Українські реферати, курсові, дипломні роботи
UkraineReferat.org
українські реферати
курсові і дипломні роботи

Електронний уряд

Реферати / Соціологія / Електронний уряд

Таким чином, залишився єдиний ресурс – Дніпропетровський. Це, мабуть, єдиний ресурс, який можна назвати порталом. Більше того – це єдиний ресурс, що орієнтований на об’єктивні потреби громадянина. Містить виходи на всі ресурси, що можуть становити практичний інтерес для мешканців міста і області чи гостей регіону – або ж просто вміщує поточну інформацію з них. Містить кілька он-лайнових служб. Має пошукову машину. Хоча здебільшого російськомовний. Цілком можливо, мовні орієнтири визначені тим, що сайт є учасником проекту е-Місто Міжнародної асамблеї столиць і крупних міст країн СНД. Користувач, зайшовши на цей портал, вже не має необхідності відкривати ще якісь вікна, шукати інших адрес, що ймовірно міститимуть потрібну інформацію. Сторінка швидко вантажиться, має непоганий, доволі оригінальний дизайн, дружній інтерфейс, інтуїтивну навігацію. Інформація організована зручно, доступ до неї легкий. Загалом завдання ресурсу – аби відвідувач не просто отримав загальне уявлення про область, але скористався пропонованою інформацією чи сервісами. Відвідувати сторінку користувач буде, швидше за все, регулярно після першого візиту.

Загальний же підсумок після відвідин сторінок обласних адміністрацій – наразі, так само, як і сторінок Кабміну, Держкомзв’язку та більшості інших державних сайтів – мета ресурсів є суто презентаційною, виконання здебільшого на печерному рівні. Непрофесійний дизайн і програмне забезпечення сайтів. Зміст більшості сайтів нагадує виписку з короткого країнознавчого атласу. Але іноземцям подана інформація нічим не допоможе, українцям теж не розкаже нічого нового – і нічим не зацікавить ані тих, ані інших. Практичної користі від відвідин сайта здебільшого жодної – ані для подальшого спілкування з органами влади, ані для відвідин області, ані для корисного дозвілля, ані для роботи, ані для навчання. А скільки коштів було витрачено – і на комп’ютерну техніку, і на підключення до мережі, і на створення власне сайтів. І все це – наслідок елементарного нерозуміння чиновників – навіщо і кому (окрім Президента для звітів на міжнародному рівні) може знадобитись такий ресурс, хто і по яку саме інформацію туди заходитиме.

Підсумки:

Сервіси “уряд-бізнесам” та “уряд-громадянам” формально розвиваються в Україні паралельно з сервісом “уряд-урядові”. Проте фактично виявляється, що урядові структури не в змозі усвідомити можливостей інформаційних технологій, а отже – важливості їх застосування у сфері співпраці державних структур і суспільства. Результатом є формальне виконання законів, формалізація завдань окремих державних органів, і зрештою – абсолютна непотрібність ресурсів, на які витрачено немалі кошти платників податку.

Але саме ці сервіси заохочують приватну ініціативу в економічній, соціальній, політичній, культурній, науковій сфері. Трансформація процесів взаємодії держави і громадян, зумовлена запровадженням даних модулів електронного уряду, є найбільш сприятливою для економічного розвитку держави, створення добробуту її громадян.

Ми наголошуємо – сервіси G2B та G2C орієнтовані на широку аудиторію, на представників всіх соціальних груп, що так чи інакше опиняються у сфері впливу цих сервісів. Фахова еліта галузі інформаційних технологій лише координує і коригує процес запровадження Інформаційного суспільства та втілення проекту електронного уряду. Користувачами сервісів електронного уряду поступово стають всі соціальні групи, оскільки мета створення електронного уряду – оптимізація соціальних, політичних та економічних процесів, пов’язаних з владою.

Таким чином, головною проблемою, що стоїть перед українським урядом, є усвідомлення власної ролі як сервісу, призначеного для обслуговування громадян, і відповідної побудови інформаційної інфраструктури, формування змістового наповнення урядових ресурсів.

Теми для обговорення:

Чому бізнес є таким самим пріоритетним об’єктом урядових сервісів, як і громадяни?

Чи мають якусь користь від G2B та G2C сервісів бізнеси і громадяни, що не мають доступу ані до комп’ютера, ані до мережі?

Чим відрізняється урядовий (міський, обласний) портал від просто сайту адміністрації?

Які урядові послуги слід перш за все надавати в он-лайновому чи електронному режимі?

Якою має бути мета створення урядових сайтів чи порталів, їх основна функція?

Як співвідносяться ролі державних структур, громадян і бізнесів в електронному просторі, чи така ж ситуація в офф-лайнових стосунках?

За яких обставин наявність сайта не перетворює урядовий сервіс ані на он-лайновий, ані на електронний?

Якою є роль уряду у трансформації неурядових державних ресурсів в електронний ресурс?

Що означають поняття “інтуїтивний” та “дружній” стосовно електронного державного ресурсу?

Яка роль інтуїтивної навігації, дружнього інтерфейсу у загальних процесах запровадження електронного уряду та формування інформаційного суспільства?

Які сфери життєдіяльності людини спрощує і водночас збагачує запровадження відповідного електронного ресурсу?

Чи тільки на власних громадян має бути розрахований електронний ресурс державного уряду?

Посилання:

1. http://www.kmu.gov.ua/mainzkomit.html

2. Тоні Блер. Модернізація уряду. "Біла книга" про британський електронний уряд.

http://www.e-gorod.ru/e-project/whitepaper/4310.htm

3. Каждому чиновнику -- по сайту. 5.12.2001.

http://www.egovernment.ru/cgi-bin/view.cgi?rzm=news&xnew=n00064

4. http://www.kmu.gov.ua/

Частина четверта.

електронний уряд і цифрова демократія

Окрім оптимізації механізмів державного управління за рахунок поступового запровадження функціональних модулів G2G, G2B та G2C, електронний уряд активізує такий соціально значущий процес як формування цифрової (електронної) демократії. Дожиттєве навчання, телематика, комп’ютеризація, комп’ютерна грамотність, універсальний доступ, активне правління, електронна пошта, електронне голосування, електронний уряд, інтернет та інші елементи Інформаційного суспільства, запровадженню яких прямо чи опосередковано сприяє створення електронного уряду, активізують соціальну позицію громадян, заохочують їх до ширшого використання своїх прав і свобод.

Цифрова демократія є атрибутом захисту громадянами своїх інтересів та визначення форм співпраці з державою в рамках електронного уряду. Якщо сектори G2G, G2B, G2C (як і зустрічні – B2G, C2G) – це спосіб щонайефективнішої взаємодії між урядом та суспільством, використання певних можливостей, наданих електронним урядом, то цифрова демократія – інструмент формування цих можливостей. Тобто, через цифрову демократію громадяни і бізнеси визначають, які саме послуги, яким чином надаватиме їм уряд, встановлюють взаємну відповідальність в рамках взаємодії, формують образ держави і суспільства – і електронного уряду як окремого соціального інституту.

Таким чином, цифрова демократія – явище, масштабніше за електронний уряд. Але передумови для її формування створює саме запровадження останнього, оскільки дає поштовх громадянам і бізнесам до використання можливостей ІТ на державному рівні – спочатку через користування сервісами G2B та G2C та отримання певних вигод від результатів роботи сервісу G2G.

Завантажити реферат Завантажити реферат
Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33  34  35  36  37  38  39 

Подібні реферати:


Останні надходження


© 2008-2024 україномовні реферати та навчальні матеріали