Система національних рахунків

Але, все ж такі ідея побудови системи національних рахунків і здійснення цієї ідеї стгіло видатним досягненням економічної статистики та економічної науки взагалі.

1.2. ПЕРШІ СПРОБИ РОЗРАХУНКІВ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ В АНГЛІЇ[2]

Першу спробу оцінити національне багатство Англії зробив (близько 1600р.) генеральний інспектор англійських митниць. Він капіталізував загальну суму рентних доходів, визначену ним в 6млн ф. ст., і на підставі 12-річного строку окупності оцінив капітал країни у 72 млн ф. ст. Додавши до цієї величини вартість худоби у сумі 17 млн, він підрахував, що національне багатство Англії становило на той час 89 млн ф. ст.

У статистиці, однак, цей факт не дуже відомий, а отже, перші розрахунки узагальнюючих макроекономічних показників — на­ціонального доходу та національного багатства — датуються другою половиною XVII ст. Такі розрахунки було виконано та­кож в Англії і вони, власне, поклали початок нового напряму в економічній науці — політичної арифметики, або, за сучасною термінологією, — макроекономічної статистики. Розрахунок на­ціонального багатства Англії (з Уельсом) на 1664 р. належить Вільяму Петті, він помножив кількість населення Англії і Уельсу (6 млн) на очіку­вані річні витрати по б ф. ст. 6 шил. 4 пенси на душу і отримав у такий спосіб 40 млн ф. ст. річних витрат країни. Через 11 років у «Політичній арифметиці» В. Петті повторив розрахунок май­же в тих самих цифрах і визначив особисте споживання країни в 42 млн ф. ст. Утім, крім того, що цей розрахунок надто примі­тивний, він і теоретично безпідставний: витрати країни на осо­бисте споживання не дорівнюють загальному доходу громадян, а є меншими, бо частина доходу використовується не на спожи­вання, а на нагромадження. Петті, очевидно, і сам це розумів, зазначаючи, що «не враховував надлишку заробітку над вартіс­тю засобів існування». Певна річ, що такі орієнтовні розрахунки видатків країни не можна вважати обчисленням національного доходу, але безперечною заслугою Петті є спроби балансового пов'язання цих розрахунків з оцінкою національного багатства, доходом від окремих матеріальних об'єктів, кількістю і соці­альною цінністю населення.

Обчислення національного доходу в розгорнутому вигляді ви­конав Грегорі Кінг у вигляді «Таблиці доходів і видатків окремих груп сімей в Англії, обчисленої для 1688 р.». Такі самі розрахун­ки він зробив і для характеристики економічного становища країни в 1695 р.

Г. Кінг ділить все населення Англії на 26 соціальних груп, що з них 21 група (світські чи духовні лорди, чиновники, купці і т. д.), як на його погляд, збільшує багатство країни, а 5 груп (наприк­лад, матроси, злидарі, волоцюги) зменшують його.

Для кожної групи Г. Кінг подає кількість сімейств, а також типовий склад сім'ї, річний дохід сім'ї і всієї групи, річні витрати на душу населення і щорічний надлишок (нагромадження) або недостачу на душу і на всю групу. В основу розрахунків Г. Кінга було покладено не тільки нормативні дані, а й певну статистичну базу. Будучи урядовим чиновником, він мав у своїх руках досить значний статистичний матеріал щодо населення і національного багатства Англії. Його обчислення базувались на розрахунках подушного податку 1691 р., на даних щодо так званого подимно­го податку, церковної десятини, податку на користь бідних, а та­кож на кількості злидарів, які отримують допомогу.

По суті Кінг теж не визначає національного доходу країни, а просто підсумовує доходи всіх її громадян, незалежно цю курсову зробив олексюк володимир і скинув в інтернет від приро­ди цих доходів. Брак теоретичного проникнення в економічний зміст обчислених синтетичних показників дається взнаки і в ін­шому цікавому розрахунку Кінга.

Так, крім названої таблиці балансу доходів і витрат населення він дає ще розрахунок доходів за джерелами їх отримання і на підставі цього оцінює національне багатство Англії (з Уельсом) для того самого 1688р. Розрахунки цікаві тим, що Кінг в них пов'язує обидва синтетичні показники.

Г. Кінг робить таку оцінку національного багатства Англії для

1688р.(млн.ф.ст.):

— 13 млн річної ренти за 18-річного строку окупності — 234;

— ЗО млн доходів від промисловості, торгівлі, ремесел, праці за коефі­цієнта 11 дають приблизно 330;

— ювелірні вироби, рухоме майно — 28;

— флот, фортеці, військова амуніція, склади, товари, обладнання, ін­вентар, матеріали — 33;

— велика рогата худоба, інші тварини, птиця і т. ін. — 25. Разом 650.

Національне багатство, підраховане Г. Кінгом, у 2,6 раза пере­вищує оцінку В. Петті (250 млн ф. ст.), хоча часовий проміжок між цими двома розрахунками становить усього два роки. Це розхо­дження легко пояснити: розрахунок Кінга включає не тільки мате­ріальне майно. Капіталізуючи ЗО млн доходу від промисловості, торгівлі, ремесел і праці, Кінг завдяки цьому капіталізує і заробіт­ну плату робітників, що становить переважну частину цієї суми, тобто включає до складу національного багатства і цінність самих робітників. Оцінки обох авторів національного багатства можна порівнювати тільки або після додавання до вартості матеріально­го майна, обчисленої В. Петті, оцінки цінності людей в сумі 417 млн ф. ст., або після віднімання з підсумку Г. Кінга 330 млн, і тоді ми отримаємо вартість матеріального багатства Англії в 320 млн ф. ст., що вже більше наближається до оцінки Петті.

Праці обох авторів були видатним здобутком для того часу. ; Петті та Кінг стали не тільки піонерами обчислення окремих уза­гальнюючих макроекономічних показників. В їхніх працях явно проглядала ідея балансового пов'язання цих двох показників, у чому вони випередили свою епоху мало не на два сторіччя. Кінг пішов навіть далі Петті, бо у своїх розрахунках узяв до уваги та­кож і нагромадження країни.

К. Маркс називає Вільяма Петті одним з «найгеніальніших і наиорипнальніших дослідників у економіці». П. Студенський — автор ґрунтовної монографії з історії і методології обчислення "атонального доходу — пише, що розрахунки В. Петті та Г. Кінга Лишалися неперевершеними за своїм масштабом та якістю ротягом двох наступних століть.

1.3. ЕТАПИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ[3]

1.4.1. СНР-53 ЯК ПОЧАТКОВИЙ ВАРІАНТ

1952 року група експертів, призначене Генеральним секрета­рем 00Н, провела в Нью-Йорку засідання, присвячене розробці міжнародної системи національних рахунків. Наступного року ця група опублікувала доповідь («Система національних рахунків і допоміжні таблиці»), з набором із шести типових рахунків для трьох основ­них секторів — підприємств, домашніх господарств і приватних некомерційних організацій, органів державного управління. За основу було взято базову структуру рахунків виробництва, асиг­нувань, угод щодо операцій з капіталом і рахунків зовнішніх опе­рацій. Кожний із шести типових рахунків мав відношення до од­ного з важливих агрегатів, таких, наприклад, як національний до­хід. Класифікації потоків, що відображаються на цих рахунках, наводилися в наборі з 12 стандартних таблиць.