Розрахунки за експортно-імпортними операціями проводяться в іноземній валюті- долари США, німецькі марки білоруські та російські рублі.
Згідно листа Національного банку України 13-110\299 -1165від 16.02.98 іноземні валюти поділяються на 3 групи:
1.вільноконвертовані валюти ( долари США, німецькі марки, ЕКЮ), що широко використовуються для здійснення платежів;
2.вільноконвертовані валюти ( латвійчькі лати, російські рублі), що широко не використовуються для здійснення платежів;
3.неконвертовані валюти ( білоруські рублі, болгарські леви). Курси Нацбанку встановлюються тільки по окремих валютах.
Передбачені розрахунки в українських карбованцях-з Росією та Білорусією через ЛОРО-рахунки
Для обліку іноземної валюти та розрахунків в іноземній валюті відкритий валютний рахунок 52. З поточного валютного рахунку переводять за кордон грошові кошти в іноземній валюті в оплату товарів та погашення заборгованостей.
Сьогодні у зовнішньоторгових операціях діє ціла система способів, засобів та формів платежів, що створюють цілісний , гнучкий та динамічний механізм розрахунків.
У зовнішньоторгових операціях існує три способи платежу: платіж готівкою, авансовий платіж та платіж у кредит. Наше підприємство використовує два останніх види платежу.
Поширення у зовнішній торгівлі комерційного кредиту зумовлює використання кредитних засобів платежу-чеків та векселів. Комбінат не використовує таких засобів платежу.
Для форм розрахунків , що використовуються у міжнародній торгівлі, належать такі: 100 % авансовий платіж, акредетивна форма розрахунків, інкасо, відкритий рахунок. На нашому підприємстві використовується тільки перша форма розрахунків.
На підприємстві в основному проводились експортно-імпортні операції у галузі зовнішньоекономічної діяльності, тому детально розглянемо їх облік.
2.2.Розробка системи обліку валютних операцій в умовах його трансформації.
Основним документом, що регламентує режим здійснення валютних
операцій на території України, є Декрет Кабінету Міністрів України “Про сис-
тему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.93 р. №
Одним з досить істотних обмежень у здійсненні деяких валютних операцій є необхідність їх ліцензування.
Національним банком видається два види ліцензій на здійснення валютних операцій, що ліцензуються, - генеральна та індивідуальна.
При цьому генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та ін-
шим кредитно-фінансовим установам на здійснення валютних операцій, які не
потребують придбання індивідуальної ліцензії, на весь період режиму валютного регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення
такої операції.
Порядок і терміни видачі ліцензій, перелик документів, необхідних для одержання ліцензій визначаються Національним банком України. Так, порядок видачі резидентам індивідуальних ліцензій на здійсненння інвестицій за кордон визначено Інструкцією про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 16 березня 1999 року № 122 ; порядок надання ліцензії на відкриття резидентами України рахунків в іноземних банках визначено Положенням про порядок надання індивідуальних ліцензій на відкриття юридичними особами – резидентами України рахунків в іноземних банках, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 5 травня 1999 року № 221.
Не останнє місце в регулюванні валютних операцій займає питання декларування.
Декларування валютних цінностей, доходів і майна здійснюється суб”єктами підприємницької діяльності в регіональних відділеннях Національ-
ного банку України і в державних податкових інспекціях за місцем розташування суб”єктів підприємницької діяльності.
Проведення практично всіх валютних операцій можливе лише за наяв-ності валютних рахунків. Порядок відкриття рахунків в іноземній валюті визнано Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 року № 527. Відповідно до п.п. 6.1.1 цього документа банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на поточні та депозитні. Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у межах діючого законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених діючим законодавством України, і для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.
Депозитні рахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженим банком фізичним і юридичним особам на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка і банком на визначений у договорі термін.
Основний обсяг операцій з використанням валютних цінностей як один з обов”язкових етапів передбачає власне купівлю і продаж валюти.
Порядок і умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському
валютному ринку визначено Правилами здійснення операцій на мижбанківсь-
кому валютному ринку України, затвердженими постановою Правління Націо-національного банку України від 18 березня 1999 року № 127. Іноземна валюта купується уповноваженими банками за дорученням клієнтів з метою її перерахування за межі Укарїни. Відповідно до п. 2.3 Правил № 127 підставою
для купівлі іноземної валюти є такі документи :
- договір з нерезидентом;
- вантажна митна декларація;
- акт здавання-приймання, акт виконаних робіт;
- довідка державної податкової администрації.
Юридичні особи одночасно з перерахуванням коштів на купівлю іноземної валюти надають банку платіжне доручення на суму збору, яку необхідно сплатити до Пенсійного фонду з операції купівлі іноземної валюти.
Сплачені суми збору в повному обсязі включаються до складу валових витрат
Платника податку на прибуток на підтаві п.п. 5.2.5. статі 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР. У
Декларації про прибуток підприємства такі суми відображаються по рядку 19.
Для бухгалтерського обліку операцій пов”язаних з рухом валюти,
згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов”язань і господарських операцій підприємств і організа-
цій затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291,використовуються такі рахунки бухгалтерського обліку :
302 “Каса в іноземній валюті”
304 “Операційна каса в іноземній валюті”
312 “Поточні рахунок в іноземній валюті”
334 “Грошові кошті в дорозі в іноземній валюті”.
Грошові кошти в іноземній валюті, операції з ними і розрахунки в
Іноземній валюті на рахунках бухгалтерського обліку відображаються в гривнях у сумі, що визначається шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Національного банку України на дату здійснення операції. Зі зміною офіційного обмінного курсу іноземної валюти стосовно гривні виникають курсові різниці між гривневим еквівалентом валюти або заборгованості за курсом НБУ, що значиться в обліку на дату її одержання і здійснення операції. Такі курсові різниці відносяться на рахунки 71 “Інший операційний дохід”, 74 “Інші доходи”, 85 “Інші витрати”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”, 97 “Інші витрати”. Порядок відображення операцій з придбання іноземної валюти в податковому обліку визначено в п 7.3.4 статті 7 Закону України про податок на прибуток, відповідно до якого у випадку купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податків не змінюються . Сума гривень, сплачена платником податку у зв”язку з такою купівлею вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.
Завантажити реферат