б) Крапкою з комою.Цей знак розділяє в БСР два прості речення однієї природи :
1. J’ai rate mon virage ; je me suis retrouve dans le fosse .
2. Il faisait tres sombre sous les arbres ; on se serait cru en pleine nuit .
в) Двома крапками , що виражають пояснення або наслідок :
1. C’est une maladie nerveuse : on devait le changer d’air .
2. On me vantait l’intelligence d’un petit garcon de trois ans : il connaissait toutes les marques d’autos .
г) Крапками в середені фрази. Вони вказують на те, що думка лишається незакінченою, неповною:
1. Tu sais bien …je te sauverai malgre toi , coquine !
2. Un accident de voiture … on me l’a ramene un soir sans connaissance…
Іноді в середені БСР можна зустріти дужки або тире . Вони виділяють пояснення, підкреслюють важливу рису того, що відбувається :
Mais cette grande dame – mon coeur ne l’a pas oubliee – a su faire une fin digne d’elle [ Bazin. Vipere; 27 ].
Безсполучникові складні речення дуже часто використовуються у газетних статтях та інших письмових джерелах інформації .
ВИСНОВКИ.
За комунікативною настановою речення можуть бути моно- та полікомунікативними та характеризуватися симетричною або асиметричною структурою . При використанні в мовленні симетрія / асиметрія набуває нового значення , змінюється або нейтралізується .
Складне речення є складним лінгвістичним знаком , основою номінації якого являються відносини подій . Залежно від того , які відносини існують між ситуаціями , подіями , формуються різні відносини та зв’язки між предикативними частинами складного речення у мовленні , що знаходить своє відображення у структурі типової моделі складного речення в мові.
Безсполучниковий зв’язок є самостійним засобом зв’язку предикативних частин у складному реченні.
Структурно безсполучникові складні речення зближаються зі складносурядними . Разом з тим , вони однаково можуть виражати сурядні або підрядні відносини . Сурядність – підрядність створюють одномірну опозицію , оскільки сукупність їхніх ознак ( структурних та змістових ) властива двом членам опозитивного ряду , але не є однаково типовою для БСР . Тому безсполучення не можна вважати за синтаксичну категорію .
БСР своєю формою не виражають завчасно змістових відносин , як складносурядні та складнопідрядні речення . Характерною рисою БСР є варіативність / неваріативність змістових відносин ( варіативність змісту відносно структури ) . У значенні БСР фіксувалася динаміка змістових відносин між предикативними частинами , що мала місце в мовленні. Вона знаходить своє відображення у змістових відносинах типових та варіантних структур . Тому для потенційно многозначних моделей дуже велику роль виконує наявність контексту .
На підставі типових конструкцій можна прогнозувати потенційну однозначність та многозначність БСР, тобто віртуально многозначні структури актуалізуються в мовленні.
РОЗДІЛ 2 . КОМУНІКАТИВНІ ТИПИ БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ.
1.1. РОЗПОВІДНО – ПИТАЛЬНІ БСР .
Раніше на матеріалі французької мови вивчалися лише розповідні безсполучникові складні речення . При цьому були визначені наступні структурні особливості БСР : 1. анафоричне вживання членів ; 2. варіації порядку слів ; 3. взаємовідношення значень модально-часових планів дієслів- присудків; 4. порядок розташування частин БСР; 5. наявність загальних членів ; 6. особливі значення дієслів – присудків першої частини безсполучникового комплексу ; 7. розділова пауза та особливий інтонаційний рисунок першого елементарного речення . Однак , ні одна з вказаних ознак не є загальною для усіх різновидів безсполучникового складного розповідного речення.
Включення питальних речень до складу безсполучникових комплексів призводить до створення одно- та різнокомунікативних типів БСР , що мають свої змістові та структурні характеристики. Структурна схожість безсполучникових та складносурядних речень виявляється в тому,що симетрія та асиметрія предикативних частин обумовлена їхнім комунікативним змістом .
Просте розповідне та питальне речення структурно протиставляються на основі прямого та зворотного порядку слів , граматично детермінованого засобу вираження комунікативної настанови . Типові різнокомунікативні безсполучникові комплекси утворюють асиметричні структури . У випадку , коли питання реалізується інтонацією або зворотом “ est-ce que “ , маємо симетричну конструкцію типу Р+П ( розповідь + питання ).
1. Voila une belle journee; est-ce que nous passerons entre les rameaux mouilles des bois ? [ Tillier. Mon oncle ; 99 ].
2. En attendant , j’offre une gite au sergent a la maison ; tu ne me desapprouveras pas ? [ Tillier. Mon oncle; 101 ].
У наведених прикладах питальна частина розташована ближче до припустимої відповіді, тобто наприкінці речення . Ця особливість властива більшості різкомунікативних речень. Для розповідно-питальних речень фіксований порядок розташування частин виступає визначальним . Однак, іноді питальне речення може займати перше місце :
1. Verra-t-on naitre prochainement une Europe monetaire a deux vitesses ; beaucoup sont aujourd’hui convaincus que l’hypotese est solide [ Le point ; 48 ].
2. Ainsi l’homme au physique de play-boy, le leader populiste qui promettait de faire entrer le Bresil dans une modernite liberale pure et dure n’etait-il qu’un escroc megalomane ; il fallut quelque temps a l’opinion pour s’en convaincre
[ Le point; 60 ].
3. De quoi s’agissait-il , au fond; d’atteindre Folcoche [ Bazin. Vipere; 108 ].
4. Pourquoi donc le riche serait-il plus heureux que le pauvre ? il ne travaille point,il n’a pas le plaisir de se reposer [ Tillier. Mon oncle ; 66 ] .
5. Que me racontes-tu la ? il ne s’agit que de quelques coups de pioche
[ Tillier. Mon oncle ; 113 ].
Наведені приклади 1 і 2 ближче до діалогічної єдності питання – відповідь . Автори статей ставлять запитання і самі на них відповідають , надаючи читачам право на роздуми , на згоду або незгоду з їхніми доводами . Ці речення відносяться до типу невласно-прямої мови .
У наведеному прикладі 3 в початковому питальному реченні загальна цільова настанова є зміщеною , і воно отримало розповідну спрямованність з сильним афективним відтінком .
У прикладі 4 питання займає перше місце , тому що співвідношення питально-розповідних речень відповідає діалогічній єдності . Різниця лише у тому, що питання і відповідь належать одній персоні . Питання передає негативну оцінку того суб’єкта мовлення , що говорить . Висування питального речення на перше місце зв’язано у данному випадку з емоційно-експресивними особлівостями висловлення ( чому багатий повинен бути щасливішим за бідного ? якщо він не працює , він не повинен знаходити задоволення у відпочинку ).
Питання у даних випадках перетворюється на риторичне . Підкреслюється емоційна реакція автора слів . Розповідне речення мотивує зміст риторичного питання . При цьому комунікативна функція змінює свою цінність , але асиметрична побудова між першим та другим реченнями зберігається .
Завантажити реферат