Конфесійно-етнографічний ареал України

Верховним і центральним органом управління міжнародною організацією віри Багаї є Всесвітній дім справедливості. З 1968 p. існує 11 Континен­тальних колегій радників (по одній у Європі та Австралії, по три в Африці, Північній та Півден­ній Америці), які співпрацюють із Національними духовними радами, що обирались на національних з'їздах під час свята Різван. Національна духовна рада організації віри Багаї існує і в Україні. Місцем її перебування є Київ. Вона організовує зустрічі, лекції, збори віруючих, на яких розпов­сюджують віровчення та відповідну літературу.

Серед новітніх релігійних культів, що зараз на­були поширення і в Україні, певний інтерес ви­кликають, а надто серед молоді, окультизм, або окультні релігії. Слово "окультний" означає "таємний", тому всім окультним релігіям властива таємна, секретна для широкого загалу, природа вірувань і ритуалів. Утім, це не перешкоджає бра­ти участь в обрядах і ритуалах цих релігій усім бажаючим. Тому сучасна молодь у пошуках нових образно-чуттєвих, екзотичних вірувань звер­тається інколи до окультизму. Дедалі частіше про ці культи почали писати на сторінках преси. Є по­треба в науковому роз'ясненні широкому загалові та, зокрема, працівникам правоохоронних орга­нів, особливостей окремих окультних вірувань, їхньої сутності й проявів.

Особливу зацікавленість серед вірувань окуль­тизму викликає культ сатанізму. Сатанізм — це наслідок обожнення диявола, образ якого створено релігіями іудаїзму та християнства. Послідовники сатани — сатаністи — вважають, що перебувають з ним у зв'язку (в буквальному чи символічному значенні). Вони щиро визнають, що звертаються за допомогою до демонічних сил або ж до могут­ності самого сатани. Серед сатаністів є групи своєрідних ортодоксів, які вважають сатану реаль­но духовною істотою, наділеною розумом, волею і почуттями. Інші сатаністи, помірковані, розгляда­ють сатану лише як символ темних сил природи, що їх людина, маючи певні навички, може вико­ристати у власних цілях.

Відродження сатанізму відбулося на початку XX ст. завдяки Алістеру Кроулі (1875—1947), який, за переказом, уклав договір із сатаною та на­зивав себе "великим звіром Об'явлення" (звір, що виходить із безодні). У 60-х pp. у СІЛА виникла Церква сатани, яку заснував Антон Лавей (Ентоні Лабей). Він же написав "Біблію сатани". Послідов­ники церкви вважають сатану символом сили, яка дозволяє досягти влади та успіху. Церква сатани діє цілком легальне, має свою ієрархію; щоби ста­ти її членом, необхідно пройти складний обряд ви­пробування і посвячення. До громади прихиль­ників сатани у США, яка практикує чорну магію, входять люди з різноманітних верств населення.

Сатанізм безпосередньо є спотворенням христи­янства, його, так би мовити, зворотним боком (на­приклад, сатаністи вшановують чорний колір, що символізує тілесні спокуси, на відміну від біло­го — символу чистоти і трансцендентності у хрис­тиянстві'). Сатана є "князь світу цього" (їв., 12:31; 16:11), він протиборствує Богові та вимагає, щоб демони й люди поклонялися йому. Тому сатаністи вшановують "князя світу", як Творця і Бога, мо­ляться йому, вдаються до чудотворств і пророцтв. Вони гадають, що тоді як сила християнського Бо­га (якщо Він іще не вмер) убуває, сила сатани зрос­тає. Ісус Христос зображується ними як таланови­тий містифікатор, що обманув безсильних і розгуб­лених людей, обіцяючи їм спасіння в обмін на покірність. Тим, хто вступає до громади сатаністів, пропонують звільнитися від почуття вини й комплексу неповноцінності, навіяних іудео-хрис-тиянським світорозумінням, користуватись усіма радощами й насолодою життя.

Члени таких громад збираються щотижня чи щомісяця на "служби" (збори), найчастіше в кількості 13 осіб (чоловіки й жінки), пародіюючи в такий спосіб Тайну Вечерю. Вважається, що сатана і сили зла надають перевагу темряві, тому збори починаються опівночі й тривають до ран­ку. Керує зборами верховний жрець — "князь темряви".

Під час зборів проводяться ритуальні по­клоніння сатані, каяття за добрі справи, трапези, молитви тощо.За трапезою настає "чорна меса" з певним ритуалом. Вона відкривається загальним колективним паплюженням Бога та Ісуса Христа, потім настає "богохульна служба", в якій викорис­товуються різноманітні релігійні предмети, як-от: чорні ряси, свята вода (розбавлена сечею), чорні свічки (виготовляють інколи з людського жиру), перевернуті розп'яття, смолоскипи з сірчаним пломенем тощо. Часто використовують украдеш з християнських храмів предмети. Наприклад, са-таністи наповнюють чашу для причащання сумішшю вина і крові та розпивають її, передаючи по колу. Учасники "чорної меси" кремсають но­жем проскури, а інколи "причащаються" чорними трикутними облатками.

Використовується також молитовник (рукопис­ний чи друкований), переплетений інколи в люд­ську шкіру (часто шкіру нехрещеного малюка). Нерідко присутні на "чорній месі" співають хрис­тиянські гімни, наперед спотворюючи слова й ме­лодію. Якщо "чорна меса" проходить у домі, "служба" проводиться у спеціально підготовлених приміщеннях із жертовником, укритим чорною тканиною, і чорними стінами, на яких розвішано зображення диявола. Особливого значення са-таністи надають знущанню над хрестом та іншими символами християнства, щоб звільнитися, за їхнім переконанням, від страху перед цими симво­лами. Цьому сприяє й те, що зібрання супрово­джується найчастіше гнівом і люттю, мстивими закликами на адресу своїх ворогів, насамперед християн та їхніх пастирів, знищенням виготовле­них із тканини чи воску ляльок, що символізують ворогів. Буває, що під час чи після таких "чорних мес" скоюються тяжкі злочини (скажімо, вбивство людини чи дитини як жертвоприношення сатані).

Важливим моментом сатанинських культів є залучення й посвячення нових прихильників. Во­но передбачає укладення договору з сатаною. До­говір цей може бути усним чи письмовим; в остан­ньому випадку адепт підписує його власною кров'ю. Останній вважається священним і непо­рушним. Інколи нові послідовники сатани викрес­люють свої імена з церковних книг і вписують їх у "книгу сатани", яка зберігається в тайнику "го­ловним жерцем" або "великим майстром". Якісь договори укладаються навічно, інші — на певний час. "Новонавернений" до сил зла проходить "хре­щення" (здійснюють сумішшю з води, солі та сірки), та отримує нове ім'я. Часто його помічають особливим знаком сатани на прихованій від сто­ронніх частині тіла.

Взагалі в сатанинському культі велику роль відіграють забобони, марновірство та психічні роз­лади у їхніх послідовників. Культ сатани грун­тується на природних інстинктах людини, виховує в неї помсту, заздрість, агресивність тощо і тому шкідливо впливає на духовний розвиток особи. Часто сатаністи вчиняють тяжкі злочини. Через це культ сатани заборонено в багатьох країнах світу.

Окрім культу сатанізму, існує ще ряд окульт­них вірувань: астрологія, спіритуалізм, кабала тощо. Їхні доктрини знайшли відображення у релігієзнавчій літературі.