Основні макроекономічні показники

1. Валовий національний продукт

Економічна наука вважає, що одним із найкращих і доступних показників, які свідчать про здоров'я еконо­міки будь-якої країни, є обсяг річного сукупного виробництва товарів і послуг. Головний показник при скла­данні національних рахунків — валовий національний продукт, який виступає як сукупна ринкова вартість усього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг за один рік. За допомогою ВНП вимірюють ринкову вартість річного виробництва.

Для об'єктивного обчислення сукупного обсягу вироб­ництва треба, щоб усі продукти і послуги, вироблені да­ного року, були враховані лише один раз. Більшість про­дуктів проходить декілька виробничих стадій, перш ніж попадає на ринок. Як наслідок, окремі частини і компо­ненти більшості продуктів купуються і продаються по декілька разів. Отже, щоб уникнути багаторазового вра­хування частин продуктів, які продаються і перепроду­ються, при розрахунку ВНП враховується тільки ринкова вартість і виключається вартість проміжної продукції. Під кінцевими продуктами розуміються товари і послуги, які купуються для споживання, а не подальшої обробки чи переробки. У ВНП включається продаж кінцевих продуктів, але від нього віднімається продаж проміжних про­дуктів. Це пояснюється тим, що вартість кінцевих про­дуктів включає усі існуючі проміжні операції. Візьмемо для прикладу дані табл. 1.

Таблиця 1

Величина доходів, видатків і добавленої вартості при випіканні хліба (гривен за хлібину)

За даними табл. 1 слід визначити, яку частину вартості випеченого хліба треба врахувати при визначенні ВНП. Відповідь така: 20 гривен, тобто вартість кінцевого про­дукту. Якщо додати вартість усіх проміжних продуктів до вартості кінцевого продукту (в табл.1 ця сума дорівнює 42 гривнам) і включити отриманий результат у показник ВНП, його обсяг виявиться суттєво завищеним. Як наслі­док — подвійний рахунок.

Щоб при розрахунку національного доходу уникнути подвійного рахунку, необхідно старанно стежити, щоб до нього включалася тільки добавлена вартість, створена кожним підприємством. Добавлена вартість — то ринкова ціна обсягу продукції, виготовленої фірмою, за вираху­ванням вартості спожитої сировини і матеріалів, придба­них у постачальників. Склавши добавлену вартість, ство­рену всіма п'ятьма підприємствами, починаючи від виро­щування пшениці і аж до доставки хліба покупцеві, можна точно вирахувати вартість хліба. Точно так само, підраховуючи і складаючи добавлені вартості, створені всіма підприємствами в економіці, можна визначити ВНП, тобто ринкову вартість загального випуску.

З метою реального вимірювання ВНП слід виключити непродуктивні операції, до яких належать фінансові опе­рації і продаж уживаних речей. Чисто фінансовими опе­раціями вважаються державні трансфертні платежі, які включають виплати на соціальне страхування; допомогу безробітним та пенсії ветеранам; приватні трансфертні платежі, куди входять щомісячні субсидії, які отримують студенти вузів із дому, або разові дарунки від багатих родичів і операції з цінними паперами, тобто купівля-продаж акцій і облігацій.

Продаж вживаних речей не входить у ВНП, оскільки він не відображає поточного виробництва, або включаєть­ся у подвійний рахунок.

Валовий національний продукт вимірюється двома спо­собами: за обсягом виробництва або за сумою видатків на придбання товарів та послуг, за доходами або за сумою доходів, створених у процесі виробництва товарів і послуг. Мал. 1 показує кругооборот грошових видатків в такому господарстві, де немає втручання держави і не відбува­ється нагромадження капіталу або чистих заощаджень.

Щорічно люди споживають товари і користуються по­слугами. Грошові видатки населення на всі ці товари і послуги відображені у верхній частині мал. 1. Щоб об­числити загальну величину ВНП, необхідно скласти всі грошові кошти, витрачені населенням у сфері кінцевого споживання. У простому господарстві можна легко обчис­лити величину національного доходу або національного продукту як суму річного потоку товарів і послуг у гро­шовому вираженні.

У нижній частині мал. 1 відображені доходи населен­ня від реалізації чинників виробництва. Водночас ці дохо­ди складають у потоці товарів витрати виробництва.

Важливо відзначити, що вимірювання ВНП як за мето­дом обчислення потоку товарів, що показано у верхній частині мал. 1, так і за методом обчислення потоку доходів, показаного у нижній частині цього малюнка, говорить про те, що вони повинні дорівнювати одне одно­му. Причина полягає в тому, що в нижній частині малюн­ка разом із заробітною платою, відсотком і рентою врахо­ваний і прибуток, який свідчить про тс, що залишилось від продажу товарів або послуг після відновлення інших чинникових витрат. Отже, величина прибутку співпадає з тією сумою, на яку потік всіх інших доходів відрізняється від результату, обчисленого за методом підрахунку су­купності товарів.

Для вимірювання ВНП за видатками необхідно скласти не лише всі споживчі видатки населення, але й інвестиційні видатки бізнесу, державні закупівлі товарів та послуг і чистий експорт. Особисті споживчі видатки включають видатки домашніх господарств на предмети споживання тривалого користування, на товари поточно­го споживання, а також споживчі видатки на послуги.

Валові приватні внутрішні інвестиції (Іп) включають видатки, пов'язані з кінцевими покупками машин, устаткування і верстатів підприємцями, з усім будівництвом і змінами запасів. При цьому приріст запасів додасться до ВНП, а їхнє зменшення мас бути вираховано із ВНП.

Важливо відзначити, що до інвестицій не відноситься передача із рук в руки цінних паперів, оскільки такі операції означають просто передачу права власності на вже існуючі активи. Тс саме стосується і перепродажу вже існуючих активів. Інвестиціями є лише будівництво або створення нових капітальних активів.