Українські реферати, курсові, дипломні роботи
UkraineReferat.org
українські реферати
курсові і дипломні роботи

Гегель про громадянське суспільство

Реферати / Політологія / Гегель про громадянське суспільство

План

1. Вступ.

2. Основні ступені діалектичного розвитку духу.

3. Поняття «право» для суспільства.

4. Мораль є оцінкою поведінки людини.

5. Держава, як один з образів волі.

6. Висновок.

Георг-Вільгельм-Фрідріх Гегель наро­дився 28 серпня 1770 року в м.Штутгардт у родині фінансового чиновника. В 1778—1793 рр. навчався на богослов­ському факультеті Тюбінгенського уні­верситету, після закінчення якого відмо­вився від кар'єри пастора і присвятив себе вивченню філософії. У 1790 р. про­живав в одній кімнаті з майбутнім пое­том Фрідріхом Гольдерліном і майбутнім філософом Фрідріхом Шелінгом. З-поміж студентів вирізнявся схильністю до сис­теми і порядку, намаганням вникнути в суть предмета. Схвалював антифеодаль­ну і антидеспотичну спрямованість Вели-намагання побудувати суспільство на ра­ціональних засадах. Засуджуючи якобінську диктатуру, симпатизував наполеонівському режиму.

Працював домашнім вчителем.

У 1798 р. опублікував «Довірчі листи про формальні державно-правові відносини кантону Ваадт (Во) і міста Берн». Того ж року написав перший політичний твір "Про найостанніші внутрішні відноси­ни Вюртемберга, особливо про порушення конституції магістрату», який не був опублікований.

У1804 р. стає приват-доцентом, а в 1805 р. — екстраординарним професором (без оплати) Енського університету. Цю кар'єру перерва­ло вторгнення Наполеона в 1806 р., яким Гегель захоплювався, нази­вав «світовою душею». У Єні він написав знаменитий твір «Феномено­логія духу», який побачив світ у 1807 р.

У 1808 р. очолив гімназію в Нюрнбергу, де викладав філософію та основи законодавства. У1816 р. опублікував «Науку логіки», яка при­несла йому популярність, професорську кафедру. У1818 р. перебрав­ся до Берліна, де прожив до смерті.

Був одружений (1811) з Марією фон Тауер, з якою мав двох синів. У 1821 р. вийшов друком головний його політичний твір «Нариси філософії права. Природне право і наука про державу в нарисах». У 1830 р. став ректором Берлінського університету. Помер у Берліні 14 листопада 1831 року від холери.

Політична філософія Георга-Вільгельма-Фрідріха Гегеля є вершиною німецької класичної філософії. Він вперше знайшов для філософії нову реальність – саму філософію у своїй історії. Гегель описує і спостерігає ту діалектику розвитку суспільства, яка існувала в історії. Проблеми політичної філософії перебували в центрі уваги Гегеля на всіх етапах його творчості. Їм присвячено такі праці, як «Конституція Німеччини», «Філософія історії», «Філософія права» та інші. В історії суспільно-політичних учень філософську систему Гегеля справедливо вважають однією з вершин філософії Нового часу.

Геніальний мислитель, діалектик. Величезний вплив на формування поглядів молодого Гегеля й всього подальшого його духовного розвитку завдала французька революція, що символізувала появу нового розумного миру. Гегель визнав основну ідею французької революції, поділяючи на ранніх етапах своєї творчої еволюції погляди про необхідну антифеодальну, антидеспотичну буржуазну революцію, але разом з тим відкидав якобінський терор і різко критикував прихильників Робеспьера.

Проблеми держави й права перебували в центрі уваги Гегеля на всіх етапах творчої еволюції його поглядів. Ця тематика докладно висвітлюється в багатьох його добутках, у тому числі таких як: "Конституція Німеччини", "Про наукові способи дослідження природного права, його місці в практичній філософії і його відношення до науки про позитивне право", " філософія права", "філософія духу", "філософія історії" й ін.

У "Філософії права" найбільш чільно викладене навчання про державу й право, ця праця Гегеля є однією із визначних добутків в історії політичних і правових навчань. Основне завдання філософії права - це наукове пізнання держави й права, а не вказівка на те, якими вони повинні бути "Наш добуток - пише Гегель - оскільки в ньому існує наука про державу й право буде спробою осягнути й зобразити державу як щось розумне усередині себе. Як філософський твір воно повинне бути далі від всього того, щоб конструювати державу якою вона повинна бути". "Наука про право, - підкреслює він, - є частина філософії. Тому вона повинна розвити ідею, що являє собою розуміння предмету з поняття або, що теж саме спостерігати власний, іманентний розвиток самого предмета". Право, по Гегелю, полягає в тому, що наявне буття взагалі є наявне буття вільної волі, діалектика, що збігається з філософським конструюванням системи права, як царство реалізованої волі.

Гегель був об'єктивним ідеалістом. Основною категорі­єю його філософії є «абсолютна ідея» — первинна реаль­ність, те, що не має початку, основа всього сущого. Розви­ток її охоплює такі фази (етапи):

1. Розкриття абсолютної ідеї — розвиток понять від найзагальніших, абстрактних до конкретних, різноманітних.

2. Саморух абсолютної ідеї — втілення її в природі, розкриття в природі свого сутнісного змісту.

3. Розкриття абсолютної ідеї — повернення її до самої себе через природу. Природа, розпочинається. від нижчих форм до інших, сходить до духу і знову залишається з аб­солютною ідеєю.

Трьома основними ступенями діалектичного розвитку духу, за Гегелем, є суб’єктивний дух (індивідуальна душа, антропологія — душа як чуттєва субстанція тіла; феноме­нологія — перетворення душі на свідомість; психологія — теоретичні і практичні здібності душі), об’єктивний дух (право мораль, моральність), абсолютний дух (мистецтво, релігія, філософія).

Визначальна для гегелівської філософії ідея тотожнос­ті мислення і буття переходить у його філософії держави і права в тезу про тотожність розумного і дійсного (дійсним він вважає не все існуюче, а лише необхідне та істотне в ньому). Сенс знаменитої гегелівської формули такий: «Що розумне, то дійсне, що дійсне, те розумне». Вона виражає органічну єдність духу і природи, свідомості й буття.

Гегелівське навчання про діалектику мислення, про взаємозв'язок і рух понять побічно вказує на зміст і закономірності розвитку тих реальних матеріальних процесів, які всупереч навчанню Гегеля існують незалежно від пізнання, від мислення. Звичайно, Гегель не міг “видумати” діалектикові поняття: її дійсним джерелом була реальна діалектика речей у природі й суспільстві.

Отже, розвиток долає три стадії: тезу, антитезу і синтез, названі «гегелівською тріадою». Розвиток через супереч­ність відбувається в природі, людській історії, свідомості.

З огляду на це гегелівську формулу «все розумне дій­сне, все дійсне розумне» можна тлумачити і як консервативну, і як революційну. З одного боку, вона проголошує, що все суще закономірне, тобто є втіленням розуму. Але за законами діалектики ця «розумність» не вічна, на змі­ну їй повинна прийти нова дійсність, яка для свого часу стане також «розумною». Історія — закономірний шлях розвитку світового духу, який є втіленням її сутності. При цьому «розумний» характер історії далеко не очевид­ний і виявляється не прямолінійно, а через зіткнення і бо­ротьбу людських пристрастей, через страждання і жертви людей, які плекають свої цілі. Гегель називає це «хитріс­тю розуму».

Завантажити реферат Завантажити реферат
Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 

Подібні реферати:


Останні надходження


© 2008-2021 україномовні реферати та навчальні матеріали