Аналіз формування і використання капітальних вкладень на підприємстві

За підрядного способу ведення робіт доручається одній або кільком спеціалізованим будівельно-монтажним орга­нізаціям. Найчастіше підрядниками виступають будівельні трести, будівельні управління, пересувні механізовані колони та ін. В основі взаємовідносин між підприємством-замовником і підрядником лежить договір підряду, не­від'ємною частиною якого є графіки виконання робіт.

Замовник сплачує вартість витрат, пов'язаних із прове­денням робіт підрядними організаціями, безпосередньо зі свого розрахункового рахунку в комерційному банку, використовуючи, як правило, форму розрахунків платіж­ними дорученнями. Вони виписуються й передаються до банку на підставі двосторонніх актів про виконання робіт. Банки не контролюють ці розрахунки, як не контролюють і оформлення фінансування й хід будівництва, тобто всю відповідальність за цільове та ефективне використання коштів на капітальні вкладення несуть самі учасники інвестиційного процесу, що відбувається за рахунок децентралізованих джерел.

Господарський спосіб ведення будівельно-монтажних робіт передбачає проведення, робіт власними силами й засобами самого підприємства, тобто без залучення сто­ронніх підрядних будівельних організацій. При цьому спо­собі виконання робіт джерелом капітальних вкладень мо­жуть бути ресурси, які мобілізуються в самому будівництві. До таких джерел належать економія від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт, зменшення запасів нормованих активів, інші кошти.

Підприємство-інвестор, що проводить роботи госпо­дарським способом, з банківського рахунку сплачує всі витрати на будівництво, включаючи придбання будівель­них матеріалів, устаткування, деталей, блоків, конструкцій, одержує кошти на виплату заробітної плати робітникам і службовцям тощо. Якщо у складі підприємства є відділ капітального будівництва (ВКБ), що має власний поточ­ний рахунок у банку, між ВКБ і підприємством виникають розрахунки за виконані будівельно-монтажні роботи: кошти з поточного рахунку основної діяльності підприємства переносяться на рахунок ВКБ. Всі ці грошові розрахунки також не підлягають банківському контролю.

Під централізованими капітальними вкладеннями розуміють витрати, які здійснюються за рахунок централізованих джерел фінансування — коштів дер­жавного бюджету або тих, які надаються підпри­ємству в системі внутрішньогалузевого перерозпо­ділу відповідними органами управління.

Ці кошти мають дедалі меншу питому вагу в загальному обсязі капіталовкладень діючих підприємств; вони на­правляються головним чином на будівництво нових підприємств та об'єктів соціального призначення.

Обсяги цих капіталовкладень, титульні списки, проек­тно-кошторисна документація, джерела фінансування централізованих капіталовкладень визначаються і затверд­жуються міністерствами, відомствами, іншими органами управління. Банки фінансують централізовані капіталовкладення, виходячи з планів фінансування, зі спеціально відкритих для цієї мети рахунків. При цьому вони здій­снюють контроль за виконанням усіх параметрів плану фінансування.

1.3. Методика аналізу і оцінки формування і використання капітальних вкладень на підприємстві.

Ефективність капітальних вкладень характеризує економіч­ний або соціальний результат, що досягається їх реалізацією в практику функціонування господарюючих суб'єктів, а також до­цільність їх здійснення. У сучасних умовах у вітчизняній прак­тиці економічна ефективність капітальних вкладень визначаєть­ся співставленням ефекту (результату) і величини капітальних витрат, що обумовили цей ефект. Показником, що відбиває еко­номічний ефект капітальних вкладень на підприємствах, є при­ріст прибутку, що визначається як різниця величини прибутку за кінцеві роки попереднього і розрахункового періодів.

Для розрахунку економічної ефективності капітальних вкла­день застосовують два взаємопов'язані показники: коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних вкладень та період (строк) окупності капітальних вкладень.

Коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень характеризується відношенням приросту прибутку до величини капітальних вкладень і визначається за формулою:

де Е — коефіцієнт економічної ефективності;

П1 — прибуток кінцевого року розрахункового періоду;

По — прибуток кінцевого року попереднього періоду;

К — обсяг капітальних вкладень.

Розрахунок коефіцієнта економічної ефективності капіталь­них витрат для об'єктів, що споруджуються, здійснюється за формулою:

де П — загальна сума прибутку за рік.

Другий показник — строк (період) окупності капітальних вкладень визначається як відношення обсягів капітальних вкла­день до економічного ефекту і є зворотним попередньому показ­нику економічної ефективності капітальних вкладень:

де Т — строк (період) окупності капітальних вкладень.

Цей показник дозволяє визначити період, протягом якого капітальні витрати будуть відшкодовані за рахунок економічного ефекту.

Викладена методика визначення ефективності капітальних витрат дозволяє розрахувати загальну економічну ефективність здійснюваних реальних інвестицій шляхом обчислення очікува­ного коефіцієнта прибутковості інвестування. Проте її застосування не дає можливості отримати достатньо об'єктивну оцінку доцільності реальних інвестицій в умовах формування ринкових відносин. Це зумовлюється тим, що вона:

1) обмежує грошові потоки лише прибутком, хоча зарубіж­ний досвід оцінки ефективності капітальних вкладень свідчить Яро те, що в реальній практиці інвестиції повертаються у вигляді грошового потоку (cash-flow), який складається із суми чистого прибутку й амортизаційних відрахувань;

2) не враховує чинник часу, тому що показники (прибуток, обсяги капітальних вкладень), які використовуються для визначення економічної ефективності капітальних вкладень, не приво­дься до теперішньої вартості;

3) дозволяє отримати лише однобічну оцінку ефективності капітальних вкладень, тому що обидва вищерозглянуті показники ґрунтуються на використанні однакових вихідних даних (суми прибутку й обсяги капітальних вкладень);

4) не враховує існуючі в ринковій економіці господарський ризик та інфляцію.

Таким чином, з переходом до ринкових відносин виникає по­треба у використанні таких методичних основ оцінки доцільнос­ті капітальних вкладень, які дали б можливість усунути перера­ховані недоліки, що властиві офіційній методиці визначення по­казників економічної ефективності капітальних вкладень. При цьому заслуговують на увагу базові принципи і методичні підхо­ди, що використовуються в практиці оцінки ефективності реаль­них інвестицій у країнах з розвиненою ринковою економікою.

1.4. Показники, що характеризують ефективність використання капітальних вкладень на підприємстві.