Доходи державного бюджету України

Тому найбільш прийнятний вихід, на мій погляд, полягає у тому, щоб залишити незмінними ставки податку на доходи фізичних осіб, а у деяких випадках навіть знизити їх . Аналіз співвідношення фонду оплати праці та загальної суми сплачуваних населенням податків у цілому по народному господарству України свідчить, що на сьогодні близько 45 % заробітку працюючого стягуються до бюджету у формі податків. Це один з найвищих рівнів оподаткування доходів населення у світі. При таких податках людина, навіть за найвищої інтенсивності праці, не може істотно підвищити свій життєвий рівень. Є досить підстав для того, щоб стверджувати: масова незаінтересованість у якісній і продуктивній праці криється у великих податках. Звичайно, це не єдина, але, на нашу думку, головна її причина. Податки, які сплачувало населення в 1995 р., порівняно з 1993 р. зросли в 3,7 рази при збільшенні фонду оплати праці в 4,6 рази. Це дещо знизило частку податків у фонді оплати праці. Проте вона набула загрозливого для виробничих і соціальних процесів рівня. Складається ситуація, за якої працююча людина вимушена приховувати свої доходи.

Реальному зниженню рівня оподаткування громадян із відносно низькими та середніми доходами (інакше кажучи, формуванню середнього класу) сприяло б не скасування проміжної (15%) та максимальної (40%) податкових ставок (перше посилить податковий тягар, а друге знизить його для громадян із високим рівнем доходів), а реалізація у процесі вдосконалення податку на доходи фізичних осіб таких основних принципів оподаткування:

забезпечення помірно-прогресивного оподаткування доходів фізичних осіб на основі збереження чинної шкали і ставок оподаткування;

запровадження неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на рівні, що відповідає вартісній межі малозабезпеченості;

збереження існуючого порядку оподаткування доходів, отриманих не за основним місцем роботи;

реалізація соціальна зорієнтованої податкової політики шляхом поетапного запровадження соціальних податкових пільг, спрямованих на регулювання таких процесів:

а) сім'ї і народжуваності: запровадження неоподатковуваного мінімуму на кожну дитину незалежно від розміру сукупного оподатковуваного доходу батька чи матері; запровадження вирахувань із оподатковуваного доходу певної суми на дружину, яка знаходиться на утриманні;

б) дбайливого ставлення до здоров'я: вирахування з оподатковуваного доходу витрат на лікування;

в) отримання освіти: вирахування з річного оподатковуваного доходу витрат на освіту в межах середньої плати за навчання в середніх і вищих навчальних закладах України;

- скасування податкових пільг, які надаються фізичним особам за професійною чи галузевою приналежністю;

- удосконалення механізму оподаткування доходів, одержаних платниками податку у вигляді успадкованого майна та подарунків;

- удосконалення механізму оподаткування шляхом запровадження Державного реєстру фізичних осіб-платників.

Акцизний податок. Було б доцільніше скоротити перелік підакцизних товарів. Визначити сім груп таких товарів: спирт етиловий, алкогольні напої; тютюнові вироби; пиво; бензин, дизельне паливо; транспортні засоби та шини до них; ювелірні вироби; зброя та запасні частини до неї. Як бачимо, з переліку підакцизних вилучено товари, які, на мій погляд, слід обкладати акцизним збором: натуральні килими, натуральні хутра, вироби з натуральної шкіри, засоби мобільного зв'язку, антикваріат, яхти, дорогі меблі з натурального дерева та шкіри, дорогий посуд із золотим тез срібним покриттям, високоякісні вироби з фарфору, делікатесні продукти харчування тощо. Обкладання акцизним збором цих товарів дало б змогу хоча б частково збільшити податкове навантаження на заможні верстви населення, чого не можна досягти за допомогою податку на доходи фізичних осіб, платниками якого є переважно мало- та середньо забезпечені громадяни.

Єдиний соціальний податок. Раціональніше було б об'єднати збори до різних соціальних фондів у єдиний соціальний податок, який у певній пропорції розподілявся б органами Державного казначейства між різними соціальними фондами. Таке об'єднання було б доцільним, оскільки ці збори, з одного боку, мають спільну базу оподаткування, схожий порядок обчислення і справляння, а з другого — збереження різних соціальних фондів забезпечило б цільове використання зосереджених у них коштів.

Висновки.

Підбиваючи висновки треба сказати, що на даний час в Україні становище доходів до бюджету змушує бажати кращого. Рівень виконання доходної частини бюджету складає, згідно докладу Держказначейства, 66,1% від запланованого. Як звичайно, на дуже високому рівні збирається податок на прибуток підприємств - за підсумками трьох кварталів зібрано 4,14 млрд. грн., що складає 88,1% річного плану. Судячи по цьому податку знову буде серйозне перевиповнення "соцобов'язків". Також дуже висока збираємість подоходного податку з громадян (77,5%), а також ще один рекордний збір - НДС. За станом на 1 жовтня було зібрано 5,8 млрд. грн. даного податку або ж 70,5%. Такий високий рівень збору НДС об'ясняється лише тому, що держава не відшкодовує позитивного сальдо по податку суб'єктам господарювання. Усі інші загальнодержавні податки, в тому числі і такі, що служать індикаторами здоров'я економіки, поступали в Державний бюджет України занадто погано, що свідчить про патологічну неспроможність депутатів та уряду навіть до середньостроковому прогнозуванню.

Таблиця №10.

"Питома вага доходів Державного бюджету України в ВВП, 1997-2000р.р., в %"

Малюнок №1.

Як показує таблиця і даний графік [24], можна зробити висновок, що питома вага доходів Державного бюджету України за 1997 до запланованого 2000 років все зменшується і зменшується.