Інтернет як система організації продажу продукції виробничого призначення

По оцінках західних аналітиків, до 2005 року через системи електронної торгівлі буде продаватися більш 40% від загального обсягу реалізації продукції металургії (включаючи кольорові метали). Це означає річний оборот електронної торгівлі в металургії порядку 100 млрд. дол., у тому числі порядку 44 млрд. дол. у чорній металургії (таблиця 3.1.).

Таблиця 3.1.

Загальносвітовий торговий обіг (млрд. дол.) і обсяг електронних угод типу «бізнес-бізнес» (B2B)

Підходи чорної і кольорової металургії до розвитку електронної комерції сьогодні досить різні. У торгівлі чорними металами процес йде швидше. Пояснюється це тим, що в чорній металургії немає бірж, номенклатура продукції досить велика, а ринок сталі не є настільки ж прозорим, як ринок тих металів, що котируються на Лондонській біржі металів. Добре відома споживачам сталевої продукції якість товару, а також висока конкуренція, породжують необхідність в оперативній інформації про потенційних постачальників, ціни, умови платежу і термінах постачання. Саме цю потребу і покликані задовольнити спеціалізовані Інтернет-сайти.

Початок електронних продажів сталевої продукції через спеціальні Інтернет-сайти, які не належать окремим виробникам сталі, було покладено в лютому 1997 року в США. Саме з цього часу почав свою роботу спеціалізований сайт американської фірми Metal Suppliers Online (MSO). Згодом до MSO приєдналися ще дві найбільш відомі в США компанії такого типу: MetalSite (у грудні 1998 року) і e-Steel (у вересні 1999 року). Два найбільших торгових дома Японії Mitsui і Mitsubishi підписали з e-Steel базову угоду про створення спільного підприємства Інтернет-торгівлі, що почала свою діяльність з 1 липня 2000 року. У Південно-Східній Азії відома компанія SteelAsia почала свою діяльність в Китаї, Тайвані, Гонконгу, Малайзії, Філіппінах, Індонезії, Таїланді і Сінгапурі. Загальний обсяг цього ринку оцінюється в USD 300 мільярдів. Сайт організований на двох мовах - англійській і китайській. У Європі піонером в Інтернет-торгівлі сталлю на початку 2000 року виступила шведська компанія SteelScreen. Компанія планує обслуговувати ринок, обсяг якого оцінюється в USD 60 млрд. Сайт компанії організований на п'ятьох європейських мовах.

Певна активність простежується й у торгівлі кольоровими металами. Фірма MG Pie, член рингу Лондонської біржі металів, у лютому 2000 року заявила про установу СП для Інтернет-торгівлі кольоровими металами з компаніями-партнерами Internet Capital Group (ICG) і Safeguard International. У плани MG входить організація Інтернет-торгівлі повним спектром кольорових металів, включаючи рідкі і легкі. Також компанія почала торгівлю в режимі онлайн міддю й алюмінієм.

Зростаючі обсяги вкладень в організацію Інтернет-торгівлі пов'язані з тим, що електронні форми ведення бізнесу надають нові можливості виробникам і споживачам металів. По-перше, на ринку металопродукції не вистачає оперативної інформації, високі витрати при укладанні закупівельних контрактів, велике число посередників. Споживачеві ж дуже важливо укласти контракт швидко, вибравши при цьому оптимальні умови: постачальника, ціну, умови і терміни постачання. Інтернет-комерція дає можливість укладати такі контракти швидше, простіше, а головне - дешевше.

Торгові системи передбачають для покупця можливість одержати негайну кваліфіковану допомогу в режимі онлайн при виборі продукту. Є можливість скоротити терміни постачання, оптимізувати запаси, реалізувати надлишки продукції й устаткування, одержати якісний сервіс у плані логістики (страхування угоди, доставка товару в бажаний термін по оптимальних тарифах, платежі через мережу за допомогою банків, залучених Інтернет-компанією, і т.д.). Продавець же за допомогою Інтернет може істотно розширити свою клієнтську базу, одержати доступ до партнерів, про існування яких він раніш і не підозрював.

Природний інтерес до технологій електронної комерції з боку вітчизняної металургійної галузі пов'язаний з тим, що виробники металу, а особливо ті, котрі націлені на закордонні ринки, прагнуть прямо вийти на вихідного постачальника і кінцевого споживача. Але особливість металургійного бізнесу в тім, що в ньому не обійтися без посередників. Більш того, покупку металургійної сировини і продаж продукції вірніше було б розглядати як окремі бізнеси, що складають металургійний ринок, у центрі якого, зрозуміло, виробництво.

Розвиток гірничо-металургійного комплексу України в 2002 році характеризувався позитивною динамікою по більшості виробничих показників. У результаті досягнутий рекордний за останні 8 років рівень виробництва сталі в 34,1 млн. тонн, що на 3,0% перевищує показники 2001 року. Частка України у світовому виробництві сталі склала 3,8%, що відповідає 7 позиції серед найбільших виробників у світі. Чорна металургія залишається однією з провідних галузей економіки України, внесок якої в структуру ВВП складає близько 25%.

Ріст обсягів виробництва прокату в 2002 році у певній мірі пов'язаний із триваючим поліпшенням показників роботи метало-споживчих галузей і ростом внутрішнього метало-споживання. У цілому індекс росту обсягу виробництва в машинобудуванні за 2002 рік склав 111,3%, у тому числі в транспортному - 129,6%, суднобудуванні - 120,5%, авіабудуванні - 123,3%. Поліпшення роботи машинобудівного комплексу і будівельної індустрії визначило відповідний розвиток внутрішнього ринку металопродукції в Україні. У той же час у 2002 році внутрішнє споживання металопрокату зросло приблизно на 10%, тоді як у 2000-2001 роках сумарне споживання металу на внутрішньому ринку країни стосовно попередніх років зростало не менш, ніж на 20% щорічно.

У цілому за останні 4 роки обсяг споживання прокату в Україні виріс більш ніж у 1,6 рази - з 2,8 млн. тонн у 1998 році до 4,57 млн. тонн у 2002 році. Однак даний рівень явно не відповідає потенціалові гірничо-металургійного комплексу і не знімає в цілому негативної залежності від кон'юнктури зовнішніх ринків. Разом з тим в останні роки для України намітилися деякі негативні тенденції в розвитку товарної структури торгівлі прокатом. Це виявляється, насамперед, у надмірному збільшенні питомої ваги в експорті низькорентабельних видів продукції - таких як напівфабрикати. Якщо в структурі світової торгівлі (крім України) частка напівфабрикатів складає усього близько 18%, то для України даний показник вище в 2,3 рази. Тому першочерговою є задача просування на ринки готового, у тому числі листового, прокату, частка якого в українському експорті майже в 1,75 рази нижче в порівнянні зі світовою торгівлею.