Аналіз формування і використання капітальних вкладень на підприємстві

Рис. 1. Основні організаційно-економічні чинники підвищення ефективності капітальних вкладень.

Великим і досі маловикористовуваним резервом підвищення ефективності капітальних вкладень є значне скорочення тривалості всіх стадій інвестиційного циклу — від проектування до освоєння введених в дію виробничих об'єктів та об'єктів соціальної інфра­структури. Як свідчить аналіз фактичного стану справ на під­приємствах багатьох галузей народного господарства України, три­валість реконструкції (розширення) діючих і спорудження нових виробничих об'єктів перевищує існуючі нормативи в середньому в два рази, а проектування та освоєння — приблизно в півтора раза. До цього треба додати, що чинні в Україні нормативи тривалості окремих стадій інвестиційного циклу вже й так є істотно більши­ми, ніж у багатьох зарубіжних країнах з розвиненою ринковою еко­номікою.

Здійснювані з метою збільшення віддачі з кожної грошової оди­ниці капітальних вкладень технічні, технологічні та організаційні заходи не можуть забезпечити досягнення очікуваних результатів, якщо вони не будуть супроводжуватись дійовими економічними методами управління інвестиційними процесами в цілому. Відтак варто наголосити, що: ці методи не застосовуються ізольовано (само­стійно), а мають бути складовою частиною впроваджуваного загаль­ного механізму ринкових відносин між усіма суб'єктами господарю­вання; першочергового вдосконалення потребують методи визначен­ня необхідного обсягу та оцінки економічної доцільності капіталь­них вкладень, прогнозування реальної тривалості інвестиційного процесу для функціонально однакових виробничих об'єктів, систе­ма мотивації інтенсивного інвестування виробництва.

Висновки і пропозиції.

Високий рівень ефективності виробничих інвестицій значною мірою пояснюється прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної їхньої структури. Що вища за величиною частка витрат на створення чи оновлення активної частини основних фондів підприємств, то більшою є віддача капітальних вкладень. Це зумовлює необхідність ретельного економічного обгрунтування частки капітальних витрат на придбання виробничо-технологічно­го устаткування для кожного проекту (варіанта) інвестування дію­чого або споруджуваного підприємства. Особливо активними та цілеспрямованими мають бути дії для оптимізації відтворюваної структури капітальних вкладень. Практичне здійснення таких дій зв'язане з вирішенням двох головних завдань:

1) збільшення віднос­ного обсягу інвестицій у відшкодування (просте відтворення) вар­тості машин та устаткування від усієї суми накопиченого амортиза­ційного (реноваційного) фонду;

2) встановлення раціональних про­порцій чистих капітальних вкладень у різні форми розширеного відтворення основних фондів і формування необхідних виробни­чих потужностей підприємств.

Підвищенню ефективності капітальних вкладень сприятиме:

· оптимізація відтворювальної структури капітальних вкладень, підвищення питомої ваги капітальних витрат на технічне переозброєння діючих підприємств, їх розширення, реконструкцію;

· широке використання найновітніших досягнень у галузі техніко-технологічних і організаційних рішень, будівельних матеріалів і конструкцій;

· удосконалення організації і технології будівельно-монтажних робіт;

· підвищення рівня спеціалізації і кооперування в будівництві; концентрація капітальних вкладень на пускових об'єктах з найвищим ступенем готовності;

· підвищення якості будівництва; визначення реальної кошторисної вартості всього обсягу робіт за відповід­ною формою відтворення основних фондів;

· істотне скорочення тривалості всіх стадій інвестиційного циклу — від проектування до освоєння введених в дію виробничих об'єктів та об'єктів соціальної інфраструктури;

· підвищення дієвості економічних методів управління інвестиційними процесами (визначення необ­хідного обсягу та оцінки економічної доцільності капітальних вкладень, прогнозування реальної тривалості інвестиційного процесу, мотивації інтенсивного інвестування виробництва тощо).

Література.

1. “Фінанси підприємств” / під ред. Г. Г. Кірейцева – К.: Либідь, 2001. – 322 с.

2. “Фінанси підприємств і організацій споживчої кооперації” / за ред. О. Г. Білої. – К.: НМЦ “Укоопосвіта”, 1999. – 520 с.

3. Бандурка О. М., Коробов М. Я. та ін. “Фінансова діяльність підприємства” – 2-ге вид., - К.: Либідь, 2003. – 384с.

4. Л. А. Лахтіонова “Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання” – К., 1996. – 345 с.

5. “Економіка підприємства” / За ред. С. Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

6. Балабанов И. Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующего субъекта. – М.: Финансы и статистика, 1998.

7. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. – М.: Финансы и статистика, 1998.

8. Ефимов О.В. Как анализировать финансовое положение предприятия. – М., 1995.

9. Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства. – К., 1992.

10. Коваль В.В. Фінансовий аналіз. – К., 1996.

11. Ковалева А.М. Финансы. – М.: Финансы и статистика, 1999.

12. Кондраков М.П. Основы финансового анализа. – М., 1998.

13. Кравченко М.И. Анализ финансового положения предприятия. – М., 1994.

14. Крейнина А.С. Анализ финансового состояния предприятия. – М., 1995.

15. Остаков В.П. Анализ финансовой устойчивости фирмы и процедуры связаные с банкротством. – М., 1995.

16. Панков Д.А. Современная методика анализа финансового положения предприятия. – М., 1995.

17. Русак В.А. Фінансовий аналіз господарських суб’єктів. – М., 1997.

18. Сависько В.Г. Аналіз фінансового стану підприємства. – К., 1993.

19. Сугоняко О. А. Аналіз фінансового стану підприємства і шляхи його оздоровлення // Фінанси України. 1997, №9, стор. 73-76.

20. Хедервик К. Финансово-экономический анализ деятельности предприятия. – М., 1996.