Зміст
Вступ
1. Нервово-психічна напруга, емоційний стрес
1.1. Сутність та причини виникнення стресу й НПН
1.2. Місце й роль стресових ситуацій в навчальному процесі
2. Проведення експерементально-психологічного дослідження психічної напруги та зниження настрою
2.1. Вступне зауваження
2.2. Дослід №1
2.3. Дослід №2
2.4. Протокол заняття
2.5. Результат дослідження
Додатки
Висновки
ВСТУП
Все більше поширення нервово-психічних розладів, порушень, захворювань привертає сьогодні пильну увагу не лише спеціалістів а й широких прошарків населення. Фахівці в галузі психології, психіатрії занепокоєні станом психічного здоров‘я нації, особливо гостро це питання постало на протязі останнього десятиріччя, що зумовлено насамперед скрутним соціально-економічним становищем. Тож дослідження стану емоційної сфери людини займає не останнє місце серед галузей психології.
Обсяг даної роботи не дозволяє осягнути увесь процес стресового напруження. Її завдання – дослідження виникнення нервово-психічної напруги, емоційного стресу зниження настрою людини. Зокрема виникнення вищеперерахованих станів безпосередньо перед виконанням складного, відповідального завдання. Для цього передбачається проведення експериментально-психологічного дослідження психічної напруги, зниження настрою серед групи учнів безпосередньо перед виконанням контрольної роботи (за 30 – 45 хвилин). При цьому будуть застосовані методики Т.А. Нємчина та В.Зунга.
Встановлено, що в критичній ситуації (загроза, виконання складного, відповідального завдання і т.д.) в людини підвищується рівень нервово-психічної напруги. Існує безліч випадків, коли прояви стресового стану організму людини були зареєстровані. Наприклад, перед виходом на орбіту серце у американського астронавта Е. Бормана билось з частотою 130 ударів на хвилину, а в момент висадки на поверхню місяця у Е. Армстронга пульс сягнув 156 ударів на хвилину замість звичних 77. У льотчиків в момент дозаправки літака в повітрі пульс зростає до 186 ударів на хвилину. Подібні фізіологічні зміни викликає не лише небезпека, але й ситуації, пов‘язні з високим рівнем відповідальності, за діяльність, що виконується. Наприклад, під час спуску радянського місяцеходу з посадочної площадки на поверхню місяця частота пульсу у членів наземного екіпажу різко зросла і сягла 130 –135 ударів на хвилину, хоча не існувало ніякої загрози їх життю. Тож в більшості випадків причиною нервово-психічної напруги являються певні умови середовища. Але й фактор особистості відіграє не останню роль (подекуди він являється першочерговим). Приміром, у системі “людина-середовище” рівень емоційної напруженості зростає в міру збільшення розходжень між умовами, у яких формуються механізми суб'єкта, і умовами що виникають. Таким чином, ті чи інші умови викликають емоційне напруження не в силу їхньої абсолютної жорсткості, а в результаті невідповідності цим умовам емоційного механізму індивіда. При будь-якім порушенні збалансованості “людина-середовище” недостатність психічних чи фізичних ресурсів індивідуума для задоволення актуальних потреб чи неузгодженість самої системи потреб є джерелом тривоги.
Отже, метою даної роботи є встановлення ступеню нервово-психічної напруги, що виникає в людини перед виконанням відповідального завдання зокрема ступеню тривоги, що виникає в молодої людини в зв‘язку з особливостями навчального процесу. Для цього, крім проведення експериментально-психологічного дослідження слід більш детально розглянути ще такі питання:
1) Сутність та причини виникнення в людини стресу й нервово-психічної напруги;
2) Місце й роль стресових ситуацій в навчальному процесі.
1. НЕРВОВО-ПСИХІЧНА НАПРУГА, ЕМОЦІЙНИЙ СТРЕС
1.1. Сутність та причини виникнення стресу й НПН
Нервово-психічна напруга являє собою особливий різновид психічного стану, що розвивається в людини в складних умовах її життєдіяльності. Вона протікає як системний процес, що включає в себе різні рівні нервово-психічної й соматофізіологічної організації людини, супроводжується як позитивними так і негативними переживаннями, суттєвими зсувами в організмі людини й змінами в її працездатності[1]. Нервово-психічна напруга являється причиною і в той же час одним із функціональних проявів емоційного стресу.
Під стресом розуміють неспецифічну відповідь організму на зовнішні чи внутрішні вимоги, що йому пред‘являються. При цьому в перервах між впливом на організм й його відповіддю проходять певні процеси. Ці процеси були описані в класичних дослідженнях Г. Сельє, в яких доводиться , що стадії стресу характерні для любого адаптаційного процесу. Таким чином, стрес виникає тоді, коли організм змушений адаптуватися. Сутність стресу полягає в “підготовчому” збудженні й активізації організму, що необхідно для готовності до фізичного напруження. При цьому стрес не може бути представленим як негативне явище, адже тільки завдячуючи йому можлива адаптація. Основні фази стресу за Г. Сельє:
1) Фаза тривоги – здійснюється мобілізація захисних сил організму, при цьому організм функціонує з великою напруженістю.
2) Фаза стабілізації – фаза максимально ефективної адаптації, всі параметри, що вийшли з рівноваги в першій фазі закріплюются на одному рівні.
3) Фаза виснаження – виникає при довготривалому чи інтенсивному стресі, коли подальше пристосування здійснюється за рахунок непоповнюваємих енергетичних ресурсів організму, що неминуче призводить до виснаження.
Серед якостей особистості, що зумовлюють можливість виникнення стресу, чільне місце займає тривога. Роль тривоги в адаптаційному процесі може суттєво змінюватись в залежності від її інтенсивності й вимог, пред‘явлених до адаптаційних механізмів особистості. Якщо неузгодженість
В системі “людина-середовище” не досягає суттєвого ступеню й рівень тривоги не перевищує середніх значень, то на перший план виступає її мотиваційна роль, при цьому тривога обумовлює активізацію цілеспрямованої поведінки. При яскраво вираженому порушенні в системі “людина-середовище”, тривога значно зростає, що суттєво знижує ефективність психічної адаптації. Слід відмітити також, що звичайно ж не кожен вплив викликає стрес. Він виникає лише тоді, коли вплив стресора[2] перевищує звичайні пристосувальні можливості індивіда.
Отже, можна зазначити, що стрес є корисним і позитивним явищем до “певного моменту”, в разі перенапруження адаптивні реакції поступаються місцем функціональним розладам в роботі органів і систем організму. Такий, вкрай негативний прояв стресу в науковій літературі отримав назву – дистрес.
1.2. Місце й роль стресових ситуацій в навчальному процесі
Звичайно ж як і в ході будь-якої діяльності в навчальному процесі має місце явище психічної напруги, емоційного стресу, що виникає в певних ситуаціях (екзамени, заліки, контрольні роботи і т. д.). Тож в даному випадку слід говорити про специфіку стресових ситуацій, пов‘язаних з особливостями процесу навчання (стан постійної звітності, наприклад). Адже стресорами в даному випадку виступають: достатність інтелектуального й фізичного рівню порівняно з вимогами навчального закладу, процес оцінювання, подекуди тиск з боку сім‘ї щодо навчання а також багато інших факторів індивідуального характеру.
Завантажити реферат