Аудит

ЗМІСТ:

Вступ

1. Аудиторська оцінка фінансової звітності підприємства

1. Методичні прийоми узагальнення результатів аудита

1. Скласти проект договору на проведення аудита фінансової звітності ПП “КОЛОС”, що займається випічкою хлібобулочних виробів, де обов’язково зазначити:

- виконавці робіт;

- замовника;

- предмет договору;

- зобов’язання сторін;

- терміни виконання договору;

- вартість і порядок розрахунків;

- відповідальність сторін;

- особливі умови;

- розгляд спірних питань;

- юридичні адреси сторін

Список використаної літератури

ВСТУП

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.

У світовій практиці аудит набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми) в особі його власників (акціонерів), держави в особі податкової адміністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності.

Аудит є обов’язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни.

Аудит є незалажною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами аудит – це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

Аудит, крім того, охоплює такими основними питаннями: перевірка комерційної і господарсько – фінансової діяльності суб’єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.

Впровадження аудиту в сферу підприємницької діяльності має в цілому для держави істотні переваги порівняно з іншими формами фінансово – господарського контролю, зокрема:

§ Значна економія державних коштів, які витрачаються на утримання контрольно – ревізійного апарату;

§ Надходження додаткових коштів до бюджету за рахунок сплати аудиторськими фірмами (аудиторами – підприємцями) податків;

§ Незалежність, конкурентна боротьба, професіоналізм аудиторів, що сприяє підвищенню якості перевірок;

§ Можливість вибору аудитора замовником тощо.

Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових компаній, бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств, комерційних банків, різних іноземних фірм.

Мета аудиту – сприяння ефективної роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку.

Основними завданнями аудиту є:

Ø Перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;

Ø Виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;

Ø Реальність визначення фінансових результатів;

Ø Оцінка ефективності внутрішнього контролю;

Ø Надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо. [4]

1. АУДИТОРСЬКА ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Фінансова звітність підприємства – це система узагальнених показників, що характеризують підсумки фінансово – господарської діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік).

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Основні вимоги до фінансової звітності – реальність, ясність, своєчасність, єдність методики звітних показників, порівнянність звітних показників з минулими.

Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Якісні характеристики фінансової звітності:

1. Зрозумілість – доступність для розуміння користувачів, які мають достатні знання у сфері бухгалтерського обліку.

Щоб бути зрозумілою користувачам, фінансова звітність має містити відомості про: підприємство; дату звітності й звітний період; валюту звітності та одиниці її виміру; консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; виявлені помилки минулих років і пов’язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових звітів.

1. Доречність – прогнозування результатів діяльності, виправлення помилок у господарській діяльності. Фінансова звітність має містити тільки доречну інформацію, що дає змогу впливати на прийняття рішень, оцінку минулих і майбутніх подій.
2. Надійність – у інформації , представленій у звітності не повинно бути суттєвих помилок і викривлень. Надійність забезпечують правдиве подання операцій і подій та перевага сутності над формою.
3. Нейтральність – відображення інформації без мети здійснення впливу на рішення для досягнення бажаного результату.
4. Обачливість (обережність під час розрахунків) повнота (без пропусків).

Однією з найважливіших аудиторських процедур є оцінювання фінансової звітності підприємства. При цьому аудитор керується Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 996 – XIV [2] та такими нормативними документами:

1. П (С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”;

2. П (С)БО 2 “Баланс”;

3. П (С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”;

4. П (С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”;

5. П (С)БО 5 “Звіт про власний капітал”;

6. П (С)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”.

Аудитор, керуючись нормативними актами, перевіряє правильність оцінки статей балансу та фінансової звітності.

Насамперед він оцінює використання необоротних активів, зокрема основних засобів як сукупності матеріальних активів, що підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, або надання в аренду, що діють більше одного року як у сфері виробництва, так і в невиробничій сфері. До них належать також капітальні вкладення у багаторічні насадження, у поліпшення земель (іригаційні, меліоративні та інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, обладнання.