Психологічні особливості дітей девіантної форми поведінки

ЗМІСТ

Вступ

Всьому світу, соціальному буттю й кожній людині властиво відхилятися від осі свого існування та розвитку. Причини цих відхилень лежать в особливостях взаємозв'язку й взаємодії людини з навколишнім світом, соціальним середовищем і самим собою. Виникаючи на основі такої властивості розмаїття у психофізичному, соціокультурному, духовно-моральному стані людей і їхній поведінці є умовою розквіту суспільства, його вдосконалення й здійснення соціального розвитку. Відхилення в поведінці – є природною умовою розвитку людини та життя всього суспільства. Інакше кажучи, девіантна поведінка була, є й буде. У цьому й полягає актуальність його вивчення. Девіантна поведінка, що розуміється як порушення соціальних норм, набрала в останні роки масовий характер і поставило цю проблему в центр уваги соціологів, соціальних працівників, медиків, працівників правоохоронних органів тощо.

Підлітковий вік - це час становлення характеру. Саме в цей період вплив середовища, найближчого оточення виявляється з величезною силою. Поведінка підлітка - зовнішній прояв складного процесу становлення його характеру. Серйозні порушення поведінки нерідко пов'язані з відхиленнями в цьому процесі. Нерідко емоційний розвиток дітей буває порушеним, а їхня поведінка асоціальною. У цьому зв'язку досить часто виникають ускладнення психологічного розвитку. Більша частина цих ускладнень є лише відхиленням від норми, а не симптомом психологічного захворювання.

Пояснити причини, умови і фактори, що детермінують це соціальне явище є основним завданням. Її розгляд передбачає пошук відповідей на ряд фундаментальних питань, серед яких питання про сутність категорії «норма» (соціальна норма) і про відхилення від неї. У стабільно функціонуючому суспільстві, яке стрімко розвивається, відповідь на це питання більш-менш ясна. Соціальна норма – це необхідний і відносно стійкий елемент соціальної практики, що виконує роль інструмента соціального регулювання і контролю. «Соціальна норма, - відзначає Я.І. Гілинський, - визначає історично сформовану в конкретному суспільстві межу, міру, інтервал припустимого (дозволеного чи обов'язкового) поводження, діяльності людей, соціальних груп, соціальних організацій».

Соціальна норма знаходить своє втілення (підтримку) у законах, традиціях, звичаях, тобто у всьому тому, що стало звичкою, міцно ввійшло в побут, у спосіб життя більшості населення, підтримується суспільною думкою, відіграє роль «природного регулятора» суспільних і міжособистісних відносин. Англійський мислитель Клайв С. Льюїс схильний бачити в моральних нормах свого роду «інструкції», «що забезпечують правильну роботу людської машини».

Значна важливість обговорюваної проблеми стає особливо очевидною в період побудови демократичної держави. Непросте економічне становище країни, руйнування колишнього світогляду й не сформованість нового приведе до труднощів і внутрішніх конфліктів. Особливо важко в цей період підростаючому поколінню. Серед молоді підсилився нігілізм, демонстративна й зухвала поведінка стосовно дорослих, частіше й у крайніх формах стали проявлятися жорстокість і агресивність. Різко зросла злочинність серед молоді. 70% злочинів відбувається особами до 30 років. Серед них виділяються підлітки. Ріст підліткової злочинності збільшується більшими темпами росту правопорушень ніж в інших групах. Підлітки беруть участь у воєнізованих формуваннях політичних організацій екстремістів, у рекеті, співробітничають із мафією, займаються проституцією й сутенерством, здійснюють економічні злочини.

Але в реформованому суспільстві, де зруйновані одні норми і не створені навіть на рівні теорії інші, проблема формування, тлумачення і застосування норми стає надзвичайно складною справою. Можна зрозуміти повну гіркоту висловлювання А. Солженіцина: «Яка це реформа, якщо результат її – презирство до праці і відраза до неї, якщо праця стала ганебним, а шахрайство стало доблесним.

Звичайно, українське суспільство не може довго залишатися в такому стані. Девіантна поведінка значної маси населення втілює сьогодні найбільш небезпечні для країни руйнівні тенденції.

Метою даної роботи є розгляд психологічних особливостей дітей девіантної поведінки.

Об'єкт - психологічні особливості дітей девіантної поведінки

Суб'єкт - підлітки з відхиленнями у поведінці.

Завдання:

1. Дати визначення поняттю "поведінка", що має відхилення, і розібратися з різними формами його прояву. Зокрема варто розрізняти девіантну поведінку, що носить соціально-творчий характер, є породженням або відбиттям соціальної інновації, від девіантної поведінки, що спричинено або відкриває шлях до соціальної патології, носить соціально-негативний характер.

2. Виявити, як проявляються порушення поведінки серед підлітків.

3. Визначити психологічні фактори підлітків, які важко виховуються.

4. Виявити, як проявляється девіація в житті підлітка.

5. Визначити, який зв'язок між девіантною поведінкою і особистістю підлітка.

Методи:

1. Збір необхідної літератури.

2. Вивчення літератури.

3. Опис.

4. Аналіз.

РОЗДІЛ 1

ПРОБЛЕМА ДЕВІАНТНОГО ТА ДЕЛІКВЕНТНОГО

ПОВОДЖЕННЯ ПІДЛІТКІВ

1.1. Форми прояву порушень поведінки

Оцінка будь-якої поведінки завжди має на увазі його порівняння з якоюсь нормою, проблемне поводження часто називають девіантним. Девіантне поводження - це система вчинків, що відхиляються від загальноприйнятої або якої мається на увазі норми (психічне здоров'я, права, культура, мораль).

Девіантна поведінка підрозділяється на дві більші категорії. По-перше, це поведінка, що відхиляється від норм психічного здоров'я, що припускає наявність явної або прихованої психопатології. По-друге, це поводження антисоціальне, що порушує якісь соціальні й культурні норми, особливо правові. Коли такі вчинки порівняно незначні їх називають правопорушеннями, а коли серйозні й караються в карному порядку - злочинами. Відповідно говорять про деліквентне (протиправне) і кримінальне (злочинне) поводженнях [4, с.11].

Деліквентність звичайно починається із шкільних прогулів і прилучення до асоціальної групи однолітків. За цим дрібне хуліганство, знущання над молодшими й слабкими, віднімання кишенькових грошей у малят, викрадення (з метою покататися) велосипедів і мотоциклів. Рідше зустрічаються шахрайство й дрібні спекулятивні угоди, зухвала поведінка в громадських місцях. До цього можуть приєднатися «домашні крадіжки» невеликих сум грошей. Всі ці дії в неповнолітньому віці не є причиною для покарання відповідно до Конституції України.