роцi надати довгострокових кредитiв бiльше як на 10 трлн. крб. в рахунок обов’язкових резервiв [20, с.50].
З метою заохочення комерцiйних банкiв для довгострокового кредитування iнвестицiйних програм в 1995 роцi здiйснювалося коригування обов’язкових резервiв, якi повиннi знаходитися на кореспондентських рахунках банкiв, на суму наданих ними кредитiв за рахунок власних ресурсiв. Дiя цiєї пiльги була продовжена i в 1996 роцi.
В сучасних умовах в Україні особливу увагу необхідно приділяти розвиткові споживчого кредиту, в чому має допомогти вивчення іноземного досвіду. Розвиток цього виду кредиту насамперед допоможе підвищити життєвий рівень населення. Але з другого боку, саме низький рівень доходів населення – головна причина того, що надання населенню споживчих кредитів банками майже не відбувається.
Уваги заслуговують такі різновиди споживчих кредитів, що поширені в США - позики з погашенням у розстрочку і позики, що відновляються. Позички зпогашенням у розстрочку застосовуються для купівлі побутових товарів тривалого користування, наприклад, для купівлі автомобіля. Позичальник може за своїм вибором чи погасити позику повністю, чи передати автомобіль за залишковою вартістю банку в якості сплати непогашеного боргу.
У разі надання банком позички, що відновлюється позичальнику відкривається кредитна лінія з правом отримання кредиту на протязі певного строку. При цьому, якщо позика погашається на протязі певного пільгового строку (30 днів), то процент на користь банку не нараховується.
Для розвитку споживчого кредитування в Україні можна передбачити такий варіант: відкривати кредитну лінію фізичним особам-позичальникам, які мають вклади в цьому банку і мають репутацію акуратних клієнтів.
При проведенні своєї кредитної діяльності будь-який банк ставить на меті зменшити кредитний ризик і таким чином зменшити частку прострочених, пролонгованих, сумнівних, небезпечних, безнадійних кредитів.
Найсуттєвiший фактор впливу на лiквiднiсть i платоспроможнiсть банкiв є проблема невчасного повернення позик, зростання безнадiйної кредитної заборгованостi. Без вжиття кардинальних заходiв щодо виправлення ситуацiї з поверненням кредитiв посилюється загроза втрати лiквiдностi банкiвською системою України. Серед заходiв загальнодержавного масштабу НБУ передбачає надання прямої дiї Закону України "Про заставу майна" i спрощення процедури реалiзацiї заставленого майна, введення єдиного реєстру такого майна, створення резервiв покриття кредитних ризикiв i фондiв страхування вкладiв громадян, якнайшвидше прийняття Закону України "Про кредит", проект якого вже пiдготовлений спецiалiстами НБУ.
Завантажити реферат