З фонду соціального страхування України фінансується виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності і пологах, допомога по догляду за дитиною до передбаченого законодавством віку, допомога при народженні дитини тощо.
Друга частина фонду соціального страхування України витрачається головним чином на санаторно-курортне обслуговування громадян та членів їх сімей.
Державний фонд сприяння зайнятості населення України призначений для надання допомоги безробітним і фінансування міроприємств, пов’язаних з безробіттям. Вони витрачаються на професійне навчання, перенавчання та соціальну адаптацію; організацію громадських робіт і підтримку робочих місць; на виконання програми матеріальної підтримки безробітних і інше.
Крім того, всі позабюджетні фонди здійснюють організаційні видатки і видатки на утримання свого апарату управління.
В організації та фінансування освітніх установ важливу роль відіграють засновники, якими можуть бути:
- органи державної влади та управління, органи місцевого самоврядування;
- вітчизняні, іноземні громадські та приватні фонди;
- вітчизняні, іноземні підприємства, установи всіх форм власності, їх об’єднання і асоціації;
- громадські і релігійні організації, які зареєстровані на території України;
- громадяни України та інших держав.
Допускається створення освітньої установи декількома засновниками. Відносини між засновником і освітньою установою визначаються договором, в якому (окрім іншого) передбачається порядок та умови фінансового забезпечення освітньої установи.
Видатки на здійснення навчального процесу і утримання навчального закладу складаються в основному з заробітної плати професорсько-викладацькому складу та адміністративно-господарському персоналу, стипендії студентам, затрат по виробничій практиці і відрядження, придбання підручників і наукової літератури тощо.
В умовах розвитку ринку особливе значення набуває підготовка та перепідготовка кадрів вищої і середньої кваліфікації, які б могли працювати в сучасних умовах. 8
Приватизація державних та комунальних підприємств, зріст безробіття, створення комерційних структур і, відповідно, створення нових робочих місць і посад потребують нових соціально-економічних і технічних знань, постійного підвищення кваліфікації. Сьогодні широкий розвиток отримує післявузівська освіта. При державних вищих навчальних закладах, а також на самостійній основі створюються інститути, факультети, спеціальні відділення, коледжі, курси тощо, які організовують платне навчання і за рахунок цих коштів самі утримують себе. Дуже популярними стали курси комп’ютерної підготовки, вивчення комп’ютерного бухгалтерського обліку. Крім того, навчальні заклади здають в оренду приміщення різним приватним підприємцям, фірмам по нерухомості, страховим компаніям, торговим підприємствам, різним структурах по побутовому обслуговуванню.
Органи державної влади і управління мають право створювати освітні заклади елітного типу для обдарованих дітей, підлітків і молоді. Для таких навчальних установ забезпечується наднормативне фінансування за рахунок коштів замовника.
Провідне місце в системі соціально-культурних міроприємств займають засоби масової інформації, в першу чергу, державне радіомовлення і телебачення, які діють на платній комерційній основі і володіють власними фінансовими ресурсами, а та частина видатків, яка не покривається власними доходами, забезпечується за рахунок державної підтримки бюджетними коштами. Засоби масової інформації виживають за рахунок реклами.
Щодо видатків на охорону здоров’я, то вони також займають важливе місце в загальному об’ємі фінансування соціально-культурних міроприємств і складаються з затрат на утримання будівель та штату працівників лікувально-профілактичних та санітарно-епідеміологічних установ.
Організація охорони здоров’я в Україні здійснюються через три основні системи: державну, місцеву та приватну. 8
До державної системи охорони здоров’я відносяться лікувально-профілактичні, освітні та науково-дослідні установи, фармацевтичні підприємства та організації, аптеки та аптечні управління і інші суб’єкти, які є державною власністю і підпорядковані органам управління державної системи охорони здоров’я. Сюди ж входять також лікувальні установи та підприємства, які створені або на етапі створення міністерствами, відомствами, державними підприємствами, які знаходяться поза Міністерством охорони здоров’я України.
До місцевої системи охорони здоров’я України відносяться місцеві органи управління охороною здоров’я та всі лікувально-профілактичні установи, аптечні установи, установи судово-медичної експертизи і освітні установи, які знаходяться у комунальній власності. Місцеві органи управління охороною здоров’я здійснюють контроль за якісним наданням медичної допомоги підприємствам, установам та організаціям державної, місцевої і приватної системам охорони здоров’я, а також особам, які займаються приватною медичною практикою.
Сьогодні охорона здоров’я України знаходиться в глибокому занепаді. Фінансування відбувається в середньому на 28% від потрібного. Лікарські установи не мають змоги повноцінно забезпечити людину навіть самого необхідного в плані побуту. Не вистачає меблів, білизни, а харчування на стаціонарному лікуванні проводиться в розрахунку 85-90 копійок на добу. Заробітна плата у лікарів дуже низька, вони не можуть навіть придбати повноцінні продукти харчування, а ще потрібно платити за користування телефоном, за житлово-комунальні послуги, проїзд в транспорті, купувати одежу, взуття, миючі засоби та багато іншого, що вкрай необхідно для життя.
За галузевою ознакою найвищі рівні заробітної плати відзначились у працівників паливно-енергетичного комплексу, де нарахування у 2,5-3 рази перевищили середній показник в цілому по економіці. Водночас розмір заробітної плати у працівників соціальної сфери (культури, соціального забезпечення, охорони здоров’я, освіти, фізкультурно-оздоровчих центрів тощо) становив лише 51-69% від відповідного показника в цілому по економіці. ( У дзеркалі статистики. Економіка України у 2000 році, 7 с).
Уряд намагається виправити ситуацію, погасивши заборгованість по існуючій мізерній зарплаті. Так, порівняно з 1999 роком суттєво зменшилась сума заборгованості працівникам соціальної сфери, зокрема працівникам освіти на 40%, охорони здоров’я – на 46%. Заборгованість із виплати соціальної допомоги, передбаченої Законом України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” лише в грудні місяці 2000 року зменшилася на 3,5%.
За даними міністерств та інших органів виконавчої влади по закладах освіти, що знаходяться в їхньому підпорядкуванні, заборгованість із виплат стипендій і грошового забезпечення студентів, курсантів та учнів становить 34,9% від загальної суми заборгованості. **
За 2000 рік ціни на медикаменти зросли в середньому на 12,4%, санаторно-курортні послуги на 23%. Переважна кількість громадян країни не мають змоги придбати навіть звичайні пігулки. Масові профілактичні заходи щодо боротьби зі СНІДом та іншими хворобами проводяться не в повному обсязі. В Україні за останні 10 років генофонду нації загрожує небезпека: смертність перевищує народжуваність, на 6-8 років скоротилася тривалість життя, лише 30% школярів здорові, половина юнаків призивного віку вражені тяжкими недугами, від різних хвороб потерпають майже всі вагітні жінки, рівень загальної захворюваності в Україні – один із найвищих у країнах СНД, а за кількістю психічних розладів, інфарктів міокарду та інсультів, злоякісних новоутворень перше місце в світі. Сьогодні значно збільшилася кількість хворих на туберкульоз, який є соціальною хворобою. Громадяни харчуються за методом звуженого раціону харчування, що спричиняє нескінчену низку захворювань. Все це являється наслідком недостатнього фінансування охорони здоров’я, впливу на соціальний клімат країни інфляції, безробіття, недосконалого законодавства, хибної податкової політики.
Завантажити реферат