Українські реферати, курсові, дипломні роботи
UkraineReferat.org
українські реферати
курсові і дипломні роботи

Основні напрями в сучасній зарубіжній кримінології

Реферати / Криміналістика / Основні напрями в сучасній зарубіжній кримінології

Визначення кримінології у зарубіжних авторів

Для того, щоб охарактеризувати основні напрями в сучасній зарубіжній кримінології, важливо визначити, що є кримінологія у розумінні сучасних іноземних дослідників. Одразу зазначу, що ця праця буде присвячена західній кримінології, передусім американській, оскільки, на превеликий жаль, матеріали з кримінологічних досліджень країн Азії, Латинської Америки, Африки є малодоступними в Україні. Разом з тим, можна передбачити, що кримінологія закордону значною мірою входить до кримінології Заходу як одного з провідних наукових полюсів світу.

Питання визначення кримінології є досить важливим, оскільки на відміну від радянського, а значною мірою і пострадянського догматизованого і штучно обмежуваного наукового простору, зарубіжна кримінологія сотні років розвивалася в умовах плюралізму, що призвело до значно меншої структурованості наукових напрямів. Особисто мені невідомо, щоб у західній науці точилися суперечки щодо того, що вважати предметом (чи методом) кримінології, а що ні. Без цього якось обходяться, хоча існує переважна згода щодо того, що ж є кримінологія.

Одним з виразників такої погодженої думки є визначення кримінології Дж. П. Конрада. На його думку, кримінологія – це "застосування наукового методу до пояснення явищ, що генеруються внаслідок взаємодії процесу правотворення, правопорушення і реакції на ці процеси."

Таким чином, можна визначити, що головною характеристикою є все ж предмет кримінології, який кожен дослідник відповідно до свого погляду звужує чи розширює. Вибір предмета визначає вибір методу – методом кримінології є будь-який науковий метод, що дозволяє дослідити предмет.

Що вивчають кримінологи закордону

Таким чином, вивчення окремих складових частин предмету і обумовлюватиме основні напрями кримінології. Ось приблизний перелік того, що вивчають кримінологи закордону:

Філософські та історичні питання в кримінології.

Кримінологія та право: кримінальне право; етика і юриспруденція; право, наука і суспільство.

Система кримінальної юстиції: правозастосування і суди, система кримінальної юстиції і виправлення.

Кримінологія - біологічні і психологічні науки: генетика, мозок, фрейдистська психологія, біхевіоризм і теорія навчання.

Кримінологія – соціальні науки: соціологічні науки, соціологія, право і соціальний контроль; біосоціальні і демографічні змінні; економічні і політичні злочини.

Вивчення правопорушника: запобігання злочинності і екологія (під якою розуміється усе несоціальне оточення і фактори – архітектура, планування забудови і т. ін.); кримінальне право і захист з мотивів неосудності; запобігання злочинності – порівняння наукових і правових моделей.

Вивчення жертви.

Зважаючи на такий перелік, можна зробити декілька важливих висновків:

1. Відповідно до вітчизняної понятійної бази, методами кримінології є як загальнонаукові, так і спеціальнонаукові методи – соціологічні, психологічні, біологічні та медичні, статистичні, правові та інші.

2. Зважаючи на наявність у переліку таких наук, як психологія, соціологія та право, можна сказати, що кримінологія не повністю є наукою у розумінні science, оскільки значна частина доробку закордонних кримінологів важко піддається емпіричній перевірці і являють собою швидше погляди, ніж науково обгрунтовані теорії.

Таким чином, чи не найголовнішою проблемою зарубіжної кримінології є узгодження концептуальних умоглядних розробок з реальним життям з метою їх практичного застосування. Ця проблема буде проілюстрована далі в тексті.

3. Зважаючи на величезний обсяг предмету дослідження, постала проблема певного його узагальнення, систематизації, про що йтиметься далі.

Кримінологія і теорія систем

"Я обстоюю кримінологію, засновану на синтезі біології, психології, соціології та інших поведінкових наук." Ці слова Джеффері символізують його спробу системного підходу до кримінології. У своїй книзі він критикує сучасних дослідників за надмірну спеціалізацію і явний ухил в соціологію; для впорядкування кримінологічних досліджень Джеффері застосовує теорію систем – загальнонауковий метод, що знайомий українським науковцям ще з радянських часів як метод системотехніки.

Теорія систем – це підхід до пізнання і аналізу даних, що має холістичну (цілісну) природу. Вона походить від взаємозв’язку частин з цілим і з перетіканням енергії та інформації з однієї підсистеми до іншої. Теорія систем спонукає дослідника до мислення поняттями взаємозалежності частин, аніж поняттями прямого причинно-наслідкового зв’язку.

Поведінкові науки, до яких Джеффері відносить і кримінологію, засновані більше на понятті зв’язку і взаємодії, ніж на понятті спричинення. Одним з методів є дослідження, спрямоване від цілого до частини (редукціонізм) і від частини до цілого (холізм). Зокрема, це може виглядати так:

 

 

Суспільство (людство)

 
 

Населення (популяція)

 
 

громада

 

Редукціонізм

група

Холізм

 

організм

 
 

орган

 
 

клітина

 

Системний підхід Джеффері справив певний вплив на науковців; окрім того, кожен автор сучасного підручника з кримінології, дотримуючись навіть простого принципу об’єктивності, включає до тексту усі погляди, що мають принаймні якусь практичну і теоретичну цінність.

Вищевказані особливості доцільно прослідкувати на прикладі сучасного дослідження такої важливої частини предмета кримінології, як кримінальна поведінка та її причини.

 

Пояснення кримінальної поведінки – проблеми і причини

Незважаючи на значний час розвитку закордонної кримінології, вона досі припускається досить простих помилок. Наприклад, як зазначає С.Т. Рейд, "однією з найпоширеніших помилок в інтерпретації кримінологічної інформації є дуалістична омана (dualistic fallacy) – припущення про те, що існує чітка різниця між двома групами: злочинцями і незлочинцями. Припущення того що ці групи є гомогенними і що у дослідженнях їх можна порівнювати за певною ознакою і зробити висновки про різницю між цими двома групами. Тобто припущення того, що злочинці порушують закон, а незлочинці – ні. Дослідження показують, що це припущення є невірним."

Завантажити реферат Завантажити реферат
Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 

Подібні реферати:


Останні надходження


© 2008-2019 україномовні реферати та навчальні матеріали